9.10. Умови рівноваги трьох ринків за моделлю Хікса - Хансена

Модель Джона Хікса та Елвіна Хансена є першою та найпоширенішою інтерпретацією кейнсіанської моделі «доходи – витрати». Модель Хікса-Хансена доповнює модель IS – LM рівняннями попиту та пропозиції на ринку праці. Це дає можливість виявити умову рівноваги на трьох ринках.

Абстрагуючись від державного сектора та сектора «закордон», модель Хікса - Хансена може бути математично представлена наступною системою рівнянь:

де рівняння (9.7) – функція доходу, в якій споживання (С) і інвестиції (І) є функціями від N та r;

рівняння (9.8) – функція попиту на реальні грошові лишки;

рівняння (9.9) – агрегатна виробнича функція;

рівняння (9.10) – функція попиту на працю;

рівняння (9.11) – функція пропозиції праці.

Зобразимо цю модель графічно на рис. 9.27. У цій моделі єдиним змінним ресурсом є праця. Попит на працю визначається першою похідною агрегатної виробничої функції. Попит і пропозиція праці є функціями реальної заробітної плати . Всі інші рівняння теж є функціми реальних величин.

У IV квадранті зображено виробничу функцію: рівняння (9.9) показує зв’язок між обсягом випуску та рівнем зайнятості.

У III квадранті зображено ринок праці; його показники визначаються рівняннями (9.10) і (9.11). Лінії показують точку перетину кривих попиту на працю та пропозиції праці, якій відповідає повна зайнятість (L₀^*) за реальної ставки зарплати .

У II квадранті зображено співвідношення відсоткової ставки (r) та реальної ставки заробітної плати .

У I квадранті зображено кейнсіанську модель рівноваги системи ринків у трактуванні Хікса - Хансена. Криву IS у цьому квадранті побудовано за рівнянням (9.7). Вона показує зв’язок між відсотковою ставкою і рівноважним обсягом доходу, який визначається рівністю запланованих інвестицій та заощаджень (I=S).

Проаналізуємо умови рівноваги, крокуючи від І до ІV квадрату. Пропозищя грошей є екзогенною змінною, визначається НБУ, який здійснюює грошово-кредитну політику. Вона задана рівнянням (9.7) і в I квадранті представ­лена кривою LМ, що відображає рівноважне співвідношення попиту на гроші та їх пропозиції за незмінного рівня цін.

Згадаймо, що Дж.М. Кейнс розглядав заощадження виключно як функцію доходу, а інвестиції виключно як функцію відсоткової ставки, тобто S = f (N), а І = f(r).

У моделі Хікса-Хансена функція доходу (рівняння (9.7)) зображена таким чином, що заощадження і споживання є функціями і від доходу, і від відсоткової ставки. Цим нововведенням автори тільки підтверджують, що заощадження чутливіше реагують на зміни доходу, ніж на зміни відсоткової ставки, а інвестиції, навпаки, чутливіші до змін відсоткової ставки і менш чутливі до

Error: Reference source not found

Рис. 9.27. Модель рівноваги на трьох ринках: товарному, грошовому та ринку праці

зміни доходу. Тому лінія інвестиційної функції від ставки відсотка стрімко спрямована вгору, а лінія інвестиційної функції від доходу – донизу.

9.11. Неокласична модель загальної макроекономічної рівноваги (зер)

Економічна діяльність суб’єктів господарювання на окремих ринках по-різному характеризується неокласичною та кейнсіанською концепціями, що розглядають загальну економічну рівновагу як цілісний механізм функціонування трьох ринків.

Головними рисами неокласичної моделі є такі:

• наявність трьох ринків: праці, капіталу (цінних паперів) та благ. Відсутність ринку грошей пояснюється тим, що гроші, на відміну від товарів, не є багатством, а лише є мірою цінності всіх інших благ (а самі цінності не мають);

• на ринку взаємодіють два суб'єкти: підприємці та домогосподарства (бо неокласики не відводять державі активної ролі в економіці);

• економіку утворюють два сектори: реальний і грошовий.

У реалъному секторі економіки неокласики визначальну роль надають ринку праці, рівновага на якому досягається завдяки гнучкій ставці реальної заробітної плати, що забезпечує повну зайнятість. За таких умов домогосподарства повністю реалізують свої наміри щодо продажу трудових послуг та отримання доходу, а підприємці реалізують свої наміри щодо обсягу найманої праці й обсягу виробництва.

Доходи домогосподарства розпадаються на дві частини: одна із них реалізується на споживчому ринку благ, а інша – заощаджується і витрачається не ними, а підприємцями на ринку капіталів.

Вироблений підприємницьким сектором продукт дорівнює сумі факторних доходів домогосподарств і реалізується підприємцями на ринку благ домогосподарствам, а інша частина реалізується самому підприємницькому сектору, задовольняючи його інвестиційний попит. Якщо обсяг інвестицій дорівнює обсягу заощаджень (І = S), то попит на ринку благ буде урівноважений з пропозицією.

Розподіл доходу на споживання (С) та заощадження (S) визначається відсотковою ставкою (r): обсяг заощаджень прямо залежить від ставки відсотка, а обсяг інвестицій – зворотньо. Заощадження набуває форми пропозиції капіталу, а інвестиції – попиту на капітал.

Урівноваження попиту і пропозиції на ринку капіталу відбувається за допомогою гнучкої відсоткової ставки. Якщо обсяг заощаджень (пропозиція капіталу) перевищує попит на нього (обсяг запланованих інвестиції), то ставка відсотка зменшується і, навпаки, якщо попит на капітал перевищує пропозицію, тобто (I^D > S^S), то відсоткова ставка зростає. З часом, на ринку капіталів буде встановлена така відсоткова ставка, яка урівноважить інвестиції та заощадження (попит і пропозицію).

Згідно закону Л. Вальраса, якщо на ринку праці та на ринку капіталів має місце рівновага, то і на ринку товарів матиме місце рівновага між запланованим попитом і запланованою пропозицією.

Умови загальної рівноваги у реальному секторі економіки можна представити системою рівнянь:

Рівняння (9.12) означає, що:

1. на ринку праці рівновага встановлюється за умови рівності попиту і пропозиції трудових послуг;

2. і попит, і пропозиція праці визначаються рівнем певної ставки заробітної плати. Але попит на працю зворотньо залежить від ставки реальної заробітної плати, а пропозиція – прямо;

3. рівноважна реальна ставка заробітної плати забезпечує рівноважний обсяг зайнятості, який дорівнює повній зайнятості.

Рівняння (9.13) означає, що:

• обсяг виробництва є функцією від чисельності зайнятих;

• потенційному обсягу виробництва і доходу відповідає повна зайнятість;

Рівняння (9.14) означає, що:

1. рівновага на ринку благ визначається рівністю обсягу

заощаджень та інвестицій;

2. обсяг інвестицій є зворотно залежним від процентної ставки, а обсяг заощаджень – прямо;

3. урівноважує обсяг заощаджень та інвестицій рівноважна ставка відсотка.

На визначення всіх названих вище показників кількість грошей не впливає.

Тепер розглянемо грошовий сектор. Для цього пригадаймо, що кількість грошей в обігу обумовлює рівень цін, через який визначають номінальну ставку заробітної плати та номінальний обсяг національного доходу. Для обчислення рівня цін скористаємося кембриджським рівнянням:

(9.15)

За цим рівнянням визначимо рівень цін (Р):

(9.16)

де – коефіцієнт реальних касових залишків.

В умовах первинної загальної економічної рівноваги суб'єкти мають оптимальну величину касових залишків , необхідних для безперебійного здійснення ринкових угод. Якщо реальні касові залишки перевищать оптимальний рівень, то їх власники будуть прагнути обміняти надлишок грошей на блага. Це зумовить зростання попиту на товари і послуги. Але економіка не може запропонувати більше благ, бо вона знаходиться в умовах повної зайнятості й забезпечує потенційний реальний обсяг національного виробництва. Тому перевищення попиту над пропозицією зумовить зростання рівня цін, яке буде продовжуватись доти, доки не буде досягнено рівності .

Це означає, що збільшення кількості грошей в обігу за інших однакових умов призведе до пропорційного зростання рівня цін і не вплине на реальний обсяг виробництва і доходу.

Графічно модель загальної економічної рівноваги (ЗЕР) в неокласичній інтерпретації представлено на рис. 9.28. У І квадранті зображено ринок праці: попит на працю та пропозиція праці урівноважуються у точці Е, якій відповідає рівноважна ставка зарплати та чисельність працюючих (L*), яка свідчить про повну зайнятість.

У II квадранті зображено виробничу функцію .Продовживши перпендикуляр, опущений із точки Е на вісь L до точки перетину з графіком виробничої функції в точці N, та опустивши з точки Б перпендикуляр до осі N, отримаємо обсяг сукупної пропозиції, якому відповідає потенційний обсяг національного доходу (N*).

За рівноважного ринку праці в умовах повної зайнятості рівноважна відсоткова ставка (r₀) (на рис. 9.28, б) визначається рівновагою (точкою перетину функцій) заощаджень (S) та інвеcтицій (I ) – забезпечує рівновагу на ринку капіталу та на ринку товарів.

У квадранті III побудована неокласична функція сукупного попиту на основі значень N_i та k. Графіком сукупної пропозиції є перпендикуляр, проведений до осі ординат в точці N*. Криві сукупного попиту та сукупної пропозиції перетинаються в точці В. Їй відповідає рівноважний рівень цін (Р₀), який отримуємо, опустивши перпендикуляр з цієї точки на вісь Р.

У квадранті IV зображено функцію номінальної ставки зарплати W₀, яка визначається рівнем цін та рівнем реальної ставки заробітної плати: .

Щоб дослідити вплив зміни обсягу запропонованих грошей на рівень зайнятості та обсяг національного виробництва, скористаємося спочатку III квадрантом. Нехай пропозиція грошей зросла, що змістить криву сукупного попиту від до .

Збільшення обсягу пропозиції грошей зміщує графік, віддаляючи його від початку координат. Результатом такого зрушення кривої AD буде зміщення кривої номінальної заробітної плати від W₀ до W_1. Зросте рівень цін від Р₀ до Р₁ але ці зміни ніяк не впливають на рівень зайнятості та обсяг національного виробництва.

Тому з вищесказаного можна зробити такі висновки. За неокласичною моделлю ЗЕР:

• гнучкі ставки заробітної плати та ставки відсотка забезпечують сталу економічну рівновагу при повній зайнятості;

• порушення рівноваги на ринку праці (безробіття), або на ринку благ (перевиробництво) – явища тимчасові. Причиною

Error: Reference source not found

II

Рис.9.28. Неокласична модель загальноекономічної рівноваги

порушення рівноваги є відхилення ставок заробітної плати і відсотка та рівня цін від рівноважних значень;

• державі немає потреби втручатися в ринкові механізми з метою впливу на кон’юнктурні коливання економіки.