Додаткові задачі та питання для самоконтролю

1. Оцініть можливості використання фіскальної політики як інструменту стабілізації:

а) збалансування бюджету на щорічній основі;

б) збалансування бюджету на циклічній основі;

в) здійснення функціонального фінансування.

2. Які основні причини появи державного боргу і його зростання? Які обсяги зовнішнього і внутрішнього державного боргу України? Поясніть, які є відмінності між рефінансуванням і погашенням боргу.

3. Чи буде ефект витіснення значнішим у період спаду або в той час, коли економіка близька до стану повної зайнятості? Для відповіді використовуйте модель «сукупного попиту – сукупної пропозиції».

4. Чи вважаєте ви слушною пропозицію про щорічне збалансу-вання бюджету? Чи є приватизація способом скорочення бюджетних дефіцитів або розмірів державного сектору? Обґрунтуйте відповіді.

5. Чи може внутрішній державний борг перетворитись на тягар для майбутніх поколінь? Чому може статися так, що дефіцитне фінансування збільшить темпи виробництва порівняно з фінансуванням урядових витрат за допомогою зростання податків?

6. Як великі бюджетні дефіцити можуть вплинути на величину ставок відсотка, внутрішні інвестиції, вартість національної грошової одиниці та зовнішню торгівлю?

7. Припустимо, що державні закупівлі G становлять 50 млрд грн, величину податкових надходжень визначає залежність Т = 0,4N_i, трансфертів – F = 0,2N_i, а рівень цін дорівнює 1. Державний борг становить Д = 90 млрд грн, а відсоткова ставка r = 0,1. Фактичний об-сяг національного доходу в країні N_i = 120, а потенційний – 150 млрд грн.

Визначте:

а) надлишок або дефіцит має Державний бюджет;

б) величину структурного дефіциту Державного бюджету;

в) величину циклічного дефіциту Державного бюджету.

8. Населення країни становить 46 млн людей. Частка дітей віком до 16 років – 20%. Коефіцієнт участі дорослого населення в робочій силі – 60%. Природна норма безробіття – 5%. Середнє виробництво на зайнятого щороку – 25 тис. грн. Податкові надходження становлять Т = 0,2N_i, а державні витрати G = 122 млрд грн. Фак-тичний дефіцит бюджету дорівнює 14 млрд грн, а рівень цін – 1.

Визначте питому вагу структурного і циклічного дефіциту в загальному обсязі фактичного дефіциту Державного бюджету.

9. Назвіть і схарактеризуйте основні проблеми у проведенні фіс-кальної політики. Поясніть ідею ділового циклу, обумовленого політичними мотивами. В чому полягає ефект витиснення? Як він пов’язаний з фіскальною політикою? В якому значенні ефект чистого експорту схожий на ефект витиснення?

10. Прокоментуйте наступні твердження:

а) зіткнувшись з інфляцією, кейнсіанські економісти рекомен-дують підвищити податки для обмеження попиту, тоді як прихиль-ники теорії пропозиції радять знизити податки для збільшення сукупної пропозиції;

б) кейнсіанські економісти вважають, що попит створює власну пропозицію, а на думку прихильників теорії пропозиції, пропозиція створює собі попит.

11. За допомогою графіка поясніть стабілізуючий і дестабілі-зуючий вплив фіскальної політики у разі ухвалення конституційної поправки про щорічне балансування бюджету.

12. Зобразіть графічно потенційну дію підвищення податків на сукупне зростання і сукупну пропозицію.

13. Поясніть, чому збільшення дефіциту, яке має стимулюючу дію на економіку, може самоліквідовуватися. Пропонувавши Конгресу скорочення податків на початку 60-х років ХХ ст., Президент США Кеннеді стверджував: «Парадоксальна правда полягає в тому, що ставки податку сьогодні високі, а податкові надходження дуже низькі, й найрозумнішим способом підвищення податкових доходів у довгостроковому плані є сьогоднішнє зниження ставок податку». Чи було це твердження логічно правильним? Чи прийнятна така політика для України?

14. Розкрийте теорії макроекономічної політики Я. Тінбергена та Р. Манделла.

15. Сформулюйте закон ефективності урядового впливу на еко-номіку А. Вагнера і теорію В. Парето.

16. Ви Голова Правління Національного банку України. В еко-номіці сильна і тривала інфляція. Які зміни, на ваш погляд, були б доцільними:

а) в резервній нормі;

б) обліковій ставці;

в) операціях на відкритому ринку?

Поясніть, як кожна зі змін вплине на резерви комерційних банків, грошову пропозицію, відсоткові ставки і сукупні витрати.

17. У чому полягає мета кредитно-грошової політики? Визначте мету причинно-наслідкових зв’язків. Поясніть зміну результатів монетарної політики:

а) залежно від форми кривих попиту на гроші й на інвестиції;

б) розміру граничної схильності до заощаджень (МРS).

18. Припустимо, Національний банк України вирішує застосу-вати політику дорогих грошей для обмеження інфляції попиту. Покажіть за допомогою моделі сукупного попиту і сукупної пропозиції сутність цієї політики в закритій економіці. Розгляньте випадок відкритої економіки і поясніть, як потоки міжнародного фінансового капіталу впливають на положення кривої сукупного попиту.

Рекомендована лiтература

[1, с. 497-644; 3, с. 154-195, 240-264; 4, с. 95-207; 6, с. 325-422;

9, с. 143-170, 249-274; 11, с.299-332; 12, с. 186-206; 13, с. 115-151; 16, с. 62-83, 309-353, 394-605]

Змістовий модуль 12. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

12.1. Вплив міжнародних ресурсів та продуктів

на національну економіку

Як свідчить статистика, переважна більшість економік світу є відкритою: країни ведуть зовнішньоекономічну діяльність. Це така діяльність, за якої національні і іноземні суб’єкти господарювання будують економічні взаємовідносини між собою як на території країни, так і за її межами. В Україні ця діяльність здійснюється у відповідності до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (1991р.)

При організації зовнішньоекономічної діяльності всі суб’єкти керуються принципами суверенітету народу при здійсненні міжнародних взаємовідносин, свободи підприємництва, юридичної рівноваги та недискримінації, верховенства закону, захисту інтересів та еквівалентності обміну, недопустимості демпінгу при купівлі-продажу товарів.

Суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні вважаються:

фізичні особи – громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які мають господарську дієздатність та постійно проживають на території України;

юридичні особи, що зареєстровані та мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, асоціації, концерни, консорціуми, посередницькі та консалтингові фірми, кредитно-фінансові установи, об′єднання підприємств та громадян тощо);

органи влади та місцевого самоврядування у особі створених ними зовнішньоекономічних організацій.

До видів зовнішньоекономічної діяльності відносяться:

• експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

• надання послуг іноземним суб’єктам (виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консалтингових, маркетингових, посередницьких, брокерських, агентських, обліково-управлінських, аудиторських, туристичних, юридич-них тощо);

• наукова, науково-технічна, навчальна та інша кооперація з іноземними суб’єктами;

• міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами;

• кредитні та розрахункові операції між суб’єктами зовнішньоекономічних відносин;

• спільна підприємницька діяльність;

• організація виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозимів, семінарів на комерційній основі;

• організація оптової, консигнативної та роздрібної торгівлі;

• товарообмінні та орендні операції з продажу та обміну валюти на аукціонах, біржах та міжбанківському валютному ринку тощо.

З попередніх видів зовнішньоекономічної діяльності України головними залишаються експорт та імпорт. Так , у 2008р. експорт українських товарів складав 67 млрд дол США, а імпорт іноземних – 85,5 млрд дол, що більше 2007р. відповідно на 35,9% та 41%. Основними країнами-партнерами зовнішньоекономічних відносин були:

а) по експорту

б) по імпорту

Всього зовнішньоторговельні операції проводились з партнерами із 217 країн світу. Експортні поставки до країн СНД становили 35,5%, до Європи – 29,5% загального обсягу експорту. Це – сорні метали, енергетичні матеріали, нафта та продукти її переробки, зернові культури, залізничні та трамвайні локомотиви, шляхове обладнаяння, добрива. Імпортівались до України енергетичні матеріали, нафта, механічні машини, електрообладнання, полімерні матеріали, пластмаси тощо.

Всі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності здійснюють її на основі договорів (контрактів) у письмовій формі. Держава регулює зовнішньоекономічні відносини з метою забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України, стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, створення найбільш привабливих умов для залучення України до міжнародного розподілу праці та наближення до ринкових структур розвинутих країн світу. Таке регулювання зовнішньоекономічних відносин здійснюється за допомогою Законів України, актів тарифного регулювання, економічних заходів (валютного, кредитного і т.ін. регулювання), рішень недержавних органів управління економікою та угод між суб’єктами зовнішніх зв’язків.

Органами, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність в Україні, затверджено: Верховну Раду, Кабінет Міністрів, Національний банк, Державну митну службу, Антимонопольний комітет України.

Всі операції зовнішньоекономічної діяльності підлягають оподаткуванню. Дохід від зовнішньоекономічних операцій у іноземній валюті обов’язково розділяється між валютними фондами суб’єктів цієї діяльності, Державним валютним фондом України та валютними фондами місцевих органів влади. Розподіл валютної виручки здійснюється за стабільними п’ятирічними нормативами, встановленими Верховною Радою.

За цих умов посилюються міжнародні потоки продуктів, ресурсів та доходів до національної економіки, та навпаки, окрема національна економіка все відчутніше впливає на світову. Саме наявність або відсутність впливу еконо­міки окремої країни на світовий ринок ле­жить в оcнові поділу національних економік на малі та великі.

Мала відкрита економіка – це таке національне господарство, якому властиві слідуючі ознаки:

• його частка у світовій торгівлі незначна, тому воно не має відчутного впливу на світову економіку;

• уряд країн здійснює контроль за рухом капіталу;

• відносна відособленість національної грошової сис­теми від світового валютного ринку;

• внутрішні відсоткові ставки національної економі­ки залежать від світових ставок, а світова відсоткова ставка не відчуває на собі впливу зміни ставок малих відкритих економічних систем.

Велика відкрита економіка – це національне господарство, якому притаманні такі риси:

• значна частка окремої країни у зовнішній торгівлі;

• абсолютна мобільність капіталу (уряд не обмежує його рух);

• спостерігається вплив відсоткових ставок та рівня цін у великих економічних системах на рівень світових ставок відсотка та рівень цін на товари та послуги у інших країнах.

У закритій економіці національний продукт виробляється виключно внутрішніми національними ресурсами. Тут внутрішній і національний продукт тотожні. А на відкриту економічну систему впливає «інший світ» (сектор «закордон»). Тобто у відкритій економіці продукт може вироблятись як власними ресурсами, так і ресурсами «іншого світу».

Як уже зазначалося раніше, у закритій економіці все, що виробляється, споживається всередині країни: ВВП дорівнює сумі особистого споживання домогосподарств (С), інвестування підприємницького сектору (І) та державних закупівель (G):

,

де (C+I+G) – внутрішні витрати, які дорівнюють внут­рішньому споживанню.

У відкритій економіці продукт, вироблений всередині країни, може реалізуватись та бути спожитим як всередині країни, так і за її межами, – «іншим світом». Це означає, що у відкритій економіці обсяг ВВП може відхилятись від обсягу внутрішнього споживання та внутрішніх витрат (С+І+G) на величину зовнішньоторговельного сальдо, яке визначається як різниця між експортом і імпортом. Вищеозначена тотожність набуває для відкритої економіки такого вигляду:

(12.1)

де Е – експорт; тобто витрати іноземного сектору на придбання вітчизняних товарів та послуг;

Z – імпорт; тобто витрати сектору домогосподарств, підприємницького сектору та уряду на товари та послуги «іншого світу»;

(Е – Z) –зовнішньоторговельне сальдо, або чистий експорт.

Якщо (Е – Z) позначити NЕ (чистий експорт), то тотожність (12.1) матиме вигляд:

Для того щоб виявити залежність між обсягом національного продукту, внутрішніми витратами та чистим екс­портом, зобразимо цю тотожність іншим способом:

. (12.2)

Ця тотожність свідчить про те, що:

• у відкритій економіці обсяг виробленого всередині країни продукту не обов'язково дорівнює внутрішнім витратам;

• можливе перевищення рівня внутрішнього споживання над рівнем національного виробництва. Якщо обсяг національного виробництва буде меншим за внутрішні витрати, тобто ВВП<(С+I+G), то країна імпортує ту частину продукту, яку не покриває товарами та послугами національна економіка. За цих умов величина чистого експорту буде від'ємною, тобто NE<0;

• країна може мати внутрішні витрати менші. ніж обсяг національного продукту, тобто ВВП>(С+I+G). Тоді країна експортує ту частину продукту, яка не покривається витратами всередині країни. За цих умов чистий експорт буде додатною величиною (NЕ > 0).

Якщо рівняння (12.2) записати в інший спосіб:

то у лівій частині нового рівняння буде відображено вну­трішнє заощадження (S), що дорівнює:

,

Звідки: (12.3)

Різниця між внутрішніми заощадженнями (S) та внутрішніми інвестиціями (І) утворює чисті іноземні інвестиції, які дорівнюють зовнішньоторговельному сальдо або чистому експорту.

Чому чистий експорт дорівнює чистим іноземним інвестиціям (NE=NFI)? Справа в тому, що продаючи товари і послуги «іншому світові», країна-продавець купує на суму реалізованих благ активи тієї держави, з якою має місце позитивне сальдо зовнішньоторговельних операцій, і навпаки, продає свої активи тій державі, з якою має від’ємне зовнішньоторговельне сальдо.

Суб'єктами, що купують ці активи, можуть виступати як центральні банки, які нагромаджують валютні резерви, так і інші агенти. Але їх рішення про покупку іноземних активів буде залежати від співвідношення відсоткових ставок та інших факторів.