3.5. Поділ суджень за модальністю

Модальність (від лат.modus – міра, спосіб) у цілому прийнято визначати як певне відношення до змісту висловлювання або оцінка висловлюваня, яку дають з певної точки зору. Це ставлення, відношення людини до висловлювання, яке вона виголошує. Так, наприклад, людина може стверджувати, що те, про що говориться у висловлюванні, є необхідним, випадковим, можливим, було чи буде тощо.

Для правового мислення в пізнавальному відношенні важливе значення мають такі модальності суджень, як епістемічна, деонтична, алетична та темпоральна.

Епістемічна модальність – це характеристика висловлювання, яка включає такі модальні оператори, як: “доведено”, “спростовано”, “сумнівно”, “відомо”, "допустимо", не вирішено". В юридичній практиці використовується при градації висловлювання від "істинно" до "хибно" для оцінки істиності чи хибності висловлювання.

Деонтична модальність – це висловлювання, які широко вживаються в юридичній практиці і утворюються за допомогою таких модальних операторів, як: “обов’язково”, “дозволено”, “заборонено”, “не заборонено”. У деонтичних судженнях містяться адресовані людям вказівки, які виражаються в формі поради, побажання, команди, наказу, нагадування, правил поведінки тощо. Отже, до деонтичних висловлювань належать і норми права, логічними елементами яких є:

1. авторитет-орган, що встановив норму,

2. адресат – особа, на які поширюється норма,

3. опис дії або диспозиція,

4. деонтична форма припису: обов’язки, дозвіл, заборона,

5. санкція, тобто нагадування про юридичні наслідки невиконання припису.

Право та обов’язок як найважливіші характеристики правовідносин виражають за допомогою деонтичних операторів:

Зобов’язування (обов’язково) – О

Заборонення (заборонено) – F

Повноваженість (дозволено) - Р

У правових текстах, як правило, вживаються особливі слова для позначення модальності припису:

а) правозобов’язуючі норми формулюють за допомогою слів “зобов’язаний”, “повинен”, “належить”, “визнається”. Наприклад: “Усі співробітники ОВС зобов’язані майстерно володіти табельною зброєю”.

Символічно правозобов’язування виражається формулою О(d), що означає: дія d підлягає обовязковому виконанню.

б) правозаборонні норми формулюються за допомогою слів: “забороняється”, “не в праві”, “не може”, “не допускається”. Наприклад: “Забороняється експлуатація автотранспортних засобів без номерних знаків”.

Символічно правозаборона виражається формулою F (d), що означає: дія d заборонена.

в) правонадаючі норми утворюються в юридичних актах за допомогою слів: “має право”, “вправі”, “може мати”. Наприклад: “Особа, яка здала речі на зберігання, має право вимагати їх назад у будь-який час”.

Символічно це виражається формулою D(d), що означає: дія d має право на виконання.

Алетична модальність:

• судження можливості – відображається ймовірність наявності чи відсутності ознаки у предмета, про яку говориться у даному судженні,

• судження дійсності – констатується наявність чи відсутність у предмета тієї чи іншої ознаки,

• судження необхідності – відображається така ознака, яка притаманна предмету за усіх умов.

В правовій діяльності використовуються при аналізі та оцінки понять "необхідна умова" та "достатня умова".

Темпоральна модальність – це характеристика висловлювання, яка включає такі модальні оператори , як: "було", "є", "буде", "раніше", "пізніше", "одночасно". В правовій діяльності використовується для встановлення часових характеристик дії, події чи ситуації, а також для часової синхронізації причинно-наслідкових зв'язків.

Розглянуті модальності не вичерпують клас модальних логічних теорій. Наразі модальна логіка бурхливо розвивається, розробляючи нові модальні поняття і включаючи їх до предмету свого дослідження.