Рекомендована лiтература

[1, с. 212-243; 3, с. 128-153; 11, с. 307-332; 12, с. 161-185;

13, с. 108-114]

Заліковий модуль ііі. Макроекономічна динаміка та державна політика Змістовий модуль 10. Економічна динамика

10.1. Зміст, джерела, типи та фактори економічного зростання

Економічна динаміка – це характер змін економічних процесів, показників і результатів у часі, що встановлюється методом зіставлень і аналізу рядів цих показників. Подібні ряди, які називають динамічними, представляють сукупність значень економічних показників в різні послідовно зростаючі роки або місяці.

Економічна динаміка може бути як позитивною (економічне зростання), так і негативною (спад виробництва, депресія). Економіка зростаюча характеризується збільшенням економічних благ на основі перевищення валового обсягу приватних внутрішніх інвестицій над сумою амортизаційних відрахувань. І навпаки, якщо А>І_ni, економіка характеризується спадною діловою активністю.

Статична економіка – та, що характеризується постійною пропозицією ресурсів, незмінною технікою та технологією, стійкими запитами споживачів. За цих умов майбутнє економіки достатньо передбачуване. Цей стан може бути наявним за умов, що чистий обсяг приватних внутрішніх інвестицій дорівнює нулю (І_ni – A =O).

Світова практика господарювання доводить, що багато технологічних, соціальних, екологічних і, навіть, політичних проблем значно легше вирішуються саме за умови стійкого довгострокового зростання економіки. Уряди всіх країн світу визначають економічне зростання як одну із основних цілей свого розвитку, макроекономічної політики. Економічне зростання є природною формою буття людського суспільства, нормальним станом його економіки.

Макроекономічне зростання – це довгостроковий стійкий розвиток економіки, який виявляється двояко:

• як поступальний приріст абсолютного виробництва ВВП (національного доходу) на основі більшого і кращого використання ресурсів та удосконалення технологій;

• як реальний приріст ВВП (чи національного доходу) на одну особу в довгостроковому періоді без порушення рівноваги у короткострокових інтервалах.

За останні 100 років реальний ВВП на планеті зростав щороку в середньому на 3,2 %, що забезпечувало кожні 22 роки подвоєння народного багатства. У розрахунку на душу населення ВВП зростав щороку на 1,8 % або подвоювався кожні 39 років. Але в останні 30 років темпи економічного зростання уповільнились, в багатьох країнах світу виявилися серйозні труднощі розвитку, особливо в Східній Європі, де з 1990 р. спостерігався мінливий спад економічної активності та руйнація продуктивних сил. А в 2008-2009 рр. мала місце світова фінансово-економічна криза.

В цих ситуаціях для фахівців и політиків важливим є знання теорії економічної динаміки, яка дає відповідь на такі питання:

• джерела і фактори економічного зростання;

• типи економічного зростання та умови, що їх визначають;

• механізми довгострокової рівноваги за сталого зростання обсягів виробництва і доходу без порушення рівноваги в короткострокових інтервалах господарювання;

• які темпи економічного зростання вважаються оптимальними;

• чому в одних країнах має місце стійке економічне зростання, а в інших – тривала депресія.

Макроекономічна теорія називає два основні джерела економічного зростання:

• пропозиція факторів виробництва;

• зростання продуктивності ресурсів на основі технологічного прогресу.

Вибір джерел економічного зростання передбачає необхідність кількісної визначеності взаємозв'язку між приростом ресурсів і приростом їх продуктивності з одного боку, та приростом обсягів національного виробництва – з іншого. Цей зв'язок виражається у виробничій функції.

Виробнича функція є найпростішою моделлю економічного зростання, яка може бути:

• двофакторною: обсяг виробництва (доходу) є функцією від капіталу і праці, що виражаються формулою:

; (10.1)

• трифакторною, яка може бути представлена з урахуванням ефективності технологій (Е) рівнянням:

; (10.2)

• багатофакторною, яка окрім основних джерел економічного зростання враховує вплив інституційних, зовнішньоекономічних чинників тощо.

Фактори економічного зростання поділяють на три групи:

• фактори попиту: зростання сукупних витрат (попиту), сприяє збільшенню обсягів виробництва і доходу;

• фактори пропозиції: є визначальними для економічної динаміки і мають складну структуру:

  1. природні ресурси;

     1. обсяг та якість капіталу;

        1. чисельність і якість трудових ресурсів;

           1. технологічний рівень;

1. інституційні норми;

1. інформаційне забезпечення;

1. організаційні процеси тощо.

   • фактори розподілу: стосуються як розподілу ресурсів, що суттєво впливає на фактори пропозиції, так і розподілу національного продукту і доходу, що пливає на сукупний попит.

Ефект взаємодії цих факторів проявляється через криву виробничих можливостей (рис. 10.1.).

Крива виробничих можливостей показує можливі комбінації випуску продукції різних видів за наявної кількості природних, трудових, інвестиційних ресурсів та даного технологічного рівня виробництва. Зміщення кривої виробничих можливостей праворуч та вгору означає економічне зростання.

Залежно від джерела та факторів розрізняють три типи економічне зростання:

• екстенсивне, здійснюється шляхом збільшення використання ресурсів;

• інтенсивне, здійснюється шляхом раціонального, продуктивнішого використання ресурсів на основі науково-технічного прогресу та кращих форм організації виробництва;

• змішане, поєднує інтенсивні та екстенсивні фактори.

Оскільки в економіці, як і в інших системах, відшукати чистих форм майже неможливо, то будь-яке економічне зростання за своїм типом можна вважати змішаним. Залежно ж від того, які фактори превалюють, можна говорити про переважно інтенсивний чи екстенсивний типи.

Р

Q_A

ис. 10.1. Крива виробничих можливостей макроекономіки

Суспільство також цікавить швидкість, з якою зростає економіка. Для виміру використовують такі показники:

• індекс економічного зростання, що визначається формулою:

; (10.3)

• темп річного приросту виробництва, який визначається за формулою:

(10.4)

де – обсяг національного виробництва в періоді t;

– обсяг національного виробництва в періоді t-1;

– приріст обсягу національного виробництва за період t ( ).

Щодо критеріїв оптимальності темпів економічного зростання слід зазначити, що через різноманітність цілей суспільного розвитку по-різному визначається їхня ієрархія; різні концепції виділяють різні критерії оптимальності. Критеріями оптимальності можуть бути:

1. повна зайнятість;

2. максимізація споживання;

3. зменшення диференціації доходів;

4. соціальна стабільність.

Для дослідження параметрів економічного зростання найважливішими є аспекти, пов’язані з виявленням умов довгострокової рівноваги, яка не переривається у короткострокових інтервалах, та дослідження наявності чи відсутності умов для механізму самозабезпечення довгострокової рівноваги без державного втручання.

Розглянемо три моделі економічного зростання: дві кейнсіанські Є. Домара, Р. Харрода та неокласичну Р. Солоу.