Метод єдиної відмінності

Щоб застосувати метод єдиної відмінності, необхідно виконати наступне:

1. Розглянути два випадки. У першому явище х настає, у другому – не настає.

2. Порівняти ці випадки, виявити обставини, які їм передували.

3. Виявити спільні обставини і обставину, відсутню у випадку, коли явище х не наступає. Вона, ймовірно, і є його причиною.

Схема мислення за методом єдиної відмінності наступна:

ABCFEM спричиняють D

ACFEМ не спричиняють D

Ймовірно, що В є причиною D.

Загальне правило методу єдиної відмінності: якщо обставина Х має місце в випадках, коли виникає явище х, і відсутня, коли цього явища немає, а всі інші обставини залишаються незмінними, то обставина Х, ймовірно, є причиною явища х.

Об'єднаний метод схожості і відмінності

Для підвищення ступеню вірогідності індуктивного умовиводу застосовують об’єднаний метод схожості і відмінності. При цьому необхідно виконати наступні дії:

1. Розглянути певну множину в усьому відмінних і лише за однієї обставини схожих випадків, коли настає явище х.

2. Розглянути певну множину випадків, у яких явище х не настає і які відрізняються від попередньої множини випадків тим, що в них немає спільної для цих випадків обставини.

Схема мислення за поєднаним методом схожості і відмінності відбувається за такою схемою:

ABC спричиняють D

MFB спричиняють D

MBC спричиняють D

AC не спричиняють D

MF не спричиняють D

BC не спричиняють D

Ймовірно, B є причиною D.

Загальне правило об’єднаного методу схожості та відмінності: якщо певна кількість випадків, коли виникає явище х, схожі лише за однією обставиною Х, і водночас відрізняються від попередніх, коли явище х не виникає, лише відсутністю обставини Х, то вона, ймовірно, є причиною явища х.

Метод супутніх змін

Щоб застосувати метод супутніх змін, необхідно виконати наступні дії:

1. Розглянути випадок, коли виникає явище х і з'ясувати обставини, які йому притаманні.

2. Змінивши декілька разів одну з обставин вияснити, чи відбувається зміна явища х.

3. Якщо буде встановлено, що при кожній зміні цієї обставини відбувається зміна явища х, можна зробити висновок, що саме ця обставина є причиною явища х.

Міркування за методом супутніх змін відбувається за схемою:

ABC1 спричиняють D1

ABC2 спричиняють D2

ABCn спричиняють Dn

Ймовірно, C є причиною D

Загальне правило методу супутніх змін: якщо зі зміною обставини Х змінюється явище х, при цьому всі інші обставини залишаються незмінними, то, ймовірно, обставина Х є причиною явища х.

Метод залишків

Цей метод застосовують тоді, коли мають справу з складними обставинами, які породжують складні наслідки.

Міркування відбувається за наступною схемою:

ABC спричиняють abc

A спричиняє a

B спричиняє b

Ймовірно, C спричиняє c

Існує також схема модифікованого висновку за методом залишків:

ABC спричиняють abcd

A спричиняє a

B спричиняє b

С спричиняє с

Ймовірно, існує D, яка спричиняє d

Загальне правило методу залишків: якщо складні обставини зумовлюють складне явище і встановлено, що частина обставин спричиняє певну частину цього явища, то ті обставини, що залишилися, ймовірно, викликають ту частину явища, що залишилася.