Функції політології

Функція політичної рефлексії

Політологія покликана відображати здатність раціонально і кретично оцінювати политичні процеси, вільно самовизначатися в політичному житті

Прогностична функція

Політологія покликана розробляти бажані і можливі варіанти развитку політичних процесів, враховуючи дії різних факторів: міжнародних, ідеологічних і т. д.

Існують і інші підходи до визначення функцій політології:

р

пізнавальна

озширює діапазон знань, що

д ає нові відомості про політичне життя

суспільства

з

прогностична

атверджує норми цивілізованої

п олітичної поведінки, яка впливає на

уміння оцінювати політичні події

с

світоглядна

прямована на передбачення шляхів

р озвитку політичних процесів,

опрацювання різних варіантів

політичної поведінки

з

прикладна

абезпечує визначення практичних

к років, використання політологічних

концепцій в реальному житті.

досягнення політичної мети, формує

о

культурна

брази найбільш бажаних станів, подій

до яких необхідно прагнути, створює

уявлення про цінності

в ході реалізації якої складаються

необхідні в демократичному

с

виховна

успільстві передумови і навики

у часті громадян у політичному

процесі, механізмі впливу

людини на хід політичних процесів.

Освіта – це найбільш ефективний і швидкодіючий канал передачі знань, найважливіших надбань політичного досвіду.

Держава, легітимність і сутність влади План

1. Виникнення, ознаки і функції держави.

2. Організація державної влади. Форми держави, легітимність і структура влади.

3. Тип держави. Правова держава. Громадянське суспільство. Політична ідеологія.

1. У попередній темі ми неодноразово згадували державу, тому поговоримо про державу ще раз. Держава виникає в період переходу людського суспільства з родового ладу до класового, коли з’являється приватна власність і досить значний обсяг продуктів, що виробляє суспільство. Вперше виникає держава на рубежі V-IV тис. до н. е. В Месопотамії (Шумері), в Єгипті, Україні (Трипільська культура), Індії, Китаї. І це зовсім не випадково, оскільки в цих регіонах знаходилися і знаходяться не тільки найкращі землі для землеробства, але й найбільші ріки, які в давнину відігравали помітну роль як світові магістралі, що ведуть або до моря, або до океану.

Зрозуміло, що держава, яка виникла в давнину, значно змінилася й ускладнилася в порівнянні із сучасними державами. Проте з самого свого народження держава володіла всіма основними ознаками, які і сьогодні цікавлять політиків і політологів.

Питання про причини виникнення держави, її суспільної ролі і суті політики так само добре досліджено, особливо марксистською політичною думкою. Окрім марксистської висунуто декілька інших пояснень походження держави. До основних з цих концепцій відносяться наступні: теологічна (держава є породження божественної волі); патріархальна (держава є результатом історичного розвитку сім’ї; абсолютна влада монарха служить продовженням влади батька, патріарха в родині); договірна (держава виникла в результаті договору між людьми); органічна (держава виникла природним шляхом в ході боротьби людей за виживання, це єдиний організм, в якому уряд виконує функції мозку); психологічна (держава є результат природженої психічної потреби людей підкорятися); концепція підкорення (держава є форма панування переможців над переможеними).

Згідно марксистського або історико-матеріалістичного підходів, держава виникає в результаті суспільного розподілу праці, появи приватної власності й розколу суспільства на класи. Логічно цей процес може бути представлений таким чином. З появою розподілу праці стало можливим виробництво надлишків продукту, що залишається після задоволення первинних потреб суспільства. Цей надлишок призводить до соціальних конфліктів, оскільки володіння їм оспорюється різними особами і групами. Ті, кому вдається розпорядитися їм на свій розсуд або взагалі привласнити його в приватному порядку, займають пануюче положення по відношенню до інших членів суспільства. Суспільство ділиться на конфліктуючі соціальні групи. У таких умовах і виникає держава. Суспільство, що роздирається внутрішніми суперечностями, вже не може обійтися без особливої групи людей, яка виконує, за допомогою сили, функції підтримки цілісності співтовариства. Соціальна група, діяльність якої утворює нову галузь розподілу праці, стає самостійною, у тому числі по відношенню до тих, хто її уповноважив на виконання даних функцій. З цієї миті вся життєдіяльність людей здійснюється в межах політично організованого співтовариства, що й означає появу держави.

У книзі «Походження сім’ї, приватної власності і держави» Ф. Енгельс показав, як даний процес здійснювався на ранніх етапах розвитку суспільства. У цій роботі, з позицій матеріалістичного розуміння історії, розглянуто результати дослідження первісного суспільства, отримані американським вченим Льюісом Морганом (1818-1881). Наведемо її невеликий уривок, в якому міститься гранічно стислий виклад марксистського розуміння суті держави.

«Держава, – писав Енгельс, – є продукт суспільства на відомому ступені розвитку; держава є визнанням того, що суспільство заплуталося в незриму суперечність з самим собою, розкололося на непримиренні протилежності, позбавитися яких воно безсиле. А щоб ці протилежності, класи з суперечливими економічними інтересами, не пожерли один одного і суспільство в безплідній боротьбі, для цього необхідна сила, що стоїть, мабуть, над суспільством, сила, яка б стримувала зіткнення, тримала у межах «порядку». І ця сила, яка ставить себе над суспільством, що все більш і більш відчужує себе від нього, є держава» [Т. 21. с. 170]. При всьому подальшому розширенні і посиленні суспільних функцій держави ця його початкова суть – панування людей, що спирається на фізичне насильство, над людьми – залишається незмінною.

Тут необхідно відзначити, що розуміння держави, як сили, що стоїть над суспільством, зовсім не є монополією марксизму. Воно дуже поширене з найдавніших часів. Так, панування, що спирається на насильство, – це істотна межа держави будь-якого типу. І ця його властивість найчастіше і більш охоче обирається при розгляді проблематики державності.

Перш за все, поговоримо про функції держави, тобто політичного режиму або сталого політичного устрою.

Держава виконує ряд функцій, які відрізняють її від інших політичних інститутів. Традиційно функції держави поділяються на внутрішні і зовнішні за сферами реалізації загальнозначущих цілей. До внутрішніх функцій можна віднести економічну, соціальну, організаторську, правову, політичну, освітню, культурно-виховну і т.д.