5.6. Загальна характеристика гіпотези

Оскільки в процесі доведення та спростування широко застосовується гіпотетичний вид знань, що особливо характерно на початковій стадії пізнання, розглянемо що являє собою гіпотеза. Гіпотеза має важливе значення в криміналістиці та юридичній теорії.

Гіпотеза – це припущення про можливий причинний зв’язок між явищами або про інші закономірні зв’язки між відомими явищами і невідомими. Гіпотеза - це форма умовиводу, висновок якого фіксує припущення про можливий зв’язок між явищами, це процес мислення, що веде до формування припущення, форма розвитку знання, істинне значення якого ще не визначено. Те чи інше судження є гіпотезою лише настільки, наскільки воно належить до поки-що або у принципі спостережуваних фактів, або може бути уточнене та виправлене за наявності нового знання. Як структурний елемент теорії гіпотеза складається з: наявного знання; понять, категорій та законів; знакових засобів, що вказують на ступінь загальності введеного припущення; правил її висування і перевірки. Гіпотеза проходить дві основні стадії розвитку: формування і перевірку.

Гіпотеза – це форма розвитку людських знань, що являє собою обґрунтоване припущення, яке пояснює якості і причини досліджуваних явищ.

Правила формування гіпотези:

1. Гіпотеза формулюється, коли виникає практична або теоретична проблема.

2. Вона повинна бути обґрунтованим припущенням, яке спирається на глибокі наукові знання. Гіпотеза повинна бути до деякого ступеня обґрунтованою попереднім знанням або, у випадку її повної оригінальності, принаймі не суперечити існуючим у науці законам та теорім.

3. Гіпотеза повинна претендувати на максимально можливу широту охоплення явищ дійсності.

4. Гіпотеза повинна втілюватися у досконалий логічний понятійний апарат, тобто гіпотеза не повинна бути логічно суперечливою.

5. Гіпотеза має бути припущенням, яке в принципі може бути перевіреним.

6. Припущення, що складають зміст гіпотези, повинні бути достатніми для того, щоб можна було пояснити усі ті факти, відносно яких висунута гіпотеза.

Дотримуючись цих правил ми можемо висунути гіпотезу в формі достовірного гіпотетичного знання.

5.7. Види гіпотез. Поняття версії

Гіпотеза може пояснити або явище в цілому, або окремий бік явища, тому розрізняють гіпотези загальні і часткові. З формально-логічної точки зору гіпотезу можна класифікувати за різними піставами.

Загальна гіпотеза – це припущення, яке пояснює причину явища або групи явищ у цілому.

Часткова гіпотеза – припущення, яке пояснює окрему сторону чи властивість явища чи події.

Також існують наукові і робочі гіпотези.

Наукова гіпотеза – це гіпотеза, що пояснює закономірність розвитку явищ природи і суспільства. Наукова гіпотеза може бути загальною і частковою

Робоча гіпотеза – це тимчасове припущення, що висувається на перших етапах дослідження.

В судово-слідчій практиці для пояснення окремих фактів часто висувають ряд гіпотез, що по-різному обґрунтовують факти. Такі гіпотези називаються версіями.

У процесі висунення і побудови гіпотези в судово-слідчому пізнанні мислення проходить декілька стадій його розвитку. Головними з них є:

1. виникнення гіпотези,

2. розвиток гіпотези,

3. порівняння з даними спостереження за конкретними фактами,

4. перевірка і спростування гіпотези.

Пізнавальне значення гіпотези досить велике, бо істинна гіпотеза за відомих умов переходить у достовірне знання і сприяє більш ефективному використанню пізнавальних логічних засобів.

Важливою умовою побудови гіпотези як в науці, так і в судово-слідчій практиці є дотримання принципу об’єктивності дослідження, що тлумачиться в двох аспектах: психологічному та логіко-методологічному. В психологічному плані об’єктивність означає відсутність упередженості. В логіко-методологічному плані об’єктивність означає всебічність дослідження:

а) гіпотеза повинна надати раціональне пояснення всім зібраним фактам,

б) всебічність потребує побудови всіх можливих в конкретних умовах гіпотез (версій).