Політологія соціалістів-утопістів європи План

1. Томас Мор та його утопія.

2. Політичні погляди Сен-Сімона.

3. Фур’є та Оуен.

1. Скільки ж людей мріяло у всі часи про те, щоб зробити світ кращим, а людину перетворити на гармонійно цілу і досконалу істоту! Ці мрії, одягнені у філософську белетристику, здобули ім’я багатьом дивакам-геніям і навіть – божевільним, як охрестив їх Беранже.

Автор фантастичного трактату, що дав назву цілому напрямку соціально-політичної думки, був не тільки видатним письменником-гуманістом і «божевільним-мрійником», але й відомим громадським діячем свого часу. Лорд-канцлер при дворі Генріха VIII, він скінчив життя на пласі за відмову визнати короля головою англіканської церкви. Відомий роман писався, як прийнято висловлюватися, у вільний від основної роботи час і відразу приніс автору всеєвропейську славу.

Утопія означає «місце, якого немає», «неіснуюче місце». Взагалі-то, воно існує, але тільки в уяві автора і читача. Завдання Мора – змалювати модель ідеальної держави, вільної від вад і недоліків раніше відомих соціальних структур. Мор зовсім не піонер утопічної думки. До нього і після нього таких проектів було скільки завгодно – і на Заході, і на Сході. Але всім їм привласнили штучну назву, винайдену англійським мислителем-гуманістом. Вже один цей факт робить його ім’я безсмертним.

Томас Мор (1478-1535 рр.) походив із заможної сім’ї лондонських бюргерів. Відрізнявся рідкісною начитаністю грецьких і латинських авторів, як і в біблейських текстах і творах батьків християнської церкви. Мор не цурався і політичної діяльності – він був якийсь час і членом англійського парламенту, і шефом Лондона, виконуючи дипломатичні доручення.

Добре знаючи соціальне і моральне життя своєї батьківщини, англійський гуманіст пройнявся співчуттям до труднощів народних мас. Такі його настрої одержали своє відображення у відомому творі з довгим заголовком у дусі того часу – "Вельми корисна, як і цікава, справді золота книга про найкращий устрій держави і про новий острів Утопія...". Вона була видана при участі Еразма Роттердамського, близького друга, який присвятив йому свою "Похвалу дурості", яку завершив в домі Мора, в 1616 р., і вона відразу набула великої полярності в гуманістичних колах. У епоху географічних відкриттів і подорожей саме такою країною і була оголошена Утопія – грецьке слово, створене Мором, яке позначало "місце, якого немає" (сам він перекладав назву цієї країни як "Нігдея", Nusguama).

Мор став найближчим співробітником короля Генріха VIII, який в своїх політичних розрахунках надавав заступництво гуманістам, використовуючи їх літературні й політичні таланти. Мор одержав рицарське звання, був председателем палати общин, а в 1629 р. зайняв вищий державний пост, став лордом-канцлером Англії. Проте доля його круто змінилася, коли Генріх VШ вирішив одружитися знов і стати на шлях церковної реформи, щоб заволодіти багатствами католицької церкви в Англії. Мор тримався за ідею духовної єдності християнсько-католицького світу і був супротивником такої церковної реформи, яка один віросповідний догматизм замінювала іншим, таким же нетерпимим. Відмовившись присягнути королю як новому голові церкви, лорд-канцлер в 1632 р. покинув свій пост, був звинувачений в державній зраді і, за наказом, короля поміщений в Тауер. Через три роки король прихильно дозволив відрубати йому голову.

Численні дослідники цього твору констатували не тільки прямі, але й непрямі посилання на тексти та ідеї Біблії (перш за все, євангельські), особливо ж античних і ранньохристиянських авторів. З усіх творів, що мали на Мора вплив, виділяється платонівська "Держава". Багато гуманістів, починаючи з Еразма, бачили в "Утопії" довгоочікувану суперницю цього найбільшого творіння політичної думки, твору, що існував на той час майже два тисячоліття.

Мор був переконаний, що від правителя, як невичерпного джерела, розповсюджується на весь народ все добре і зле. Таким напівлегендарним правителем і був Утоп, що колись завоював уявний острів і заклав політичні, соціальні і моральні засади заснованої їм Утопії. В утопічній державі, якоїсь значної цінності немає у всіх його жителів. Її відсутність особливо підкреслена тим, що тут немає грошей, вони не грають ніякої ролі в його економічному житті. Золото (як і срібло) утопійці не використовували в побуті, навіть для прикрас. Більш того, саме з цих металів вони виготовляли нічні горщики та інші судини для нечистот, а якщо і робилися кільця, то для того, щоб надіти їх як важчі і болісніші окови на тих, хто зганьбив себе яким-небудь злочином і став в результаті рабом. Так великий гуманіст виказав свою огиду до зростаючої ролі золота, ролі грошей, що приносили незліченне зло вже в ту епоху. Єдине вживання золота, без чого не може обійтися утопійська держава, – це його застосування в зовнішніх стосунках і тим більше під час війн, які утопійці були змушені вести з сусідніми державами і народами, які живуть звичайним життям.

Але відсутність приватної власності і грошей не могла стати слідством простого морально-юридичного законодавства, що сходило до мудрого і доброго Утопа. Вони могли розвинутися лише в результаті загальної участі утопійців під час трудової діяльності. Розуміння необхідності її організації як неодмінної умови, без якої не неможлива реалізація прагнень до рівності, і робить Мора першим представником утопічного комунізму, оскільки відсутність приватної власності і загальна участь у праці роблять утопічне суспільство соціально однорідним.

В "Утопії", в першу чергу, йдеться про фізичну працю, що є природним для даної епохи. Мор підкреслює необхідність праці ремісників і землеробів для життя будь-якої держави і, разом з тим, вказує на звичайну відсутність у державних керівників турботи про тих, хто виконує різні різновиди такої праці, не маючи до них інтересу, внаслідок втрати ними здатності до трудової діяльності. Великий гуманіст, що належав до спроможних і навіть правлячих класів переходив на позиції трудящих класів.

Праця в Утопії виступає в двох звичайних різновидах – ремісничого і сільськогосподарського. Участь як в першому, так і в другому є обов’язковою для всіх без виключення. Праця стала не тільки життєвою, але й моральною необхідністю. Ця вільна праця, суворо обмежена тільки шістьма годинам, вельми продуктивна.

Істотна сторона утопічного життя – наявність тут рабів, на яких звичайно перетворюються тяжкі злочинці. Ця соціальна категорія невідомої чисельності приречена на важкі та неприємні роботи. Наявність даної категорії вносить значну поправку в безкласовість утопійського суспільства. Життя ж самих утопійців побудоване за принципами республіканської демократії, таємного голосування, виборності всього начальства і т.д.

За допомогою спільної і вільної праці виготовляється велика кількість продуктів і речей, їх виявляється цілком достатньо для задоволення потреб всіх утопійців. Серед них немає бідних, багатих, ні жебраків, бо живуть в умовах, коли "все належить всім", "хоча ні в кого там нічого немає".

Розумова праця як професійна не відіграє в Утопії головної ролі. В утопії справою читання і вивчення книг займається невелика категорія найбільш обдарованих утопійців у протилежність багатьом державам, де " і тепер наукам присвячують себе нерозумні, а обдарований розум пропадає в задоволеннях" – явний антифеодальний випад. Саме з цієї вченої категорії, вільної від фізичної праці, обираються різні посадовці, включаючи голову держави, а також священики. Але всі вони жорстоко не протистоять основній масі утопійців. Будучи позбавленими від "тілесного рабства", кожен утопієць може досягти "духовної свободи та освіти", засвоюючи різні науки. Для цієї мети в передсвітанковий години навіть влаштовуються спеціальні читання. Тим самим, перед кожним утопійцем відкривається можливість того, що ми називаємо всебічним розвитком особи.

Але яку б роль в житті утопійців не грав власне інтелектуальний початок, моральна сторона їх життя є важливішою. Автор «Утопії» вважає, що справедливість – "найголовніша опора держави". Тут неодноразово підкреслюється, що людина є вищою цінністю, яку не можна замінити ніяким золотом. Але, що ж стосується розуміння щастя мешканцями Евтопії (тобто Країни блаженства – друга назва Утопії), то перед нами вимальовувався достатньо поширений тоді гуманістичний ідеал антиаскетизму, прагнення до насолоди, задоволення в дусі епікуреїзму. Серед задоволень перше місце належить здоров’ю, якому шкодить псевдосвященний аскетизм з його постами та іншими атрибутами. Радощі їжі і пиття повинні бути помірними, орієнтованими, перш за все, на людське здоров’я.

Утопійців відрізняє принципова миролюбність. Самі вони за власною ініціативою ніколи не вдаються до війни, але проводять її з найбільшою самовідданістю, коли вона їм нав’язана або, коли їм доводиться йти назустріч проханням того або іншого народу, що скидає тиранію.

Утопічне життя підкоряється не стільки юридичним, скільки етичним законом. Писаних законів у них дуже мало, і вони настільки прості, що кожен без праці розбирається в них. Багато законів і не потрібно для народу, у якого "всі закони видаються тільки для того, щоб нагадати кожному його обов’язок".

Проблема моралі є невід’ємною від проблеми релігії. У дусі гуманістичної просвіти Мор розрізняє справжню релігію і марновірство, яке багато утопійців приймають за релігію.

Зміст утопійскої релігії зводиться до переконання в існуванні єдиної божественної істоти ("батька"), який розлитий по всьому світу і, час від часу, нагадує про своє існування за допомогою чудес, які і свідчать про божественне проведення. Справжня релігія неможлива і без віри в безсмертя індивідуальної душі. В Утопії існує повна віротерпимість, і кожен вільний мислити бога відповідно до своїх понять. Ідея віри вимагає такої різноманітності, за якої лише б були дотримані ті загальні положення, без яких вона неможлива.

Про глибину гуманістичної ідеї віротерпимості свідчить і те, що вона розповсюджується навіть на атеїстів – тих, хто не вірить в загальнорелігійні положення. У дусі своєї епохи Мор вважає таких людей аморальними, але утопійци, які не люблять брехні, не примушують їх приховувати свої погляди, не карають їх, хоча й забороняють виступати з ними перед натовпом.

Головні ревнителі релігії в Утопії – обрані священики. Вони протиставили безлічі тодішніх служителів церкви, оскільки їх головна особливість – виняткове благочестя, бездоганна мораль. Ці жерці моралі користуються серед утопійців найбільшим авторитетом в порівнянні з усіма іншими посадовцями.

"Утопія" мала значний вплив на різних філософів і літераторів епохи Відродження.

Слово "утопія" стало прозивним і означає все те, про що можна помріяти і навіть поміркувати, те, що при роздумі виявляється теоретично і практично нездійсненним.

В історії суспільства і суспільної думки утопія нерідко служила формою виразу революційної ідеології. Багато основних принципів визвольного руху трудящих, етичні і законодавчі норми, системи педагогіки та освіти були вперше сформульовані в "Утопії".

Утопія не втратила своєї ролі як специфічного жанру літератури. Позитивне значення утопії в сучасну епоху виявляється в двох напрямах:

1. вона дозволяє передбачати вірогідне віддалене майбутнє, яке на даному рівні пізнання не може бути науково передбачено в конкретних деталях;

2. може також застерігати від деяких негативних соціальних наслідків людської діяльності.

Ці форми утопії стимулювали розвиток в політології і соціології методів нормативного прогнозування і сценаріїв з метою аналізу й оцінки бажаності і вірогідності передбачуваного розвитку подій.

Томас Мор відтворив таку привабливу модель суспільного устрою, що, здавалося, кожен, хто прочитає його книжку, повинен негайно узяти на озброєння прогресивні ідеї і спробувати реалізувати їх на практиці. Але цього не відбулося ані в XVI ст., ані в подальшому. Все сказане в певній мірі відноситься і до незліченої низки соціалістів-утопістів, які жили і творили після автора самої «Утопії». Придуманий їм нездійсненний образ, виявився таким привабливим, що деколи здавалося: будь-які надії на веселкові перспективи суспільного розвитку і поліпшення суспільних відносин – соціальна утопія.