6.3. Культура судових промов

У багатьох ситуаціях, за яких юрист використовує ораторське мистецтво, особливе місце посідає судовий процес. Навіть маючи бездоганно побудовану логіку доказу певної тези, можна отримати негативний результат, якщо ця логічна схема не буде перетворена в переконливу промову, що втілює єдність змісту і форми.

Характеризуючи судову промову, слід виходити з того, що її зміст та форма визначаються загальними принципами судочинства. За своїм цільовим призначенням судова промова може бути або захисною або обвинувачувальною. Це свідчить про існування двох моделей судового красномовства, що пов’язані з процесуальними ролями і мають свої правила, методи та норми.

За своєю формою судова промова поєднує риси діалогічної та монологічної мови. Це витікає з того, що основою судового процесу є дебати між обвинуваченням та захистом, які повинні встановити істину, тобто зміст судового рішення.

Головною характеристикою судової промови є те, що це процесуальна діяльність, правила і норми якої визначені законом та відповідними правовими актами. Цим зумовлюються певні елементи формалізації в судовій промові. Перш за все формалізуються деякі мовні конструкції, що використовуються при зверненні до суду та учасників процесу, при представленні доказів, тощо. Такі мовні конструкції, як правило, не містять чітких визначень у законі чи підзаконних актах і базуються на звичаях і традиціях. Тому при підготовці судової промови слід вивчати практику відомих судових процесів, промови відомих адвокатів, прокурорів, звертати увагу на "стандартні" елементи промови та правила їх застосування.

Підпорядкованість процесуальним завданням визначає те, що судова промова в своїй основі має суто професійну термінологію, мовну базу, тобто професійну юридичну лексику. Це зумовлює її насиченість спеціальними термінами та зворотами. Тому мовною нормою в судовій промові найчастіше є адекватне вживання спеціальних термінів.

Загальними принципами побудови судової промови мають бути: поєднання її направленості (наприклад, для обвинувачення чи захисту) з точністю та повнотою у викладенні права; уникнення загальних положень, абстрактної та нецілеспрямованої мови; аргументованість та підпорядкованість усієї промови цільовому призначенні та темі промови.

Виходячи з теорії та практики судової риторики, можна виділити три основні складові судової промови:

• психологічну

• етичну

• логічну

Кожна з них впливає не тільки на зміст судової промови, але й на спосіб її побудови. Розглянемо логічну складову судової промови.

Логічні засади є тим фундаментом, на якому базуються обгрунтованість, переконливість і доказовість судової промови. Знання законів та правил логіки, їх дотримання вважається необхідною умовою для правильного мислення, висловлювання своїх думок. В умовах судочинства, де на основі доказів формуються певні висновки і приймаються відповідні рішення, знання законів та правил логіки набуває особливого значення.

Закони логіки вимагають, передусім, точного визначення тези, яка доводиться. Всяка невизначеність, розпливчатість предмета доведення неминуче вплине на невизначеність висновків судового ритора. Вимоги логіки сприяють формуванню у судових риторів чітких суджень, вміння адекватно оперувати відповідними поняттями, вміння аргументувати свою позицію доказовими даними та фактами.

Окрім того знання логіки дають змогу не тільки уникнути логічних помилок, але й побачити їх у промові опонента: підміну понять, підміну тези, коло та тавтологію у визначенні, порушення логічних відносин між судженнями у промові опонента, порушення правил аргументів та демонстрації в аргументації, свідомі порушення правил логіки (софізми) тощо.

Кожен судовий ритор, у відповідності зі своєю процесуальною позицією, аналізує і дає оцінку зібраним доказам, формулює і обгрунтовує свої висновки тими даними, які були здобуті в процесі розслідування і судового розгляду справи. Ретельно необхідно проаналізувати не лише ті докази, які підтверджують позицію виступаючого, але й ті, які не узгоджуються з нею. Цим забезпечується всебічність, повнота та об’єктивність правового дослідження. Побудовані на суворому дотриманні законів та правил логіки, висновки, зроблені судовими риторами, стають обґрунтованими і переконливими, а саме цього і вимагають від них у судовому процесі його учасники.