9.4. Сукупна пропозиція: зміст та крива

Сукупна пропозиція (AS) (від англ. aggregate supply) – це обсяг товарів та послуг, які фірми готові виробляти і пропонувати на ринку за певного рівня цін (за інших однакових умов).

Підвищення рівня цін стимулює підприємства виробляти і пропонувати більший обсяг товарів та послуг. Зниження рівня цін зумовлює зменшення обсягів виробництва.

Це означає, що між обсягом національного виробництва (ВВП ), який набув форми сукупної пропозиції, та рівнем цін існує пряма залежність, а крива сукупної пропозиції (AS) має додатний нахил.

Слід звернути увагу на те, що як в теорії, так і на практиці дослідження явища сукупної пропозиції – справа досить складна. Як свідчить економіка України, зростання рівня цін впродовж 90-х рр. ХХ ст. не привело до відчутного зростання виробництва. В теоретичному осмисленні природи сукупної пропозиції та конфігурації кривої AS різними школами є відмінності. Спостерігається суттєва відмінність між сукупною пропозицією в короткостроковому та довгостроковому періодах.

Короткостроковим періодом макроекономічна теорія вважає такий термін, впродовж якого ціни на фактори виробництва (і насамперед номінальна заробітна плата) залишаються незмінними навіть за умови зміни загального рівня цін. Така ситуація в економіці пояснюється двома головними чинниками:

1. наймані працівники не можуть відразу усвідомити зростання рівня цін, а тому і змін їх реальної заробітної плати. Це усвідомлення відбувається тільки згодом;

1. значна частка найманих працівників на умовах контракту отримують фіксовану заробітну плату.

Тому зміна рівня цін не веде автоматично до зміни номінальної заробітної плати.

Довгостроковий період – це такий період, коли ціни на фактори виробництва реагують досить відчутно на зміни рівня цін. Пояснюється це тим, що, по-перше, з часом наймані працівники отримують повну інформацію стосовно зміни рівня цін і усвідомлюють зміну рівня своєї реальної заробітної плати. По-друге, короткострокові трудові контракти закінчуються, а нові укладаються на нових умовах, які відображаються в змінах рівня номінальної заробітної плати, посадових окладів тощо.

Побудова короткострокової кривої сукупної пропозиції (рис. 9.5) ґрунтується на таких засадах:

• початковий рівень цін знаходиться на рівні P₀;

• номінальна заробітна плата встановлюється на основі очікування незмінного рівня цін.

Рис. 9.5. Короткострокова крива AS за незмінного рівня цін

Тоді короткострокова крива сукупної пропозиції горизонтальна і позначається SRAS (від англ. short run aggregate supply curve). Це означає, що за цінами, що відповідають P₀ , фірми готові запропонувати стільки товарів та послуг, скільки споживачі готові купити за даного рівня цін.

Інша ситуація, буде коли рівень цін на товари змінюється, а ціни на ресурси (у тому числі номінальна заробітна плата) залишаються незмінними (рис. 9.6). Нехай спочатку економіка функціонує при потенційному обсягу виробництва (Q₀^*) та рівні цін P₀^* який забезпечує повне і ефективне використання усіх видів ресурсів. Цій ситуації відповідає природний рівень безробіття.

Припустимо, що в силу непередбачених обставин рівень цін зріс з P₀^* до P₁. Якщо ціни на ресурси залишилися незмінними, то вищі ціни на товари забезпечать підприємцям більші прибутки, що вплине на їх поведінку, стимулюючи збільшення обсягу виробництва з Q₀^* до Q₁ . Відповідно сукупна пропозиція зросте. Але слід зазначити, що в ситуації Q₁ економіка буде знаходитись коли рівень безробіття буде нижчим за природний, а обсяг виробництва вищим за потенційний. Домогтися такого зростання стає можливим завдяки понадурочній зайнятості, залученню до складу робочої сили дітей, пенсіонерів, структурно безробітних тощо.

Рис.9.6. Короткострокова крива AS за умови зміни загального рівня цін, але незмінності цін на ресурси

Якщо рівень цін в економіці буде зменшуватись від P₀^* до Р₂, за інших незмінних умов прибутки підприємців зменшаться або навіть зникнуть. Тому виробники зменшать виробництво і зайнятість. Реальний обсяг виробництва скоротиться з Q₀^* до Q₂, що буде супроводжуватись зростанням рівня безробіття. Таким чином, зі сказаного вище можна зробити висновок, що крива сукупної пропозиції в короткостроковому періоді є горизонтальною або має висхідний нахил.

У довгостроковому періоді обсяг випуску визначається не рівнем цін, а обсягом капіталу, праці та наявними технологіями. Крива довгострокової сукупності пропозиції LRAS (від англ. Long run aggregate supply curve) вертикальна, вона фіксована на рівні потенційного обсягу випуску при повній зайнятості (природному рівні безробіття) (рис. 9.7). Це пояснюється тим, що у довгостроковому періоді ціни ресурсів, зокрема номінальна заробітна плата, повністю чутливі до зміни рівня цін товарів.

Нехай економіка перебуває в точці Е₀ при рівні цін P₀ та потенційному обсязі національного виробництва Q_ПЗ^*. Збільшення рівня цін від P₀ до Р₁ у короткостроковому періоді призведе до переміщення пропозиції від точки Е₀ до точки Е₁ по кривій AS(P₀).

Але в короткостроковому періоді зміна рівня цін стане відчутною не зразу, її усвідомлять з часом. І тоді у довгостроковому

Error: Reference source not found

Рис. 9.7. Побудова довгострокової кривої AS

періоді наймані працівники будуть вимагати підвищення номінальної заробітної плати,щоб зберегти попередній рівень реальної заробітної плати. Тоді крива короткострокової сукупної пропозиції зміститься ліворуч до AS(P₁). Ця крива відображає більш високий рівень цін та очікувань зниження його (рівня цін) у майбутньому. За цих умов пропозиція зміститься з точки Е₁ в точку D. Реальне (а не номінальне) виробництво знизиться до свого потенційного рівня, а рівень безробіття – до природного рівня.

Якщо навпаки, рівень ціни зменшиться від Р₀ до Р₂ (див. криву AS(P₀)), то рівновага спочатку переміститься з точки Е₀ в точку Е₂, де спостерігається скорочення (або відсутність) прибутку, оскільки ціни знизились, а заробітна плата залишилась на тому самому рівні у короткостроковому періоді. У довгостроковому періоді низький рівень цін виявиться у збільшенні реальної заробітної плати і зростанні безробіття, спричиненого зменшенням обсягу національного виробництва, що призведе до зменшення номінальної заробітної плати, яке змістить короткострокову криву сукупної пропозиції AS(P₀) праворуч до AS(P₂). Реальний обсяг виробництва повернеться до потенційного (Q^*), а пропозиція переміститься в точку С. З’єднавши точки довгострокової рівноваги С, Е₀ та D, отримаємо криву довгострокової сукупної пропозиції LRAS.

Отже, лінія довгострокоої сукупної пропозиції (LRAS) буде вертикальною (рис.9.8). Вона не залежить від рівня цін на товарному ринку.

Але на сукупну пропозицію у довгостроковому періоді впливає величина відсоткової ставки. Зростання її обумовлює подорожчання і тому обмеження кредитних ресурсів, зменшуючи можливості розвитку виробництва і, відповідно, сукупну пропозицію.

На сукупну пропозицію впливають і інші нецінові фактори:

• зміна цін на ресурси;

• зміна продуктивності праці;

• зміна правових норм.

Розглянемо коротко кожний із них. Для дослідження впливу зміни цін на ресурси на сукупну пропозицію та положення кривої AS слід звернути увагу на такі обставини:

1. наявність (відсутність) та достатність (недостатність) власних ресурсів для національної економіки;

Рис.9.8. Крива AS у довгостроковому періоді

1. співвідношення на ринку обсягів українських та імпортних ресурсів;

   1. ціни на імпортні ресурси.

Для внутрішніх (власних) ресурсів зв’язок між рівнем цін на них і обсягом сукупної пропозиції зворотній, тобто зростання цін на ресурси зменшує обсяг сукупної пропозиції, і навпаки.

Співвідношення на ринку українських та імпортних ресурсів важливе для визначення впливу світового ринку (цін, відсоткової ставки, курсу валют) на стан національного ринку. Наприклад, панівне становище країн ОПЕК на ринку нафти суттєво впливає на рівень світових цін. Для країн, що істотно залежать від імпорту нафти, коливання світових цін досить відчутно впливає на стан національної економіки.

Зростання цін на імпортні ресурси (P_ip) призводить до зростання витрат на виробництво товарів і, як наслідок, до зменшення сукупної пропозиції ( лінія AS зміщується вліво), і навпаки.

Навіть при незмінному рівні світових цін на ринку ресурсів зміна курсу національної валюти впливає на ціни імпорту. Так, падіння курсу гривні фактично означає, що імпорт став дорожчим, і навпаки.

Зміни у рівні продуктивності є по суті зміною співвідношення між реальним обсягом виробництва і затратами. Зростання продуктивності праці (за незмінного рівня цін) означає збільшення обсягів національного виробництва. Оскільки зростання продуктивності забезпечується науково-технічним прогресом (НТП), то це означає зменшення капітало-, матеріало- та енергомісткості виробленої продукції, шо зменшує сукупні витрати на виробництво. А цей стимул збільшує обсяг сукупної пропозиції (лінія AS зсувається вправо).

На положенні кривої AS відбиваються також зміни характеру державного регулювання та змін у податковій політиці, системі субсидій бізнесу. Так зростання непрямих податків (ПДВ, акциз, нарахування на соціальне страхування тощо) зумовлює зростання витрат підприємців на одиницю продукції і спричиняє скорочення

сукупної пропозиції. Крива AS зміститься ліворуч. Збільшення державних субсидій бізнесу та зменшення податкового тиску зумовлює зменшення витрат виробництва фірмами, що спричиняє зростання сукупного попиту. Крива AS зміщується праворуч.

Вплив характеру державного регулювання на сукупний попит передбачає необхідність зіставлення затрат на регулювання та ефекту від такого втручання. Якщо витрати держави, зумовлені її втручанням в економіку, перевищують ефект від цього втручання, то крива сукупної пропозиції зміщується ліворуч і означає зменшення пропозиції, і навпаки.

Як вже зазначалось, різні школи по-різному підходять до визначення економічної природи сукупної пропозиції та форми кривої AS. Розглянемо кейнсіанський та класичний підходи до цієї проблеми.

Кейнсіанська модель сукупної пропозиції розглядає функціонування економіки в порівняно коротких часових межах. Аналіз сукупної пропозиції базується у цій моделі на таких засадах:

• економіка функціонує в умовах неповної зайнятості та наявності значного обсягу невикористовуваних виробничих потужностей;

• ціни, відсоток, заробітна плата та інші номінальні величини відносно жорсткі і досить слабко реагують на ринкові коливання (не еластичні);

• реальні величини (обсяг випуску, зайнятість, заробітна плата, відсоток тощо) значно швидше реагують на кон’юнктурні коливання економіки.

У зв’язку з названими передумовами, крива сукупної пропозиції (AS) або горизонтальна (за жорстких цін тa заробітної плати), або висхідна з додатним нахилом (за незмінних цін на ресурси та незмінної заробітної плати, але змінного рівня цін) (рис. 9.9).Error: Reference source not found

Рис.9.9.Різні положення лінії сукупної пропозиції

Класична модель сукупної пропозиції розглядає економіку в довгостроковому періоді. Ця модель ґрунтується на таких передумовах:

• економіка працює на повну потужність при повній зайнятості ресурсів;

• обсяг фактичного виробництва дорівнює потенційному (Q^*);

• ціни та номінальна заробітна плата гнучкі, їх зміна підтримує ринкову рівновагу;

• обсяг випуску залежить тільки від обсягів праці, капіталу та технології і не залежить від рівня цін;

• зміни у факторах виробництва і технологіях відбуваються повільно.

За цих умов лінія сукупної пропозиції (AS) вертикальна і відповідає потенційному рівню виробництва, якому властива ситуація повної зайнятості.

Сучасна економічна теорія сукупної пропозиції об’єднує всі ці три відрізки в одній кривій AS.Error: Reference source not found

Такий підхід пояснюється тим, що кожному із відрізків відповідає реальна ситуація в економіці. Горизонтальний кейнсіанський відрізок відображає ситуацію депресії в економічній системі (неповна зайнятість та незмінні ціни). Проміжному відрізку відповідає ситуація, що наближається до умов повної зайнятості, коли зростання реального обсягу національного виробництва супроводжується зростанням рівня цін, що пояснюється нерівномірним розвитком окремих галузей економіки. Вертикальний класичний відрізок вказує ситуацію в економіці, коли наявна повна зайнятість і повне та раціональне використання усіх видів ресурсів. За цих умов окремі фірми можуть розширити своє виробництво, пропонуючи вищі ціни за ресурси, але тим самим вони обмежують можливості збільшувати обсяги виробництва іншими фірмами. Зростання конкуренції на ринках ресурсів зумовлює інфляційне зростання цін на товари та послуги, оскільки в короткостроковому періоді неможливо домогтися зростання обсягу випуску.