1.4. Кругооборот у закритій приватній економіці

В основу макроекономічного аналізу покладено модель кругових потоків (кругообороту ресурсів, продуктів і доходів). Залежно від того, скільки і які суб'єкти макроекономіки охоплює механізм, розрізняють просту та ускладнену моделі закритої приватної економіки, закриту модель з участю держави та відкриту модель кругообороту ресурсів, продуктів та доходів. Наповненість кругових потоків залежить від основних макроекономічних суб'єктів та їх ділової (економічної) активності. Всі види економічної діяльності розподіляються, починаючи з 1995 р., за системою КВЕД (класифікатора видів економічної діяльності).

Як зазначалось у попередньому розділі, макроекономіка має справу з агрегованими секторами суб'єктів господарювання. Основні суб’єкти макроекономічного кругообігу зведені у 4 сектори:

1. сектор домогосподарств;

1. підприємницький сектор;

1. державний сектор;

1. сектор «закордон».

   1. Сектор домогосподарств представлений усіма приватними господарствами країни, діяльність яких спрямована на задоволення їх власних потреб. Цьому сектору властиві такі основні види ділової активності:

• пропонування факторів виробництва на ринку ресурсів;

• отримання доходу від реалізації факторів виробництва;

• пред'явлення попиту на ринку благ і споживання частини отриманого доходу;

• заощадження частини отриманого доходу.

  1. Підприємницький сектор – це сукупність усіх підприємств (фірм), корпорацій та підприємців, зареєстрованих у межах країни, діяльність яких спрямована на отримання прибутку. Підприємницькому сектору властиві такі види ділової активності:

1. пред’явлення попиту на ринку ресурсів;

2. пропонування продукції та послуг своєї діяльності на ринку благ;

3. отримання доходу від реалізації вироблених благ;

4. інвестування.

   1. Державний сектор економіки представлений усіма державними інститутами (організаціями та установами), метою яких є задоволення суспільних благ. Йому притаманні такі види ділової активності:

• виробництво суспільних благ, що надаються для споживання безоплатно (чисті) або на платній основі (змішані);

• пред'явлення на ринку ресурсів попиту на фактори виробництва для створення суспільних благ;

• первинне пропонування грошей;

• стягнення податків з економічних суб'єктів;

• інвестування.

Метою економічної діяльності держави є задоволення потреб у суспільних благах, зростання суспільної продуктивності праці та зниження трансакційних витрат домогосподарств.

1. Сектор «закордон» (інший світ) представляє всіх економічних суб'єктів, що перебувають за межами певної країни, включаючи іноземні державні інститути. Вплив закордону на вітчизняну економіку здійснюється за допомогою таких видів ділової активності: обмін ресурсами, товарами і послугами, національними валютами.

Макроекономічні суб’єкти приймають господарські рішення в залежності від економічної ситуації:

• на основі своїх переваг;

• під впливом кон’юнктури;

• у відповідь на дію інших макроекономічних суб’єктів.

Проста модель кругообороту ресурсів, товарів і послуг та доходів у закритій економіці виходить із взаємовідносин двох основних приватних агрегованих суб’єктів: сектору домогосподарств та підприємницького сектору. Ускладнена модель кругообороту у закритій приватній економіці до двох названих вище суб′єктів включає посередників.

Закрита економіка за участю держави передбачає доповнення її ще одним суб’єктом – державним сектором.

Відкрита економіка, окрім названих вище, включає сектор «закордон».

Для пізнання механізмів дії названих моделей визначимось у поняттях «потік» та «круговий потік».

Потік – безперервний економічний процес, що вимірюється у грошових одиницях за певний період (наприклад: млрд грн за рік).

Круговий потік складається з двох частин – це потік ресурсів та послуг, які домогосподарства надають підприємницькому сектору; а також потік благ (продуктів і послуг), які підприємницький сектор пропонує сектору домогосподарств. Цей потік урівноважений відповідним потоком грошових платежів, які виступають платою за продані або надані у користування ресурси, продукти й послуги. Таким чином, проста модель кругообороту описує потік ресурсів, товарів і послуг, якими обмінюються домогосподарства і фірми, урівноважений з потоком грошових платежів, що обслуговує обмін між цими двома суб’єктами (рис 1.4.)

Передумовами такої моделі є те, що:

1. в ній лише два економічних агенти – домогосподарства і підприємства (фірми);

1. відсутнє державне втручання в економіку;

1. господарство держави не пов’язане з іншим світом;

1. економіка є замкнутою системою;

1. доходи домогосподарств є витратами підприємств, а доходи підприємств є витратами домогосподарств;

1. сума доходів обох економічних суб'єктів дорівнює сумі їх витрат.

Рис. 1.4. Проста модель кругових потоків у закритій приватній економіці

На вищенаведеному рис. 1.4 відображені:

1. Пропозиція домогосподарствами ресурсів на ринку.

1. Купівля підприємницьким сектором ресурсів, запропонованих домогосподарствами.

1. Пропозиція підприємницьким сектором вироблених ними товарів і послуг (економічних благ).

1. Купівля домогосподарствами вироблених і запропонованих підприємницьким сектором економічних благ.

1. Витрати підприємницького сектору на придбання ресурсів.

1. Отримання доходів від продажу ресурсів. Ці доходи для окремих домогосподарств набувають форми заробітної плати, ренти, відсотка, прибутку, а для сектору домогосподарств в цілому – форми національного доходу.

1. Використання доходів сектору домогосподарств на витрати для придбання економічних благ, вироблених і запропонованих підприємницьким сектором. У сукупності ці витрати набувають форми витрат на чистий національний продукт.

1. Перетворення витрат домогосподарств для придбання благ у форму доходів для підприємницького сектору, з яких вони знову купують ресурси. Таким чином кругооборот продовжується.

Рух товарів і ресурсів на рис.1.4 позначено суцільною лінією, а рух платежів (витрат і доходів) – перерваною лінією. Як видно зі схеми, ці два потоки водночас рухаються у протилежних напрямках.

Висновок, що випливає із моделі, полягає в тому, що обсяг продажу підприємницького сектору у грошовому вираженні дорівнює сумарній величині доходів домогосподарств. Тобто для закритої приватної економіки загальна величина обсягу національного виробництва у грошовому вираженні дорівнює сумарній величині доходів домогосподарств (національному доходу).

Звичайно, така збалансованість обсягів виробництва і доходу на макрорівні можлива лише за умови, що всі доходи витрачаються. І тому ця модель властива простому відтворенню національного обсягу виробництва.

Традиційно частина доходу, яку отримують економічні суб'єкти, заощаджується. Тому наступна модель кругообороту представлена з урахуванням таких явищ, як заощадження та інвестиції; фінансових ринків (рис. 1.5). Для спрощення на цьому рисунку не відображено рух ресурсів та вироблених товарів і послуг, а показано лише рух грошових потоків, які спрямовані у зворотному напрямку до речових потоків.

В сучасних ринкових економічних системах обсяг щорічних витрат домогосподарств, як правило, менший (близько 75%) за обсяги їхніх доходів за цей період. Та частина доходу домогосподарств, який не йде на придбання споживчих товарів і послуг, а також на сплату податків, називається заощадженнями (S).

Рис. 1.5. Ускладнена модель грошового кругообороту в приватній закритій економіці

Найпоширеніші форми заощаджень для домогосподарств:

• готівка;

• вклади на рахунки в банк;

• придбання цінних паперів.

Аналіз співвідношення сум доходів і витрат підприємницького сектору свідчить про те, що вони різняться: підприємства щорічно витрачають більше, ніж отримують виручку від реалізації. Пояснюється така поведінка підприємців тим, що для свого розвитку та розширення виробництва вони повинні здійснювати інвестиції.

Інвестиції – це довгострокові вкладення капіталу в різні сфери та галузі економіки як всередині країни, так і за її межами з метою отримання прибутку. Інвестиції набувають різних форм, залежно від критерію, покладеного в основу їхньої класифікації. За сферою застосування розрізняють інвестиції:

• в основний капітал (капіталовкладення);

• в запаси товарно-матеріальних цінностей;

• в житлове будівництво;

• в «людський капітал» – витрати па поліпшення освіти працівників, їх здоров’я, мобільності, що сприяє зростанню продуктивності праці.

Для підприємств найпоширенішими видами вкладень є інвестиції в основний капітал та у виробничі запаси сировини, напівфабрикатів, полива тощо.

Важливо з’ясувати, що за рахунок амортизаційного фонду відбувається відновлення зношеного капіталу, а нові інвестиційні вкладення розширюють та технологічно оновлюють виробництво.

У цій моделі немає часового лагу між зношенням основного капіталу та його відновленням, тому амортизаційні відрахування не розглядаються як джерело заощадження.

Включення в модель кругообороту заощаджень та інвестицій дає можливість виявити два способи руху грошових засобів від домогосподарств до ринку благ:

• через прямі затрати на придбання споживчих благ безпосередньо на ринку товарів та послуг;

• через фінансовий ринок.

Життя свідчить, що переважну більшість заощаджень здійснюють домогосподарства, а більшість інвестицій – підприємці, компанії та фірми. Перетворення заощаджень на інвестиції здійснюється двома шляхами:

1. шляхом прямого фінансування – кошти рухаються безпосередньо від власника заощаджень до позичальника;

1. шляхом опосередкованого фінансування: рух заощаджень домогосподарств та підприємств здійснюється до підприємницького сектору через фінансових посередників в особі банків, страхових компаній, інвестиційних та інших фондів.

Пряме фінансування теж здійснюється двома способами:

• придбанням звичайних (простих) акцій домогосподарствами та іншими підприємствами, які дають довгострокове право на частку власності та прибутку фірми, що є емітентом цих акцій;

• придбанням облігацій – прямого запозичення підприємством заощаджень домогосподарств або інших підприємств.

Як видно із рис. 1.5, тимчасово вільні грошові засоби (заощадження) домогосподарств та підприємців, здійснюючи рух через фінансові ринки, дають змогу використати неспожиті гроші одних суб'єктів іншими. Але не всі заощадження поступають на фінансові ринки, тому за своїм змістом вони є вилученнями із потоку «доходи-витрати». Ці вилучення порушують баланс доходів і витрат. Щоб відновити порушену рівновагу, слід ці вилучення компенсувати «ін’єкціями». Це перетворення і забезпечує механізм дії фінансових ринків. За умови, що заощадження (S) дорівнюють інвестиціям (І), кругооборот не буде порушено, матиме місце розширене відтворення обсягу національного виробництва.

Наведені вище схеми дали можливість досить спрощено розглянути моделі кругообороту закритої приватної економіки. Насправді сьогодні не існує такої економічної моделі. Це – абстрактна модель, яку необхідно зрозуміти. В умовах командної економічної системи діє модель кругообороту закритої економіки за участю держави: попередня схема буде доповнена взаємодією ще одного макроекономічного суб'єкта.