Правила побудови індуктивних міркувань.

Головна мета цих правил – підвищення рівня ймовірності висновків, які отримують за допомогою індукції:

1. Необхідно вивчити і проаналізувати якомога більшу кількість випадків, які розглядають під час побудови індуктивних міркувань. Чим їх більше, тим правдоподібнішим буде висновок.

2. Необхідно розглянути якомога більше різнотипових та різноманітних випадків, на підставі яких будується індуктивне міркування.

3. Особливу увагу слід приділити характеру і типу зв’язків предметів, явищ, процесів та їхніх ознак, встановленню невипадковості цих зв'язків та ознак. Виявлення причин, що породжує цю регулярність, значно посилює правдоподібність індуктивного умовиводу.

Помилки в індуктивних міркуваннях.

Найпоширенішими логічними помилками є:

1. "Поспішне узагальнення" – логічна помилка, яка виникає в процесі індуктивного міркування при узагальненні без достатніх на це підстав.

2. "Після цього, отже, з причини цього" – логічна помилка, яка виникає в процесі індуктивного міркування, коли просту послідовність подій приймають за причинно-наслідковий зв'язок.

Слід пам’ятати, що оскільки висновок індуктивного міркування завжди є загальним судженням для певної області дослідження, то після практичної перевірки він стане засновком майбутнього дедуктивного міркування. Дедукція та індукція – це дві взаємозв’язані сторони процесу міркування людини.

Необхідно звернути увагу на те, що при дослідженні причинних зв’язків розглянуті методи застосовуються не ізольовано один від одного, а в сполученні між собою і з різними формами умовиводів і засобами пізнання.

Питання для самоконтролю

1. Дайте характеристику індуктивних умовиводів.

2. Дайте характеристику висновків, які можна отримати за допомогою індуктивних міркувань.

3. Чим відрізняються популярна та наукова індукція?

4. Як використовуються в юридичній практиці різні види індукції?

5. Які методи використовуються в науковій індукції?

6. Наведіть приклади помилки "поспішне узагальнення".

7. Наведіть приклади помилки "після цього, отже, з причини цього".

Завдання для самостійної роботи

Практикум №4.2, тест №4.2-3

Змістовий модуль №4.3. Аналогія

Основні питання лекції та семінарського заняття

4.3.1. Аналогія, види аналогії

4.3.2. Аналогія властивостей та відносин.

4.3.3. Аналогія закону і права.

Основні поняття: аналогія, традукція, традуктивний умовивід, властивість, відношення.

4.3.1.Аналогія, види аналогії

Аналогія - одна з найдавніших логічних операцій, яка виникла з об’єктивної суперечності між потребами пізнання навколишнього світу та наявними знаннями про нього. Будь-яка аналогія являє собою умовивід, за допомогою якого із подібності предметів в одних ознаках виводяться подібності інших ознак. Відмінність від дедуктивних та індуктивних умовиводів в тому, що думка в аналогії йде від одиничного до одиничного, від часткового до часткового і від загального до загального.

Аналогія має структуру, яка подібна до структури інших умовиводів: засновки, висновок, логічний зв’язок.

Символічно аналогію можна записати:

М (а, b, с…)

Р (а, b …)

Ймовірно, Р (…с…)

Тут М – відносно добре вивчений предмет, який має властивості а, b, с і т.д., Р – відносно мало вивчений предмет, який має спільні з М властивості – а, b. Тоді с – властивість, яка переноситься. Перенесення її на предмет Р дає нове знання. Воно має гіпотетичний характер, оскільки зв'язок засновків і висновку є ймовірним. В зв'язку з цим аналогія є засобом висунення гіпотез, які потребують подальшої перевірки або доказу. Виступати засобом доведення аналогія не може.

Аналогія поділяється на види. За характером подібності предметів аналогія поділяється на аналогію властивостей та аналогію відносин між предметами.

За ступенем подібності предметів аналогія може бути сильною і слабкою (суворою і несуворою).