Будь-яке судження людина висловлює у формі речення. Навіть, коли ми думаємо про себе, не виражаючи думки в письмовій або усній формі, ми користуємося прихованою, внутрішньою мовою.

Речення у відношенні до судження є його своєрідною матеріальною оболонкою, а судження складає ідеальну, смислову сторону речення. Разом з тим, зв’язок між ними неоднозначний.

До цих відмінностей відносяться наступні:

• Судження завжди виражаються розповідними реченнями. Речення можуть виражати почуття, емоції і бути запитальними або окличними.

• Одне й те судження можна виразити за допомогою різних речень, різними мовами.

• Речення не має суворого обмеження у кількості складових частин як судження.

• Структура судження може не відповідати реченню, навіть, коли основні члени речення співпадають з частинами судження.

• Як зазначав ще Аристотель, не всяка мова містить у собі судження, а лише та, в якій міститься істинність чи хибність чого-небудь.

Всю множину суджень можна поділити на 2 підмножини: прості і складні. Простим називають судження, яке не має самостійних частин. Наприклад: “Книга є джерелом інформації”, “Я – людина”. Коли відняти будь-яку частину судження, вона не буде судженням, а висхідне судження зруйнується, тобто судженням не буде окремо взятий термін “книжка” чи “є”, чи “джерело інформації”. Складним називається судження, яке складається із 2 або більше простих суджень, зв’язаних логічними сполучниками, а кожна з його правильних частин є судженням. Наприклад: “Я людина і ніщо людське мені не чуже”.

3.2. Прості категоричні судження. Об’єднана класифікація суджень та розподіленість термінів в судженнях

Прості судження можна поділити за ознакою предикату, таким чином ми отримаємо такі види простих суджень: атрибутивні, судження з відношеннями, судження існування.

Атрибутивні (категоричні) - це судження, в яких йдеться про притаманність предметам якихось властивостей або їх відсутність: “Франція є республікою”, “Жоден мій знайомий не був в Америці”.

Судження з відношеннями – це таке судження, у яких предикат представляє таку ознаку, як відношення між предметами: “Київ розташований вище по Дніпру ніж Канів”.

Судження існування – це судження, у яких предикат виражає наявність (буття) предмету: “Є люди, які можуть прогнозувати майбутнє”, “На Місяці не існує життя”.

Атрибутивні (категоричні) судження як найбільш поширені (судження з відношеннями і судження існування можна перетворити в атрибутивні) поділяються на види за кількістю і якістю. За якістю виділяють стверджувальні (S є P) і заперечувальні (S не є P) атрибутивні судження, наприклад: “Злочин є суспільно небезпечним вчинком”, “Петров – не студент”.

За кількістю прості судження поділяються на: одиничні, загальні і часткові.

Одиничні – це судження, в яких суб’єктом виступає одиничне поняття: (Цей S є /не є P): “Сонце – джерело життя на Землі”, “Санкт-Петербург – не столиця Росії”.

Загальним є судження, в якому суб’єктом є загальне поняття ( Всі S є P або Ні один S не є P): “Всі адвокати – юристи”, “Ніхто з людей не може жити вічно”.

Часткові судження характеризуються тим, що в них суб’єкт представляє частину класу досліджуваних предметів (Деякі S є / не є P): “Деякі свідки дають правдиві показання”, “Деякі свідки не дають правдивих показань”.

У практиці міркування типи суджень існують у взаємодії, тому спеціально виділяють типологію атрибутивних (категоричних) суджень за “об’єднаним поділом за кількістю і якістю”. Отже, ми маємо таку класифікацію суджень:

1) загальностверджувальні (A) - Всі S є P. “Усі люди –істоти, що абстрактно мислять.”

2) загальнозаперечувальні (E) - Жоден S не є P. “Жодного звинуваченого не виправдали”.

3) частковостверджувальні (I) - Деякі S є P. “Деякі депутати парламенту – юристи”.

4) частковозаперечувальні (O) -Деякі S не є P. "Деякі депутати парламенту не є юристами".

Розглянуті 4 різновиди категоричних суджень мають на місці суб’єкта та предиката конкретні поняття (або терміни), які в кожному окремому судженні можуть братися або розподіленими, або нерозподіленими.

Розподіленим терміном (поняттям) називається такий термін, який у цьому судженні взятий в повному обсязі. Якщо ж термін у цьому судженні взятий не у всьому обсязі, він є нерозподіленим.

Розподіленість термінів у судженнях А,Е,І,О можна представити у вигляді такої таблиці:

Терміни	Види суджень
	А	Е	І	О
S	+	+	-	-
P	- +	+	- +	+