8.3. Кейнсіанська концепція автономних інвестицій

Як було пояснено попереду, інвестиції, не зумовлені зростанням національного доходу, називають автономними (індуційованими). Наприклад, інвестиції в нову техніку та поліпшення якості товарів. Такі інвестиції часто самі зумовлюють зростання національного доходу.

Чинники зміни обсягу автономних інвестицій кейнсіанська та неокласична теорії визначають по-різному. Для пояснення цих змін кейнсіанська теорія вводить поняття гранична ефективність капіталовкладень, або внутрішня ставка доходу.

На відміну від поточних витрат на виробництво інвестиції дають віддачу не в тому самому періоді, а тільки згодом, впродовж декількох років, залежно від того, в якій формі вони були здійснені. Тому порівняння інвестиційних витрат з результатами від них вимагає зіставлення різночасових показників. Ця проблема вирішується шляхом дисконтування. Операція дисконтування обернена обчисленню складних процентів:,

де r – норма дисконту.

Метод дисконтування широко застосовується для оцінки і вибору проектів, коли витрати і доходи розподілені на багато років. Його використовують для визначення нинішнього еквівалента вартості сум, які будуть отримані в майбутньому. Наприклад, якщо дохід 100 тис грн сьогодні інвестувати за ставкою відсотка r, то ці гроші через рік перетворилися б на 100+100 r, або 100 · (1+ r).

Щоб визначити, чого варта сьогодні певна грошова сума через t років, треба цю суму розділити на : .

Якщо інвестиційний проект потребує затрат і має дати протягом п’яти років чистий дохід в обсягах , то доцільність для інвестора цього проекту буде визначатися нерівністю:

.(8.4)

Значення r, за якого зазначена нерівність перетвориться в рівність, називають граничною ефективністю капіталовкладень і позначають . Для інвестора найпривабливішою є ситуація, за якої є найбільшою. За наявності багатьох варіантів інвестування, котрі характеризуються різною граничною ефективністю, інвестиційні засоби ранжуються за рівнем граничної ефективності капіталу.

Окрім цього, поведінка інвестора визначається і рівнем ризику кожного із варіантів інвестування. Надійнішим варіантом розміщення капіталу є придбання державних облігацій. Пояснюється це тим, що держава завжди в строк і в установленому розмірі здатна виплачувати відсотки за своїми борговими зобов’язаннями, вона може здійснити рефінансування (погашення старої заборгованості шляхом випуску нової позики). Саме тому відсоток за державними облігаціями розглядають як нижню межу граничної ефективності для вкладень в реальний капітал.

Графічно варіанти інвестування капіталу представлені на рис. 8.4. На графіку по осі абсцис відкладається обсяг інвестицій за

п’ятьма інвестиційними проектами, а по осі ординат – гранична ефективність капіталу і поточна ставка відсотка (r).

За рівня поточної ставки відсотка r₁ можлива реалізація перших чотирьох проектів, а за ставки r₂ – тільки одного (першого). Тобто доцільність здійснювати інвестиції в реальний капітал визначається умовою: > .

Рис.8.4. Варіанти інвестування в капітал за рівнем дохідності

Чим менша величина r, тим більше інвестується капіталу в економіку. Кейнсіанську функцію автономних інвестицій можна подати так:

(8.5)

де MPI – гранична схильність до інвестування;

R_еф – дисконтна ставка, якій відповідає гранична ефективність капіталу;

r – поточна відсоткова ставка.