4.3.2. Аналогія властивостей та відносин

Аналогія за властивостями предметів характеризується тим, що 2 предмети або 2 групи мають деякі подібні властивості. На цій підставі робиться висновок про те, що вони можуть бути подібними і в інших властивостях. Прикладом міркування за аналогією може слугувати міркування щодо можливості існування життя поза Землею: для того, щоб існувало життя потрібні вода, атмосфера певного складу, температура, магнітне поле, певне тяжіння. Таким чином, якщо ми знайдемо планету з такими властивостями, то, по аналогії, можемо припустити, що там, ймовірно, теж є життя.

Аналогія відносин заснована на тому, що порівнювані предмети можуть не мати подібних властивостей, але у них є подібні відносини з іншими предметами. За цією ознакою можливо побудувати відповідний умовивід. Так, природній магніт і електромагніт не мають подібних природніх властивостей (один – камінь, інший – метал), але мають одинакові відносини з металами: вони їх притягують. Звідси можна зробити умовивід, що електричний струм має властивість створювати магнітне поле.

Подібність між предметами за властивостями або відносинами між предметами може мати різну ступінь і бути сильною або слабкою.

Сильна (сувора) або наукова аналогія має необхідний зв’язок переносимої ознаки з ознакою подібності. В такому випадку можна отримати достовірний результат. Приведені вище приклади можуть слугувати прикладами наукової аналогії, оскільки базуються на суттєвих властивостях і відносинах.

Слабка (несувора) або популярна аналогія – це така подібність, коли залежність між подібними та переносимими ознаками мислиться як необхідна з більшим чи меншим ступенем ймовірності. Така аналогія широко застосовується в повсякденному житті, наприклад, якщо ви купили товар певної фірми і він виявився високої якості, то купляючи інший товар цієї ж фірми ви сподіваєтесь, що і цей товар буде такої ж якості. Ви переносите властивість попереднього товару – якість – на новий.

Умовами, які підвищують ступінь правдоподібності висновків за аналогією є наступні:

1) подібність суттєвих ознак – чим більша подібність суттєвих ознак і чим більше подібних суттєвих ознак, тим більш правдоподібним є висновок;

2) відсутність істотної різниці між подібними предметами;

3) знання про залежність між подібними ознаками та тими, що переносяться;

4) необхідно, щоб спільні ознаки порівнюваних предметів були одночасно якомога різноманітнішими і однотиповими.

Як і інші види умовиводів, аналогія може бути повною або неповною. Подібно до силогізму, аналогія може бути розгорнутою або скороченою.

4.3.3. Аналогія закону і права

Аналогія широко використовується в юридичній практиці як аналогія закону і аналогія права. Аналогія закону використовується в тих випадках, коли потрібне правове регулювання тих чи інших відносин, які не передбачені законом або передбачені неповністю, але існують правові норми, які регулюють подібні відносини. Така система існує, наприклад, в Англії, де немає однотипових покарань за однотипові правопорушення, а міра покарання встановлюється за аналогією подібного правопорушення.

Аналогія права використовується в тих випадках, коли немає подібних правових норм. Тоді приходиться керуватися загальними началами і змістом відповідної галузі права або законодавства країни в цілому. Аналогія права широко застосовується в судовому процесі.

В слідчій практиці широко застосовується аналогія при окресленні кола підозрюваних, коли маємо справу з однотиповими обставинами злочину.