2.12. Структура національного ринку
Національний ринок – це система соціально-економічних відносин, за допомогою яких здійснюється обіг капіталу, купівля-продаж трудових послуг та реалізація вироблених економічних благ у межах окремого національного господарства. Структура національного ринку наведена на рис. 2.4. Як видно, головні суб’єкти національної економіки водночас функціонують на багатьох ринках: «пред’являють попит» і «пропонують».
Рис.2.4. Структура національного ринку
Домогосподарства пред’являють попит: на ринку благ – на предмети споживання та послуги споживчого призначення, на ринку праці – на робочі місця та на гроші у зв’язку з продажем своїх трудових послуг. Домогосподарства пропонують: ресурси на ринку благ, трудові послуги на ринку праці у зв’язку з купівлею предметів споживання.
Фірми (підприємства) пред’являють попит: на ринку благ на ресурси, на ринку праці – на трудові послуги, на фінансовому ринку – на цінні папери та гроші. Підприємства (компанії) пропонують: на ринку благ – засоби виробництва, предмети споживання та послуги споживчого і виробничого характеру; на ринку праці – робочі місця і гроші у зв’язку з купівлею трудових послуг; на фінансовому ринку – гроші у зв’язку з купівлею цінних паперів та власне цінні папери.
Безумовно, кожен із структурних елементів економіки має свої особливості. У сукупності вони визначають механізм функціонування національного ринку – фактори, що визначають попит і пропозицію благ, які пропонуються на різних ринках. Всі ці ринки, взаємодіючи, впливають один на одного. Тому має місце проблема встановлення загальної економічної рівноваги національного ринку.
Основоположником теорії загальної економічної рівноваги вважають швейцарського економіста Леона Вальраса (1834-1910). В основу його теорії покладено такі принципи:
покупці в межах своїх грошових доходів максимізують корисність згідно з цінами, що встановлюються на ринку. Мета споживачів – отримати однакову граничну корисність на грошову одиницю (гривню) від кожного купленого товару чи послуги;
продавці максимізують прибутки згідно з цінами на фактори виробництва і продукти, використовуючи такі обсяги і пропорції факторів, які б дали змогу отримати однакову граничну корисність на кожну гривню витрат. Це примушує їх будувати заводи оптимального розміру, випускати оптимальні обсяги продукції, щоб мінімізувати середні витрати та урівноважувати граничну ціну пропозиції кінцевого продукту і ціну попиту на нього.
Узгодження індивідуальної ціни попиту на ринку будь-якого товару формує «ринкову ціну попиту», яка в рівноважній економіці має дорівнювати «ринковій ціні пропозиції». Остання обчислюється шляхом узгодження індивідуальних цін пропозиції фірм, які постачають товар або послугу на ринок.
Загальна ж ціна попиту, який пред’являють на ринку будь-якого фактора всі галузі, має дорівнювати ціні пропозиції послуг певного фактора. А сумарний попит на всі фактори має дорівнювати доходам, отриманим домогосподарствами від надання факторних послуг за той самий період. Використовуючи ці базові принципи Л.Вальрас довів, що: а) загальна рівновага на всіх ринках одночасно можлива, б) рівновага може включати не тільки додатні, а й нульові та від’ємні ціни, що дає змогу ринку позбутись «безоплатних товарів».
Передумови моделі загальної рівноваги Л.Вальраса:
попит і пропозиція факторів виробництва урівноважені;
ціни на фактори виробництва постійні та стійкі;
ціни на товари та послуги відповідають витратам виробництва.
Л.Вальрас виходить із тези, що ціни на предмети споживання (хліб, взуття, одяг тощо) залежать від цін на фактори виробництва (зарплата, відсоток, рента). Водночас ціни на фактори виробництва залежать від цін на продукцію споживання (приміром, зміна цін на хліб, одяг та житлово-комунальні послуги зумовить зміну рівня заробітної плати, а це, в свою чергу, спричинить зміни в цінах на ті фактори, які вироблені за іншого рівня заробітної плати, і т. ін.).
Рівноважні ціни встановлюються в результаті взаємодії всіх ринків – товарного, праці, ресурсів, грошового, цінних паперів. Тому учасники обмінних операцій повинні дотримуватись принципу рівнозначності угод.
Головним завданням моделі Л. Вальрас вважає необхідність виведення загальних законів дії системи цін за наявності багатьох ринків. Він побудував систему рівнянь, яка відображала взаємозв’язки окремих ринків економічної системи і математично довів можливість досягнення одночасної рівноваги в умовах вільної конкуренції на всіх ринках в межах економіки як цілого.
Ця модель у другій половині ХХ ст. була перетворена засобами програмування, у такий спрощений вигляд:
де Рi – ціни вироблених благ;
Qi – кількість вироблених благ;
Vj – ціни реалізованих виробничих послуг;
Nj – обсяг запропонованих і спожитих виробничих послуг;
Рівняння 2.23 показує, що пропозиція кінцевих продуктів у грошовому вираженні має дорівнювати попиту на ці продукти, який формується у грошовій формі як сума доходів від факторів виробництва, отриманих їх власниками.
Модель загальної рівноваги Л.Вальраса дала поштовх для ретельного вивчення механізмів взаємодії різних ринків, їх взаємовпливу та взаємозумовленості, виявлення умов встановлення загальної економічної рівноваги, причин, її порушення та розкриття засобів впливу на макроекономіку.
Тести
1. Що входить до складу ВВП?
а) послуги домогосподарки;
б) покупка у сусіда старого автомобіля;
в) покупка акцій ВАТ «НОРД»;
г) вартість нового підручника в місцевій книгарні;
д) покупка акцій «ОЛБІ-Україна».
2. При обчисленні ВВП подвійний рахунок виникає тоді, коли підсумовують:
а) додану вартість, створену на всіх стадіях виробництва товарів і послуг;
б) вартість кінцевих та проміжних товарів і послуг;
в) вартість лише кінцевих товарів і послуг;
г) вартість приросту запасів у поточному році;
д) державні закупівлі товарів і послуг.
3. Зарплата враховується у разі розрахунку ВВП за методом:
а) доходів; б) потоку витрат;
в) чистого експорту;
г) чистих субсидій державним підприємствам;
д) немає правильної відповіді.
4. Згідно з методом розрахунку ВВП за витратами, величину ВВП розраховують шляхом складання чотирьох макроекономічних показників, до числа яких не входять:
а) споживацькі витрати вітчизняних домогосподарств;
б) державні витрати; в) чистий експорт;
г) сумарний дохід господарств.
5. Якщо від національного доходу відняти податок на прибуток корпорацій, нерозподілений прибуток і внески на соціальне страхування, а потім додати чисті трансфертні платежі, то отримаємо:
а) особистий дохід; б) амортизацію;
в) ВВП; г) ЧВП; д) дохід у розпорядженні.
6. Чистий внутрішній продукт менший валового внутрішнього продукту на суму:
а) амортизаційних відрахувань; б) непрямих податків;
в) прямих податків; г) податків і амортизаційних відрахувань.
7. Національний дохід дорівнює:
а) чистому доходу домогосподарств;
б) чистому внутрішньому продукту за відніманням податків;
в) ВВП – непрямі податки;
г) ЧВП – непрямі податки.
8. До трансфертів не належить:
а) пенсія; б) заробітна плата працівникам бюджетної сфери;
в) стипендія; г) грошова допомога у зв’язку з безробіттям.
9. Індекс цін може бути використаний для того, щоб оцінити:
а) відмінності між структурою виробництва у поточному і попередньому роках;
б) відмінності ринкової вартості «товарного кошика» двох різних часових періодів;
в) відмінності рівнів цін двох різних країн;
г) різницю між рівнем оптових і роздрібних цін;
д) немає правильної відповіді.
10. За інших рівних умов ЧВП збільшиться, якщо:
а) запаси на кінець року зменшаться;
б) імпорт товарів збільшиться; в) експорт товарів зменшиться;
г) споживання товарів повсякденного вжитку збільшиться;
д) державні трансферні платежі збільшаться.
11. Якщо протягом року фізичний обсяг національного продукту не змінився, а ціни подвоїлися, то реальний ВВП:
а) подвоївся, а номінальний ВВП не змінився;
б) не змінився, а номінальний ВВП подвоївся;
в) і номінальний ВВП подвоївся;
г) зменшився наполовину, а номінальний ВВП подвоївся;
д) немає правильної відповіді.
12. Відрахування на споживання капіталу – це:
а) чисті інвестиції; б) чисті іноземні інвестиції;
в) амортизація; г) фонди, для закупівлі споживчих товарів;
д) кошти, призначені для задоволення особистих потреб непрямим способом.
13. ВВП як показник занижує обсяг національного виробниц-тва, бо не враховує:
а) результатів діяльності в тіньовому секторі економіки;
б) частини продукції, виробленої за допомогою ресурсів, що належать іноземцям;
в) державних закупівель товарів і послуг;
г) збільшення запасів на кінець року;
д) немає правильної відповіді.
14. За інших рівних умов, якщо ціни на імпортне взуття набагато збільшились, то номінальний ВВП:
а) та індекс споживчих цін (ІСЦ) зростуть на однакову величину;
б) зросте, а ІСЦ не зміниться;
в) не зміниться, а ІСЦ збільшиться;
г) та ІСЦ збільшаться на різну величину;
д) немає правильної відповіді.