8.8. Індуційовані інвестиції, модель акселератора

Досліджуючи мультиплікативний ефект, ми виходили із наявності тільки тих інвестицій, що не залежать від обсягу доходу, тобто автономних. Вони зображалися на графіках горизонтальними прямими. Але існують інвестиції похідні від автономних – індуційовані – ті, що залежать від обсягу національного доходу і є індукцією від його приросту:

.

Це означає, що за умови незмінного обсягу національного доходу та сукупного попиту індуційовані інвестиції відсутні. Виникають вони тільки зі зміною обсягу національного доходу для задоволення розширеного зростання обсягу попиту. Пояснюється така ситуація тим, що тимчасове зростання сукупного попиту не може бути підставою і стимулом для розширення виробництва завдяки здійсненню додаткових інвестицій, оскільки при зміні сукупного попиту в бік зниження додатково інвестований капітал буде збитковим.

Задоволення тимчасового збільшення попиту відбувається за рахунок збільшення коефіцієнта завантаження устаткування. Тобто збільшення попиту, зумовленого зміною обсягу національного доходу, вимагає від підприємців розширення наявних виробничих потужностей. Це потребує не тільки додаткового капіталу, а й тривалого періоду для розробки технічної документації, закупівлі устаткування, його монтажу, виведення на проектні потужності тощо. Саме тому індуційоване інвестування здійснюється тільки тоді, коли для задоволення більшого обсягу попиту, що має сталий характер, вичерпані наявні технічні та технологічні можливості.

З індуційованими інвестиціями пов’язаний принцип акселерації: будь-яке очікуване зростання національного доходу передбачає відповідне зростання основного капіталу. Це означає, що норма інвестування прямо пропорційна зміні обсягу випуску. Тому в умовах економічного зростання індуційовані інвестиції додатні, а в умовах зменшення обсягів виробництва – від’ємні.

Для розуміння принципу акселерації (прискорювача) використаємо приклад: нехай попит на взуття на національному ринку країни задовольняє одна взуттєва фабрика. Вартість устаткування фабрики в 10 разів перевищує вартість взуття, що коллектив за рік виробляє та реалізує. Припустимо, що обсяг виробництва та реалізації взуття фабрикою становить 500 тис грн Тоді вартість устаткування фабрики становитиме (500 тис грн*10)=5 млн грн.

Нехай фабрика має 10 машинних ліній і щороку зношується та підлягає відновленню одна лінія, вартість якої 500 тис грн (5 млн грн: 10 ліній).

Якщо, приміром, у поточному році попит на взуття збільшився на 50 %, тобто з 500 до 750 тис грн, то для задоволення попиту кількість машинних ліній має зрости з 10 до 15, а фабрика в наступному році має придбати на 1 машину більше у зв’язку зі зношенням 1 лінії, тобто 6 (5 + 1) машинних ліній. Отже, обсяг продажу взуття зросте на 50 %, а обсяг виробленого і реалізованого устаткування збільшиться на 2500 тис грн.

Цей приклад показує акселеративний (прискорений) вплив змін у споживчому попиті на рівень інвестиційного попиту.

Коефіцієнт, що показує, у скільки разів зростуть нові інвестиції у відповідь на зміни в обсягах виробництва, називають коефіцієнтом акселерації.

Передбачається, що нові інвестиції зростатимуть швидше, ніж обсяг виробництва, оскільки вартість машин, як правило, значно перевищує вартість річної продукції, виробленої з їх допомогою.

У найпростішому вигляді принцип акселерації можна подати формулою:

(8.13)

де – зростання нових інвестицій;

b – коефіцієнт акселерації;

– приріст доходу в періоді t порівняно з попереднім періодом;

– інвестиції, використані для заміни зношеного основного капіталу.

Якщо цю модель спростити, припустивши відсутність зношення капіталу (тобто норма амортизації дорівнює нулю) то формула матиме вигляд:

.

Звідси коефіцієнт акселерації буде:

, (8.14)

а у нашому прикладі:

Це означає, що зростання попиту на споживчі товари зумовлює збільшення (десятикратне у нашому прикладі) зростання попиту на інвестиційні товари.

Розробкою теорії акселератора займались П.Самуельсон, Дж.Хікс, Е.Хансен та інші економісти. Так Е.Хансен, вивчаючи дію принципу акселерації, зазначив, що попит на чистий приріст основного капіталу залежить не від рівня попиту на споживчі товари, а від темпів зростання цього попиту. Якщо темпи зростання споживчого попиту зменшуються, хоча сам споживчий попит ще зростає, то попит на основний капітал абсолютно зменшується. Якщо ж попит на споживчі товари залишається незмінним (перестає зростати), то потреба в додатковому основному капіталі відпадає. Залишається потреба тільки у підтриманні існуючого рівня основного капіталу з урахуванням зносу. Проілюструємо наведене вище прикладом у табл.8.4.

Таблиця 8.4

Двобічний ефект акселератора (тис грн)

Роки, характер змін	Річний обсяг виробництва і продажу взуття	Вартість основного капіталу	Чисті інвестиції	Валові інвестиції
Незмінний обсяг виробництва і продажу
1-й рік	500	5000	0
2-й рік	500	5000	0
Зростання обсягу виробництва і продажу
3-й рік	750	7500	2500	2500+500=3000
4-й рік	1000	10000	2500
Припинення зростання обсягу виробництва і продажу
5-й рік	1000	10000	0
Падіння обсягу виробництва і продажу
6-й рік	750	7500	-2500	-2500+500=-2000

Із сказаного можна зробити висновки:

1. акселеративний вплив зростання попиту на споживчі товари спостерігається тільки тоді, коли змінюються темпи зростання споживчого попиту, а не його обсяг;

2. зміна попиту на капітальні інвестиції та товари перебуває у функціональній залежності від темпів зростання попиту на споживчі товари;

3. принцип акселерації діє двояко: зростання споживчого попиту (у прикладі – на 250 тис грн) зумовлює приріст інвестиційного попиту (на 2,5 млн грн),а зменшення споживчого попиту зумовлює ще швидше зменшення інвестиційного попиту.

Таким чином, принцип акселерації розкриває взаємозв’язок між змінами, що відбуваються у виробництві споживчих товарів та капітальних благ – між першим та другим підрозділами виробництва. Але розглянута вище найпростіша модель акселератора не враховує ролі ставки позичкового відсотка, що відповідає кейнсіанським поглядам стосовно чинників впливу на інвестиційний попит. У складніших моделях акселератора враховується вплив вартості придбання і використання капіталу та будівельний лаг, властивий деяким інвестиційним проектам.

Важливо підкреслити, що ефект мультиплікатора взаємодіє з ефектом акселератора. Механізм їх взаємозв’язку та взаємодії дає розуміння економічних циклів та моделей економічного зростання.

Згідно з теорією мультиплікатора, зростання інвестицій зумовлює приріст рівня доходу пропорційно мультиплікатору. Зростання доходу в свою чергу зумовлює прискорення темпів збільшення попиту на споживчі блага та зростання обсягів їх виробництва. Це вимагає будівництва нових підприємств з виробництва споживчіх товарів, попит на які зріс. Останнє спричиняє зростання виробництва засобів виробництва для створення предметів споживання та засобів виробництва, що вироблятимуть засоби виробництва для другого підрозділу і т.ін. Приріст інвестицій, пов’язаних з виробництвом засобів виробництва, перебуває в акселеративній залежності від зростання доходів.

Оскільки на зростання інвестицій, як і на зростання споживчого попиту, має вплив держава, то прихильники теорії мультиплікатора – акселератора вважають, що держава може і повинна обмежувати коливання економічної кон’юктури. Вміло поєднуючи взаємодію коефіцієнтів мультиплікації та акселерації, держава може забезпечити безперервне зростання економіки.

Отже, зміни в обсягах національного виробництва залежать як від автономних інвестицій, що спричиняють ефект мультиплікації, так і від індуційованих (стимульованих) інвестицій, які зумовлюють ефект прискорення.