9.8. Мультиплікатор витрат моделі ad - as
Як видно, з рис.9.21, зростання інвестицій на 10 (з 50 до 60) млрд грн привело до підвищення рівня ЧВП на 50 млрд грн (5 разів), а зменшення інвестицій на 20 млрд. грн. (з 50 до 30) знизить рівень ЧВП на 100 млрд грн (700 - 600).
Цей результат називається ефектом мультиплікатора витрат (mп)
Error: Reference source not found
Як відмічалось у попередніх зм.модулях дії, ефекту мультиплікатора піддаються не тільки інвестиції, але і інші елементи сукупних витрат (споживання, держвитрати, експорт). Знаючи величину мультиплікатора і первинні зміни витрат, можна розрахувати величину зміни ЧВП.
Тому зміна споживання, інвестицій, держзакупівель, експорту – зрушення вгору/вниз лінії сукупних витрат, викликає багаторазову зміну реального ЧВП, тобто незначне збільшення витрат багато разів підвищує рівень ЧВП, і навпаки. Це видно на попередніх графіках.
Для порівняння: мультиплікатор як би відображає ланцюгову реакцію від кинутого у воду каменя (нескінченна геометрична прогресія). Логічне обгрунтування мультиплікатора витрат в тому, що витрачання і отримання доходу це дві сторони однієї операції, завжди зберігається певна пропорційність у використанні доходу на споживання і заощадження. Будь-яка зміна доходу спричинить за собою зміни і в споживанні, і в заощадженнях, бо Dі = C+S.
Мультиплікатор показує, у скільки разів сумарний приріст продукту ЧВП і, отже, доходу Dі, перевищує початковий приріст інвестиційних або інших витрат.
Значення мультиплікатора: підсилює коливання підприємницької діяльності, викликані змінами у витратах: відносні зміни в інвестиційних планах підприємств, в планах заощаджень сімей, держзакупівлях, експорті викликає набагато більші зміни у рівноважному рівні ЧВП. Вплив зміни тільки заощаджень відображає простий мультиплікатор:
(9.5)
Мультиплікатор, що враховує всі вилучення із доходів сімей (заощадження, податки, витрати на імпорт), називається складним; розраховується за формулою:
. (9.6)
Але спроби суспільства більше зберігати часто приводять до того ж або меншого фактичного обсягу заощаджень, тобто закінчуються невдачею. Цей курйоз називають парадоксом ощадливості згідно якому заощадження є соціально небажаними.
Якщо бажання домогосподарств більше заощаджувати (на рис.9.22 зрушення від S1 до S2) не призведе до збільшення інвестицій (не відбудеться зрушення лінії Іn), відбудеться багаторазове зменшення обсягів реального ЧВП.
Парадокс ощадливості проявляється у різних формах. Ощадливість може бути благом для индивіда або сім’ї – вони цим самим забезпечують собі «хліб на чорний день». Але для суспільства ощадливість може обернутися бідою з причини зменшення виробництва і зайнятості, бо збережена гривня – це невитрачений дохід, вона не пред’являє попит на внутрішній продукт.
Стимули, що посилюють ощадливість до збільшення з’являються у сімей якраз тоді, коли економіка вступає в стадію спаду виробництва і зростання заощаджень в цей період небажане.
Error: Reference source not found
Рис.9.22.Ефект збільшення ощадливості без зміни обсягу інвестицій
Проте ощадливість часто бажана – приводить до зменшення інфляції: якщо економіка знаходиться на класичному відрізку, то зменшення споживчих витрат зсуне криву сукупного попиту вліво. При збільшенні заощаджень звільняються ресурси із сектору споживання і їх можна використати для виробництва більшого обсягу інвестиційних товарів, що збільшить у майбутньому виробничі потужності. Буде прискорено темп економічного зростання.
Зв’язок між ефектом мультиплікатора витрат та моделлю «сукупний попит – сукупна пропозиція» (AD–AS) зображено на рис.9.23, де на схемі а) зображено графічно модель мультиплікатора, а на схемі б) – модель AD–AS. Як видно з схеми а) зростання сукупних витрат стимулює прискорене зростання обсягу виробництва, тому що економіка перебуває в умовах, коли обсяг національного виробництва менший за потенційний.
Схема б) зображує короткострокову криву сукупної пропозиції, яка характеризується стрімкою крутизною там, де обсяг виробництва виходить за межі потенційного (Q*). В моделі AD–AS точці рівноваги Е відповідає такий самий обсяг рівноважного виробництва, як і в моделі мультиплікатора витрат.
Обмежена можливість використання ефекту мультиплікатора витрат пояснюється тим, що він можливий тільки для умов депресії або рецесії і не підходить для умов повної зайнятості та для умов, коли реальний обсяг національного виробництва перевищує потенційний його рівень.
Рис. 9.23. Зв’язок мультиплікатора витрат з моделлю AD-AS:
Модель AD–AS дає змогу дослідити, яким чином інфляція впливає на ефект мультиплікатора витрат (рис. 9.24). Із графіка видно, що зміщення кривої сукупного попиту від AD0 та AD1 величиною рівне зміщенню від AD1 та AD2, але приріст обсягу ЧВП внаслідок цього зміщення на горизонтальному відрізку зумовило більший обсяг приросту ЧВП, який вимірюється відрізком Q0Q1, ніж зміщення кривої сукупного попиту від AD1 та AD2 на висхідному відрізку, що зумовило зростання ЧВП на відрізок Q1Q2, який менший за Q0Q1. Ця причина зумовлює подекуди зведення нанівець стимулюючого впливу зростання сукупного попиту на висхідному відрізку.
Error: Reference source not found
Рис. 9.24. Вплив інфляції на величину мультиплікатора
Отже, із аналізу впливу інфляції на дію мультиплікатора витрат випливають висновки:
інфляційне зростання цін послабляє дію мультиплікатора;
модель мультиплікатора витрат не може пояснити ситуацію,коли зміна сукупного попиту (сукупних витрат) зумовлюєзміну рівня цін;
величина мультиплікатора дуже важлива для розробки державної макроекономічної політики.
Оскільки мультиплікативний ефект перебуває у прямій залежності від граничної схильності до споживання, то, приміром, зростання МРС з 0,7 до 0,8 зумовлює зростання мультиплікатора витрат з 3,3 до 5, і навпаки, скорочення МРС з 0,8 до 0,7 зменшить мультиплікативний ефект сукупних витрат з 5 до 3,3.
У темі 11 ми переконаємося у тому, що держава через систему податків і трансфертних платежів впливає на зменшення граничної схильності до споживання і величину мультиплікатора з метою зменшення дестабілізуючого впливу змін у сукупних витратах на економіку країни.