Отже, н. Скоїв злочин

Це доведення спростовується тим, що істинність більшого засновку (аргументу) є сумнівною.

Спростування демонстрації. Спростування демонстрації досягається шляхом встановлення того факту, що між аргументами і тезою немає логічного слідування. Спростування, як і доведення здійснюється у формі умовиводу.

Слід мати на увазі, що для створення видимості логічного зв’язку між аргументами і тезою полемісти можуть використовувати “мовні трюки”:“З усією визначеністю можна сказати, що з наведених фактів випливає…”, “Всім зрозуміло, що в цій ситуації можна зробити лише один висновок...”, “Факти впевнено підтверджують ідею про те, що…” і т.п.

Критика не може бути визнана спростуванням у трьох випадках:

1. Аргумент не є вірогідним твердженням.

2. Демонстрація – правдоподібне (ймовірне) міркування.

3. Якщо має місце як перше, так і друге.

5.4. Правила й помилки в доведенні та спростуванні Правила щодо тези

1. Теза повинна бути судженням чітким і визначеним.

2. Теза повинна зберігати свою визначеність і чіткість протягом всього процесу міркування.

У разі порушення першого і другого правил виникає помилка, що має назву “підміна тези”. Ця помилка має свої різновиди:

а) Логічна помилка “Аргумент до людини”.

б) Логічна помилка “Аргумент до публіки”.

в) Логічна помилка “Хто дуже багато доводить, той нічого не доводить”.

3. Теза не повинна містити суперечливих суджень.

Правила щодо аргументів

1.Аргументи доведення (спростування) повинні бути судженнями істинними, які мають бути безсумнівними і доведеними.

Порушення цього правила веде до наступних помилок у доведенні:

а) Основна помилка.

б) Помилка випередження основи.

2. Аргументи повинні бути судженнями, істинність яких визначена незалежно від тези.

Можлива помилка має назву “від сказаного у відносному розумінні до сказаного безвідносно”.

3. Аргументи не повинні бути суперечливими судженнями.

4. Аргументи мають бути достатніми, необхідно створити систему аргументів.

Правила щодо демонстрації

Основною вимогою щодо демонстрації є необхідність логічного слідування між аргументами і тезою. Оскільки формою доведення та спростування є умовивід, то в залежності від форми доведення в них застосовуються відповідні правила конкретного умовиводу. В разі порушення цього правила виникають типові помилки:

а) “занадто поспішне узагальнення” (в індуктивній формі доведення);

б) “почетверіння термінів” (у дедукції).

Коли із аргументів не випливає істинність тези, тобто між собою вони не “зклеюються”, виникає помилка “уявного наслідку”. Вона може бути коли:

а) стався логічний перехід від вузької галузі до більш широкої галузі;

б) стався перехід від умовно сказаного до безумовно сказаного;

в) логічний перехід від сказаного у певному відношенні до сказаного безвідносно до чого б то було.

Неспіввідношення між аргументами і тезою може статися за умов, коли логічно слабкими аргументами обґрунтовують логічно більш сильну тезу. Помилка “уявного наслідку” також може виникати, коли існують:

а) “аргумент до сили”;

б) “аргумент до невігластва”;

в) “аргумент до користі”;

г) “аргумент до здорового глузду”;

д) “аргумент до співчуття”;

е) “агрумент до вірності”;

ж) “аргумент до авторитету” тощо.