3. Правила підбору доменного імені власного Web-сервера

Для будь-якої фірми або користувача Інтернет, що організовують власний Web-сервер, необхідно одержати доменне ім’я, яке дозволяє розпізнати його серед інших у Мережі. При розміщенні сервера найбільш простим способом є використання імені домену, пропонованого провайдером послуг Інтернет. Однак такий варіант прийнятний тільки у випадку мінімального використання мережі в маркетингових цілях.

Існують наступні причини для використання власного імені домену:

• поліпшується впізнавання імені;

• спрощується для споживачів процедура запам'ятовування Інтернет-адреси фірми;

• показує, що фірма є серйозним учасником в середовищі Інтернет;

• захищає інвестиції в рекламу від непорозумінь із провайдером;

• дозволяє залишити те ж ім'я домену при зміні провайдера Інтернет.

Організації або фізичній особі, що бажає зареєструвати свій домен, варто звернутися до адміністратора якого-небудь вже існуючого домену. Абсолютна більшість українських серверів зареєстровані в зоні “.ua” (це так званий кореневий домен) і мають наступну адресу: “ім'я _ сервера. ua”. Цей кореневий домен є своєрідним позначенням українського простору Інтернет і призначений для реєстрації доменів українських серверів.

Можна звернутися до адміністраторів інших кореневих доменів, наприклад, “.ru”, “com”, “.org”, “.net” і т.д., проте зареєструвати домен у цьому випадку буде складніше і з технічної, і з організаційної точок зору, оскільки за це відповідають закордонні організації.

Крім цього, можна звернутися до адміністраторів доменів другого рівня з проханням організувати доменну адресу у своїй зоні. Це можуть бути як приватна організація, так і адміністратори доменів, що мають статус загального користування. До доменів загального користування відносяться всі географічні домени будь-якого рівня, а також домени другого рівня: “com.ua”, “gov.ua”, “org.ua”, “mil.ua”, “edu.ua”, “net.ua”, “int.ua” і “ac.ua”. Це буде домен третього рівня:

“ім’я _ сервера. _ ім’я _ географічного / публічного домену .ua”

• .

Процедура одержання домену другого рівня в зоні “ua” досить проста, але вимагає дотримання ряду вимог, що у цілому відповідають загальноприйнятим світовим стандартам. Реєстрація доменів другого рівня здійснюється на підставі заявки, поданої від організації - юридичної особи. Заявка повинна бути заповнена за формою, у якій міститься інформація тільки про одне ім'я домену, а також дані про осіб, що будуть займатися адмініструванням домену і його технічним обслуговуванням, дані про організацію-власника.

При виборі назви домену бажано, щоб вона легко запам'ятовувалась, була короткою, добре вимовлялася, а також стосувалась або сфери діяльності фірми, або її назви. Ім'я домену можна зарезервувати, однак це вимагає реєстраційної плати, як і у випадку звичайної процедури реєстрації імені домену.

4. Підходи до створення і реалізації дизайну сервера

Загальний дизайн сервера повинен відповідати основній ідеї його реалізації, при цьому його структурна побудова, оформлення Web-сторінок, графічні зображення, їхня кількість і розміри повинні бути максимально пристосовані до потреб і можливостей цільової аудиторії сервера.

Визначення структури Web-сервера є одним із ключових етапів у процесі його створення. Від неї залежить зовнішня стрункість, зв’язок між представленими матеріалами і зручність керування даними, розміщеними на сервері. При виборі схеми побудови сервера необхідно відштовхуватися від його змісту і типу інформації, що представляється. Структура може залежати від природи Web-сервера, специфіки матеріалів, що зберігаються на ньому, логічного розподілу його змісту.

Виділяють наступні схеми побудови Web-серверів:

• Структура книги - початково підходить для розміщення на Web-сервері, оскільки має такі переваги:

• в ній є чіткий розподіл на частини, розділи і підрозділи, які можна помістити в окремі документи, зв'язавши їх гіпертекстовими посиланнями;

• примітки і бібліографія можуть служити для посилань на додаткові Web-документи, зміст легко перетворюється в меню, а індекс являє собою базу для створення пошукової системи;

• збірку подібних "книг" можна об’єднувати в бібліотеки зі своїми каталогами і довідковими службами.

Основними недоліками цієї схеми є необхідність дроблення вмісту Web-документів на маленькі частини, якими важко управляти. До проблем, пов'язаних з переміщенням серед подібних документів без звичних для простих книг закладок і нумерації сторінок, додається необхідність верстки кожної з них для повної відповідності вимогам різних браузерів, що є досить складним завданням.

• Просторова схема. Web-сервер можна уподібнити до якогось простору, в якому вміст розподілений відповідно до тематики наданої інформації. Подібна схема може використовуватися при створенні Web-серверів великих компаній, супермаркетів, музеїв і т.д.

• Дерево документів. У цьому випадку зміст Web-сервера розходиться від загального кореня до галузей, що представляють собою великі розділи, потім до гілок, що є рубриками великих розділів і т.д. Така схема звичайно застосовується на Web-серверах, що зберігають матеріали у файлових системах, а не в базах даних і документних базах. Ця схема має ряд недоліків: вона неприйнятна при роботі з лінійними потоками інформації. У її структурі складно переміщати документи через необхідність відслідковувати і змінювати як мінімум два гіпертекстові посилання (одне на старший, інше на молодший документи). До того ж при великих розмірах дерева переміщення у величезному числі галузей може стомлювати користувача, особливо якщо навігація вимагає постійного звертання до кореневої системи сервера.

При створенні структури Web-сервера необхідно враховувати аудиторію, на яку він розрахований. Кожна психологічна група користувачів має свої погляди. У кожній з них прийняті свої методи роботи з документами. Людина використовує способи пошуку необхідних матеріалів, характерні саме для її психологічної групи. Якщо Web-сервер створюється для роботи з якоюсь конкретною групою, то для досягнення високої ефективності структура сервера повинна цілком відповідати деякому стереотипу поведінки. Якщо ж таких груп декілька, то найкращим варіантом буде створення Web-сервера за допомогою декількох відповідних схем. При цьому дані схеми повинні не перемішуватися, а існувати незалежно одна від одної, що дозволить представникам кожної психологічної групи використовувати структурну організацію, яка найбільше їм підходить.