7.6. Теорія поведінки споживача м. Фрідмена

Теорія споживання М. Фрідмена, як і теорія життєвого циклу, ґрунтується на концепції поведінки споживача І. Фішера. Всі ці теорії виходять із того, що споживання залежить не тільки від поточного доходу. За концепцією Ф. Модильяні динаміку доходу можна передбачити протягом усього життя людини. А Фрідмен для пояснення поведінки споживача запропонував гіпотезу постійного доходу.

Зміст цієї гіпотези полягає в тому, що рівень доходів суб’єктів господарювання підлягає коливанням у результаті впливу на них як постійних (довгострокових), так і випадкових (одноразових або тимчасових) чинників. Наприклад, працівники сільського господарства, що займаються вирощуванням овочів, отримали в поточному році значно менший від середнього рівня дохід. Причиною цього стали непередбачувані заморозки. Це зменшення доходу є явищем тимчасовим. А приміром, здобуття вищої освіти, або високої кваліфікації – це постійний (довгостроковий) чинник, що впливає на рівень доходу.

Теорія М. Фрідмена розглядає обидві складові поточного доходу (D) – постійний дохід (D^P) та тимчасовий (D^V):

(7.19)

Постійний дохід (D^P) у цій моделі – це середній дохід, а тимчасовий – випадкове відхилення доходу від його середнього рівня.

Автор цієї теорії вважає, що споживання залежить насамперед від постійного доходу, оскільки позики та заощадження споживачі використовують для того, щоб нівелювати коливання тимчасового доходу. Це означає, що зростання реальної заробітної плати вдвічі зумовлює зростання споживання впродовж усього періоду дії цього чинника теж вдвічі. А, приміром, отримання спадщини формує іншу поведінку, оскільки така форма доходу є одноразовою, має випадковий характер і потребує розподілу його на все життя. Сказане вище означає, що споживачі свій постійний дохід витрачають, а більшу частку тимчасового доходу – заощаджують. У зв’язку з цим функція споживання у моделі М. Фрідмена модифікується, набуваючи такого вигляду:

(7.20)

де – константа.

Це рівняння засвідчує, що обсяг споживання прямо пропорційний постійному доходу.

Зіставимо цю модель з моделлю Кейнса. Для цього треба визначити у моделі Фрідмена середню схильність до споживання: розділити обидві частини функції споживання на D, отримаємо:

(7.21)

Як видно, середня схильність до споживання формується відношенням постійного доходу (D^P) до поточного доходу (D). Якщо поточний дохід тимчасово зростає, то APC тимчасово зменшується, і навпаки.

У своїй концепції М. Фрідмен приходить до висновку, що на коливання середньої схильності до споживання впливають зміни як постійного (D^P), так і тимчасового (D^V) доходів. І якби всі коливання були спричинені змінами постійного доходу, то в різних сім’ях величина APC була б однаковою. Але оскільки коливання доходу відчувають на собі вплив і тимчасових змін, то сім’ї з вищим тимчасовим доходом далеко не завжди досягають вищого рівня споживання, пропорційного зростання D^V. Остання обставина створює хибне уявлення про те, що сім’ї з високим доходом, як правило, мають нижчу середню схильність до споживання.

Розглядаючи динаміку доходів у довгостроковому періоді, Фрідмен зробив висновок, що коливання доходів з року в рік відбувається внаслідок коливань тимчасового доходу. І тому роки високого рівня тимчасового доходу характеризуються низькою середньою схильністю до споживання. Тобто коливання АРС властиві короткостроковому періоду і є наслідком коливань тимчасового доходу.

У довгостроковому періоді коливання АРС є наслідком змін постійного доходу і тому для тривалого проміжку часу (10 років і більше) АРС = const.

Підбиваючи підсумок аналізу різних теорій споживання, слід зазначити, що:

1. проблема споживання – складна, суперечлива і порізному себе проявляє у коротко- та довгостроковому періодах;

1. у короткостроковому періоді поточний дохід виступає головним чинником, що визначає обсяг споживання; АРС зменшується в міру зростання доходу, і навпаки (Дж.М. Кейнс);

1. у довгостроковому періоді рівень споживання визначають не тільки поточний дохід, а й нагромаджене багатство, очікуваний дохід в майбутньому і т. ін. (І. Фішер, Ф. Модильяні);

1. коливання доходу можуть бути зумовлені як постійними, так і тимчасовими змінами. На обсяг споживання у довгостроковому періоді впливають зміни постійного доходу (М. Фрідмен).

Тести

1. Якщо домогосподарства не витрачають весь свій дохід на споживання та не вкладають невикористану суму грошей в банк, то вони:

а) заощаджують, але не інвестують;

б) не заощаджують і не інвестують;

в) інвестують, але не заощаджують;

г) заощаджують і інвестують;

д) нема правильної відповіді.

2. Якщо дохід після оподаткування домогосподарств країни зменшується, то за незмінних іншиї умов:

а) зменшуються і споживчі витрати, і заощадження;

б) споживчі витрати зменшуються, а заощадження збільшуються;

в) споживчі витрати збільшуються, а заощадження зменшуються;

г) збільшуються і споживчі витрати, і заощадження;

д) споживається весь дохід, заощадження дорівнюють нулю.

3. Макроекономічні теорії стверджують, що обсяг споживчих витрат домогосподарств всієї країни залежить насамперед від:

а) рівня національного доходу;

б) темпів приросту пропозиції грошей;

в) віку членів сімей;

г) місця проживання споживачів;

д) рівня особистих доходів після оподаткування.

4. Гранична схильність до споживання дорівнює:

а) відношенню приросту доходу до приросту заощаджень;

б) відношенню заощаджень до доходу;

в) приросту споживацьких витрат на одиницю при-росту доходу в розпорядженні;

г) похідній функції споживання.

5. Зв’язок між граничною схильністю до споживання і заощадження:

а) полягає в тому, що їх сума дорівнює 1;

б) відношення між ними характеризують середню схильність до споживання;

в) їх сума дорівнює 0.

г) їх різниця формує величину доходу після оподаткування.

6. Сукупні витрати дорівнюють сумі:

а) доходу та інвестицій;

б) заощаджень і споживання;

в) споживання і доходу;

г) інвестицій і споживання.

7. Якщо при збільшенні доходу з 100 до 140 млрд грн спожи-вання зросло з 50 до 80 млрд грн, то гранична схильність до споживання:

а) дорівнює 0,75;

б) дорівнює 1,33;

в) зменшилася з 50 до 40;

г) збільшилася з 0,19 до 0,25.

8. Значення «порогового рівня» функції індивідуального спожи-вання – це точка, в якій:

а) заощадження дорівнює доходу;

б) дохід дорівнює споживанню;

в) заощадження дорівнює споживанню;

г) споживання дорівнює інвестиціям;

д) гранична схильність до споживання дорівнює 1.

9. Точка нульового заощадження на графіку показує величину:

а) заощаджень, що дорівнює обсягу інвестицій;

б) заощаджень, що дорівнює обсягу споживання;

в) граничної схильності до споживання, що дорівнює 1;

г) доходу, що дорівнює обсягу споживання;

д) немає правильної відповіді.

10. Особисті заощадження – це:

а) загальна сума всіх активів домогосподарства;

б) загальна сума всіх активів домогосподарства за відніманням суми його зобов’язань;

в) частина використовуваного доходу домогосподарства, не витрачена на споживання;

г) сума фінансових активів домогосподарства;

д) немає правильної відповіді.