4.5. Суб’єкти товарного ринку і його інфраструктури

Серед суб’єктів товарного ринку самими поширеними є підприємства оптової і роздрібної торгівлі, а також торгові посередники, які не мають права власності на товари, а саме: агенти, оптовики-консигнатори, оптовики-комісіонери, брокери. Їм допомагають організувати оптовий оборот посередники, які створюють умови для здійснення актів купівлі-продажу товарів між продавцями і покупцями (виставки, оптові ярмарки, товарні біржі, аукціони). Вони функціонують як підприємства і взаємодіють з торгово-промисловою палатою України та її регіональними палатами в усіх областях країни. Ці суб’єкти сприяють розвитку міжнародного економічного співробітництва та інвестиційної діяльності, займаються організацією виставок і ярмарків, ведуть недержавний реєстр українських підприємств, надають підприємствам різноманітні довідково-інформаційні послуги, здійснюють експертизу і сертифікацію товарів, надають патентно-ліцензійні, перекладацькі, митно-брокерські послуги та ін. Торгово-промислова палата України об’єднує понад 4 тис. українських підприємств і організацій різних форм власності та підприємців.

Все більше значення набуває діяльність митних органів: регіональних митниць і митниць. Вони здійснюють стягування митних платежів, контролюють переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, супроводжують цінні та інші вантажі. До митних організацій належать підприємства, які мають ліцензії або дозволи на здійснення діяльності, пов’язаної з переміщенням товарів через митний кордон України, а саме: митні брокери, власники митних ліцензійних складів і складів тимчасового зберігання, власники магазинів безмитної торгівлі.

Митні брокери та власники митних ліцензійних складів надають послуги підприємствам з декларування товарів, подання митниці документів, представлення вантажів і транспортних засобів для митного оформлення. Власники митних ліцензійних складів, крім зазначених послуг, зберігають експортні, імпортні і транзитні товари на своїх складських площах, стягуючи за це з підприємств плату відповідно до умов договору. Такі склади зазвичай створюються великими підприємствами, що мають відповідну матеріально-технічну базу.

Транспортні організації та експедитори надають послуги суб’єктам ринку з підготовки вантажів до перевезення, з транспорту вання і супроводження, розвантаження транспортних засобів у пункті призначення, оформлення здавання-прийняття вантажів. Перевезення може здійснюватися організаціями залізничного, повітряного, морського, річкового, автомобільного транспорту.

Охоронні організації і підприємства надають послуги суб’єктам товарного ринку з охорони колективної і приватної власності, вантажів, громадян, а також послуг з монтажу, ремонту і профілактичного обслуговування засобів охоронної сигналізації. Охоронну діяльність в Україні мають право здійснювати структурні підрозділи Державної служби охорони при МВС України і недержавні охоронні підприємства, що мають ліцензії на ці види підприємницької діяльності. Охоронні підприємства охороняють склади, магазини і території торговельних підприємств, офісні приміщення та ін. Від їх роботи залежить збереження товарно-матеріальних цінностей і безпека персоналу.

Рекламні агентства, засоби масової інформації та інші розповсюджувачі реклами – це підприємства, що надають послуги з виробництва і/чи поширення реклами товарів. За своєю суттю рекламне агентство є посередником між рекламодавцем, виробником і/чи розповсюджувачем реклами, одержує комісійну винагороду з обох сторін. Проте останнім часом більший успіх мають рекламні агентства з повним циклом послуг з виробництва і поширення реклами.

Маркетингові та інформаційно-комерційні центри включають великі багатофункціональні закордонні консультаційні фірми, українські підприємства, підрозділи (відділи) державних установ. Вони надають інформацію і консультують суб’єктів ринку з маркетингових, фінансових, юридичних та інших питань. За надану інформацію і консультацію з клієнтів стягується плата.

З переліку суб’єктів товарного ринку найважливіше місце посідають підприємства оптової і роздрібної торгівлі. До моменту лібералізації економічних відносин оптова торгівля України становила досить потужну, стабільну та єдину в територіальному плані структуру. Розрив господарських зв’язків, загальний спад виробництва і нестача товарних ресурсів в умовах скорочення платоспроможного попиту населення призвели в 90-х роках ХХ століття до руйнування оптової ланки. Підприємства оптової торгівлі через оренду з викупом були приватизовані, а їх власники вишукували нові напрямки і шляхи одержання прибутків. В результаті цього оптові підприємства втрачали свою спеціалізацію, порожні приміщення здавалися в оренду і суборенду. Великі оптові підприємства з потужною матеріально-технічною базою, які раніше використовували регіональні потенціали промисловості, перетворилися на універсальні «товарні готелі» без спеціалізації. Кількість складів оптової торгівлі скоротилася на 1/5. Зараз на ринку працюють переважно невеликі підприємства. Середня площа одного складу в оптовій торгівлі становить близько 700 кв.м. Невеликі обсяги закупівель, обмежений асортимент товарів не забезпечують ритмічного постачання в роздрібну торговельну мережу товарів у достатньому асортименті. До того ж, на шляху від виробника (імпортера) до підприємств роздрібної торгівлі товар кілька разів перепродується без складської переробки, що невиправдано збільшує його роздрібну ціну.

На деформацію розвитку підприємств оптової торгівлі протягом вісімнадцяти років впливали такі чинники:

• нестача інвестицій в реконструкцію старих і будівництво нових складів з прогресивними технологіями;

• дефіцит обігових коштів для закупівлі товарів у зв’язку з поширенням практики товарного кредиту (з відстрочкою платежів);

• непомірне зростання цін на технологічне устаткування, підйомно-транспортні механізми і транспортні засоби;

• низький рівень механізації складських операцій.

З наведених причин оптова торгівля і досі не забезпечує повною мірою виконання своїх функцій: перетворення виробничого асортименту в торговий, своєчасне постачання товарів у роздрібну торговельну мережу в оптимальних обсягах і достатнього асортименту, оцінка кон’юнктури товарних ринків, маркетингове обслуговування виробників і роздрібних підприємств, стримування зростання роздрібних цін.

Проте в сучасних умовах ряд чинників впливають на розвиток підприємств оптової торгівлі цілком позитивно, особливо в останні роки. До цих чинників належать:

• підйом економіки України і нарощування обсягів виробництва вітчизняними виробниками;

• розвиток міжнародної торгівлі, постачання імпортних товарів;

• збільшення власників роздрібної мережі малих підприємств, підприємців;

• розширення виробничого асортименту товарів та його оновлення;

• збільшення кількості дрібних товаровиробників, які не мають можливості самостійно постачати товари в роздрібну мережу;

• ускладнення прямих господарських зв’язків за схемою «виробник – роздрібний торговець», у результаті чого виробник зацікавлений в просуванні своїх товарів через оптову ланку;

• визначення виробниками своєї спеціалізації, яка територіально віддаляє їх від районів споживання.

Перехід на ринкові відносини сприяв формуванню системи організаторів оптового обороту, до яких належать виставки, оптові ярмарки, аукціони, товарні біржі, оптові продовольчі ринки. Головним завданням цих суб’єктів є створення умов для закупівель і продажу оптових партій товару. Поява і функціонування організаторів оптового обороту обумовлені як інтересами виробників, яким необхідна надійна і ритмічно функціонуюча система збуту товарів, так і інтересами підприємств роздрібної торгівлі, зацікавлених у побудові своєї системи безперервного товаропостачання.

Останніми роками українські та іноземні фірми проявляють великий інтерес до роздрібної торгівлі. Її привабливість полягає в тому, що вона є завершальною ланкою у просуванні товарів від виробника до споживача, і тому за рахунок грошової виручки від продажу товарів можна швидше відшкодовувати свої витрати і отримувати прибуток.

У 90-х роках роздрібною торгівлею почали займатися виробничі та оптові підприємства, створюючи власні фірмові магазини. Проте загальна кількість магазинів роздрібної торгівлі в Україні мала тенденцію до стрімкого скорочення. Так, протягом 1999-2002 рр. їх кількість зменшилася майже в 2 рази.

Також намітилася тенденція до зменшення розміру магазинів в усіх областях України. Середній розмір торгової площі магазину на початок 1991 р. становив 94 кв.м, а на початок 2003 р. – 68 кв.м. У промислових областях магазини крупніші, ніж у захі­дних регіонах, де роздрібна мережа традиційно відрізнялася невеликими площами.

Таке скорочення роздрібної мережі є наслідком зменшення рівня реальної заробітної плати, появи безробіття, поширення платного навчання і медичного обслуговування, підвищення плати за комунадьні послуги та інших чинників, що призвели до скорочення платоспроможного попиту на товари широкого споживання.

З переходом на ринкові відносини роздрібною торгівлею почали займатися не тільки підприємства, а й фізичні особи, зареєстровані як підприємці. В умовах нестачі первісного капіталу підприємцям набагато легше відкрити власний кіоск, палатку або інший пункт дрібнороздрібного продажу товарів і робити на цьому бізнес. На відміну від виробничого підприємництва не треба залучати великі фінансові, матеріальні і трудові ресурси, налагоджувати складний технологічний процес для виробництва конкурентоспроможної продукції. Роздрібні ринки приваблювали підприємців як місця концентрації потенційних покупців і відносно низькою вартістю організації торгівлі порівняно з орендованими приміщеннями і площами в магазинах. Втім, і досі не зникає проблема якості торговельного обслуговування, дотримання санітарних норм і правил, пожежної безпеки та ін.

До проблем роздрібної торгівлі, вирішення яких сприятиме її розвитку, належать:

• складні процедури одержання дозвільних документів в органах державного контролю;

• незнання і порушення правил продажу товарів і гарантійного обслуговування;

• низький контроль за якістю товарів, які надходять у роздрібну мережу від виробників і підприємств оптової торгівлі;

• застаріла матеріально-технічна база роздрібної мережі та роздрібних ринків, особливо в сільській місцевості;

• порушення правил розміщення торгових точок уздовж доріг, що змушує пішоходів виходити на проїжджу частину, заважаючи руху транспорту;

• самовільне захоплення ринками охоронних зон під високовольтними лініями, проїжджої частини доріг у приватному житловому секторі та ін.;

• «вулична» торгівля та її негативні наслідки як для покупців, так і для підприємств роздрібної торгівлі;

• фальсифікація товарів;

• згортання роздрібної мережі в сільській місцевості, труднодоступних і малонаселених районах;

• високі ціни і низька якість продукції підприємств громадського харчування, розташованих у навчальних закладах тощо.