3. Особливості застосування кінцевих серверів

У групу “кінцевих серверів” входять кінцеві “адресати”, що надають користувачам різноманітні ресурси, якими може бути інформація у вигляді художніх творів, документації, фінансові зведення, інформація про курси акцій, фірми, їхню продукцію і послуги, про продаж товарів, різні способи проведення часу і т.д. Виходячи з виконуваних Web-серверами функцій, у цій групі виділяють: сервери присутності в Інтернет, інформаційні сервери, інтерактивні магазини.

Сервери присутності в Internet. Вони забезпечують віртуальну присутність фірм та їхніх пропозицій у середовищі Internet. Сервери цього типу можна розділити на два види:

• рекламні сервери, які складаються з однієї або декількох Web-сторінок і містять різну рекламну інформацію;

• сервери, що інформують - забезпечують детальною інформацією про фірму і/або її пропозицію.

Інформаційні сервери. Головною метою серверів цієї групи є надання тієї або іншої інформації користувачам мережі Інтернет. За ознакою необхідності оплати за доступ до інформації або за її представлення на Web-сервері їх поділяють на два види:

• платні сервери, коли за доступ до інформації користувачі платять визначену суму або коли плата стягується за надання інформації, наприклад, фірма платить за включення інформації про себе в базу даних Web-сервера. Прикладом цих серверів є Web-сервери, що надають фінансову інформацію та інформацію про ринок;

• безкоштовні сервери, які надають доступ до інформації безоплатно.

Приведений розподіл серверів за ознакою платності доступу до його ресурсів використовує тільки явну форму оплати - існує плата за доступ чи ні. Крім того, усі без винятку сайти можуть одержувати деякий дохід:

- по-перше, за рахунок продажу рекламного місця на своїх сторінках. Цей підхід до забезпечення прибутковості сервера одержав назву спонсорської або рекламної моделі. Для її реалізації необхідно досягнути достатньо великої кількості відвідувачів Web-сервера;

- по-друге, за рахунок підвищення іміджу фірми, залучення нових споживачів своєї продукції або послуг, формування бренда і т.д. Усі традиційні заходи для досягнення цих цілей коштують грошей, і використання ресурсів Інтернет може вимагати більш низьких витрат або бути більш ефективним, тим самим приносячи додатковий умовний дохід.

Інтерактивні магазини. Іншими словами - магазини, що працюють в режимі on-line. Це Web-сервер, що забезпечує продаж за допомогою Інтернет з використанням електронного каталогу або іншого виду представлення продукції. Число продуктів, що представляються і продаються на одному сервері, може досягати декількох сотень. Споживачі замовляють товари через заповнення форми, процедуру реєстрації або вдаючись до інших методів.

Інтерактивний магазин поєднує елементи прямого маркетингу з відвідуванням традиційного магазина. Основні відмінності магазина в середовищі Інтернет від звичайної магазинної форми торгівлі наступні:

1. інтерактивний магазин може запропонувати значно більшу кількість товарів і послуг;

2. інтерактивний магазин забезпечує споживачів значно більшим обсягом інформації, необхідної для прийняття рішення про покупку;

3. за рахунок використання комп'ютерних технологій можлива персоналізація підходу до кожного з клієнтів, виходячи з досвідуйого відвідувань магазина і зроблених раніше покупок.

Інтерактивний магазин виконує дві головні функції:

• надання клієнту інформації про товар або послугу,

• одержання від клієнта замовлення.

При використанні онлайнових платіжних систем додається третя функція - одержання оплати, а при торгівлі інформацією ще і четверта - відправлення оплаченого товару. Інтерактивні магазини охоплюють велике коло пропозицій: від книг і CD-дисків до надання банківських послуг.

Сьогодні назва “Інтернет-магазин” об’єднує цілий спектр рішень різного масштабу і призначення. Серед них можна виділити три групи: Internet-вітрина, торговельний автомат і автоматичний магазин.

Інтернет-вітрина - це логічне і просте розширення Web-сайта. За своєю суттю він навіть не є інтерактивним магазином і за своєю формою наближається до рекламного серверу. На сайт подається інформація про товари і з визначеною регулярністю оновляється. Таким чином, усе, що може зробити відвідувач, - це одержати більш-менш докладну й актуальну інформацію про товари і послуги.

Інтернет-вітрина може бути статичною (на основі звичайних HTML-файлів) або динамічною (з відображенням інформації з деякої бази даних). Вона може бути розміщена на власному сервері, на сервері провайдера, на сервері, що надає безкоштовні сторінки і т.д. Для роботи з вітриною досить мати підключення через телефонну лінію і мінімум навичок роботи з HTML.

Практична корисність такої вітрини цілком очевидна, витрати на її створення й адміністрування можуть бути досить низькими. Але це ще не торгівля, а лише різновид реклами. У цьому рішенні відсутня інтеграція з бізнес-процесами фірми, що торгує. Для здійснення покупки потенційний покупець спочатку повинен відвідати Інтернет-вітрину, а пізніше пройти звичайний цикл покупки: дзвінок або візит у компанію, оплата і т.д. Такий підхід може бути виправданий, у першу чергу, для представлення складної продукції, вивчення якої в торговельному залі займає занадто багато часу, а для закупівлі потрібний безпосередній контакт із персоналом фірми.

Торговельний автомат. Крім функцій, що виконує Інтернет-вітрина, торговельний автомат може приймати замовлення, а потім передавати їх менеджеру. Подальша обробка замовлення відбувається за звичайною для фірми схемою. Через те, що у даному випадку йдеться про реальний товар, то стає необхідною синхронізація вмісту сайта з реальними цінами на товар. Одне з рішень проблеми відстеження наявності товару на складі може бути наступне: в автомат уводиться ліміт, у межах якого проводиться продаж. Періодично ліміт змінюється в міру зміни залишків на складі (припустимо, раз у добу) — аналогічно тому, як це відбувається з автоматом, що торгує газетами, що продає партію газет, закладену в нього оператором, а потім вимагає перезарядження.

Принципова відмінність від Інтернет-вітрини полягає в тому, що замовлення на покупку і рахунки на оплату замовленого товару виписуються без участі людини. На відміну від неї, торговельний автомат здійснює реальну торгівлю та за співвідношенням витрат до результату є кращим для пілотних і тестових проектів з невеликими потоками покупців. Для використання торговельного автомата вже необхідна деяка інтеграція з бізнес-процесами фірми, тому що відновлення інформації на сайті повинно відбуватися регулярно і швидко. У зв'язку з цим виникає необхідність сполучення бази даних підприємства з інтерактивним магазином. Організація магазина на основі статичних HTML-файлів стає нераціональною, якщо взагалі можливою. Інформацію про зроблені замовлення можна обробляти по-різному: як автоматично, так і вручну.

Торговельний автомат, так само, як Інтернет-вітрину, можна розмістити не тільки на своєму сервері, але і на сервері провайдера. Адміністрування торговельного автомата - справа в цілому нескладна, для нього цілком вистачить підключення dial-up. Але його створення уже вимагає специфічних навичок і певної кваліфікації.

Автоматичний магазин. Найефективнішим, комплексним і складним рішенням є автоматичний магазин, що не тільки виписує рахунки, але і надає можливість для відстеження замовлень, а у випадку використання онлайнової платіжної системи приймає платежі і формує заявки на доставку товарів покупцям. У цій моделі менеджер уже не є необхідною ланкою при обслуговуванні покупця, його завдання - загальний контроль роботи системи.

Таке рішення найбільш ефективне, але і найбільш складне. У Інтернет відображається робоча база даних фірми, що торгує. Замовлення обробляються автоматично, резервується товар на складі, коректуються залишки, проводяться інші необхідні операції.

Оскільки автоматичний магазин повинен мати постійний зв'язок з інформаційною системою компанії, розміщати його необхідно або на корпоративному сервері в локальній мережі, або на віддаленому сервері з постійно діючим каналом зв'язку. Крім того, досить високі вимоги висуваються до системи автоматизації бізнес-процесів, що відбуваються в компанії. Ця система повинна забезпечувати автоматичне виконання всіх дій, пов'язаних із продажами, і мати внутрішні механізми контролю для виявлення позаштатних ситуацій.