11.9. Державний бюджет, вплив податкової політики на макроекономічну ситуацію

Як будь-яке підприємство, так і органи влади мають свої поточні бюджети. Державна бюджетна система – це сукупнісь бюджетів різних рівнів державного управління, врегульованих певними нормами, що формуються на єдиних принципах під впливом державного устрою та адміністративно-територіального поділу країни.

Бюджетна система має дворівневу структуру для унітарних держав (вона включає державний та місцеві бюджети) та трирівневу для федеральних держав (включає ще й третю ланку – бюджети членів федерації).

Бюджетна система України складається:

• з Державного бюджету України;

• місцевих бюджетів (їх близько 12 тисяч).

Місцеві бюджети формують органи влади АР Крим, областей, районів та органи місцевого самоврядування: територіальних громад, сіл, селищ, міст та їх об’єднань. Сукупність показників усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи, становить зведений бюджет України.

Як економічна категорія державний бюджет відображає реальні економічні відносини між державою та іншими суб’єктами господарювання з приводу акумуляції та використання централізованого фонду грошових ресурсів країни для виконання функцій держави шляхом розподілу та перерозподілу національного доходу.

Державний бюджет – це основний фінансовий план держави: грошовий вираз кошторису доходів та витрат за певний період часу (як правило за рік). Бюджет має дві основні складові: доходи і витрати. Доходи державного бюджету називають фіскальними. Це доходи державної казни від державних фіскальних монополій (горілчана, винна, тютюнова тощо).

Розрізняють фактичний, структурний і циклічний бюджети. Фактичний бюджет відображає наявні надходження, витрати і дефіцити за певний період. Структурний бюджет вказує, якими мають бути витрати і надходження, якщо економіка функціонує за потенційного обсягу виробництва (визначається дією дискреційних програм, запроваджених законом). Циклічний бюджет показує вплив ділового циклу на зміни доходів, витрат і дефіциту, які виникають через те, що економіка не працює за потенційного обсягу виробництва. Циклічний бюджет – різниця між фактичним і структурним бюджетами.

Рівень фіскальних доходів свідчить про грошові відносини, які виникають між державою, юридичними і фізичними особами в процесі вилучення частини вартості ВВП та акумуляції у загальнодержавному фонді з метою подальшого її використання при здійсненні державою функцій. До основних джерел фіскальних доходів належать:

• податки;

• доходи держави від власної виробничої та інших форм діяльності;

• платежі за ресурси, що належать державі;

• соціальні та бізнесові трансферти тощо.

Найбільшим джерелом доходів держави є податки. Податки – це фінансові відносини між державою та платником податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій у порядку та на умовах, визначених законодавством.

Податки виконують три функції:

• розподільчу: перерозподіл вартості створеного ВВП між державою і юридичними та фізичними особами;

• фіскальну: централізація частини ВВП у бюджеті на загальносуспільні потреби;

• регулюючу: стимулювання різних сфер життєдіяльності платників.

Необхідно розрізняти джерело й об’єкт оподаткування. Джерелом оподаткування є дохід платника податку, що підлягає оподаткуванню. Об’єкт оподаткування – це грошова сума, яка служить базою для нарахування податків. Об’єктами оподаткування може бути: дохід (підприємств або населення) і майно (нерухоме і рухоме).

Якщо оподатковують власне дохід або майно, що забезпечує отримання доходу, джерело й об’єкт оподаткування взаємопов’язані. Якщо ж сплачується податок на майно чи землю, які перебувають в особистому користуванні й не приносять доходу, то зазначений взаємозв’язок втрачається.

За формою вилучення податки поділяють на прямі та непрямі (опосередковані) (рис.11.1). Прямі податки вилучаються безпосередньо у власників майна, одержувачів доходів. Непрямі податки вилучаються у сфері реалізації або споживання товарів та послуг, тобто перекладаються на споживача продукції. Прямі податки, які вилучаються шляхом зростання цін, теж можуть перекладатися на споживача. Чим більш розвинута країна, тим більша частка надходжень припадає на прямі податки. Чим бідніша країна, тим більше вона покладається на непрямі податки, особливо на податки від зовнішньої торгівлі.

Рис. 11.1.Класифікація податків за формою вилучення

В системі збору податкових надходжень використовуються методи пропорційного, прогресивного та регресивного оподаткування. При прогресивному оподаткуванні середня ставка податку підвищується зі зростанням доходу. Регресивне оподаткування передбачає зниження середньої ставки податку в міру зростання доходу. Пропорційне оподаткування означає незмінну середню ставку податку, незалежну від розмірів доходу: ПДВ = 20%, на прибуток = 25%, на доходи = 15%.

В процесі фіскальних заходів вплив прямих та непрямих податків на макроекономічну ситуацію різний. Непрямі податки впливають на загальний обсяг виробництва та рівень цін, що пояснюється поведінкою економічних суб’єктів. Введення непрямих податків підвищує ціну товарів та послуг, на що споживачі відреагують зниженням попиту, а виробники мають відреагувати зменшенням пропозиції товарів і послуг. А прямі податки впливають на пропозицію праці , тому що цим видом оподатковуються факторні доходи. На використання домогосподарствам спрямовується дохід за вилученням податків . Якщо частка, що вилучається через пряме оподаткування, значна, то втрачається інтерес економічних суб’єктів більше заробляти. Це спонукає їх зменшувати пропозицію праці, особливо при прогресивній шкалі оподаткування. Та саме завдяки податкам, формуються умови виробництва суспільних благ.

Графічно модель впливу пропорційного прямого оподаткування на стан ринку праці зображено на рис.11.2. На графіку зображено:

1. криву попиту на працю ;

2. криву пропозиції праці до оподаткування заробітної плати;

3. рівновагу на ринку праці до оподаткування заробітної плати , якій відповідає заробітна плата та чисельність зайнятих ;

4. криву пропозиції праці після запровадження оподаткування заробітної плати ;

5. рівновагу на ринку праці після впровадження оподаткування, яка зміститься до точки ; їй відповідає заробітна плата та чисельність зайнятих ;

6. відрізок – сума податку на заробітну плату одного працюючого;

   1. – зробітна плата до впровадження оподаткування;

7. – заробітна плата після впровадження податку;

8. – заробітна плата після сплати податку;

1. площа чотирикутника – величина податкових надходжень до бюджету за умови, що всі осіб сплачують по одиниць податку на заробітну плату. Саме ця величина податкових надходжень до бюджету утворює суспільні вигоди. А тягар оподаткування зарплати розподіляється між підприємцями (площа трикутника ) і найманими працівниками (площа трикутника ).

Рис.11.2. Вплив податку з доходів фізичних осіб на стан економіки

Площа трикутника – величина загальних втрат суспільства у зв’язку із впровадженням оподаткування заробітної плати. Зміст цих втрат полягає у тому, що підприємці направляють у Фонд оплати праці більше, ніж наймані працівнки з нього отримують. Це змушує останніх зменшувати пропозицію праці, що зменшує обсяг виробництва.

Наймані працівники несуть втрати, у зв’язку з тим, що отримують дохід, нижчий від того, який би вони мали за умови відсутості оподаткування їхнього доходу. Роботодавці несуть втрати, пов’язані зі зростанням їх витрат, і, як наслідок, зменшенням прибутків.

Для виявлення впливу непрямих податків (наприклад ПДВ) на зміну рівноважного обсягу виробництва розглянемо графік моделі (рис. 11.3). На графіку зображено:

1. на осі абсцис – обсяг випуску, а на осі ординат – рівень цін;

2. рівновага до введення ПДВ в точці , яка є точкою перетину кривих сукупного попиту і сукупної пропозиції ;

3. рівноважне значення цін та рівноважний обсяг виробництва до введення ПДВ;

4. зміни в економіці з причини впровадження непрямих податків: зсув (зменшення) сукупної пропозиції з до , зміщення рівноваги на товарному ринку з точки до , зменшення обсягу ВВП та національного доходу з до , підвищення рівня цін з до ;

5. відрізок _і2 – величина ПДВ;

6. – рівень цін, який був би необхідним для того, щоб обсяг виробництва і продажу залишився на незмінному рівні при запроваджені ПДВ;

   9. – обсяг попиту за рівня цін ;

      1. – рівень цін, за яким виробники реалізують свою продукцію після запровадження ПДВ;

         1. площа чотирикутника – надходження ПДВ до бюджету;

            1. – загальні втрати суспільства від запровадження ПДВ;

               1. – трати від запровадження ПДВ, які несуть покупці;

                  1. – втрати від запровадження ПДВ, які несуть продавці (виробники).

Рис.11.3. Зміна обсягу випуску і доходу з причини запровадження непрямих податків

Важливими засобами фіскальної політики є податкові ставки і податкові пільги. Податкова ставка – це законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування. Середня податкова ставка – це відношення обсягу податків до величини доходу,який оподатковується:

де – середня ставка оподаткування;

Т – величина податкових надходжень;

D – дохід;

Гранична податкова ставка – це відношення приросту виплачуваних податків ( ) до приросту доходу( ):

Для стимулюючого впливу на економіку застосовують податкові пільги у формах нульвої та пільгової ставок оподаткування. Нульова ставка передбачає звільнення від оподаткування на певний період. Найчастіше нульова ставка застосовується для товарів, що експортуються. В окремих країнах вона застосовується і для товарів сільськогосподарського призначення, сучасної техніки (Польша) для медикаментів та продуктів дієтичного харчування (Угорщина).

Пільгова ставка – зменшена ставка оподаткування для окремих суб’єктів господарювання з метою стабілізуючого впливу на економіку. Пільговою ставкою оподатковуються доходи від виробництва продовольчих товарів, товарів для дітей, медичного обладнання та обладнання для інвалідів тощо. Пільги, у зв’язку з їхньою різноманітністю, здатні охоплювати значну кількість платників податків, що зумовлює досить відчутне зниження податкових надходжень до державної казни.

(рис.11.4). З графіка видно, що починаючи з нульової ставки Зв’язок між податковими ставками та обсягом податкових надходжень показує крива Лаффера податку, збільшення податкової ставки приводить до зростання податкових надходжень . Але починаючи з точки А наступне збільшення податкової ставки скорочує податкові надходження з причини зменшення бази оподаткування.

Рис.11.4. Крива податкових надходжень Лаффера

Крива Лаффера показує за якої ставки податків їх надходження у бюджет досягнуть максимальної величини. Ця ставка неоднакова для різних країн і не завжди є оптимальною.