4. Джон Локк

(1632-1704)

Англійський філософ, засновник лібералізму. У “Досвіді про людський розум” (1690) розробив емпіричну теорію пізнання. Соціально-політична концепція Локка спирається на природне право і теорію суспільного договору. Він закінчив Оксфордський університет у 1655 році. Одержав ступінь бакалавра, а потім і магістра.

Локк задумав написати книгу, розраховану на читачів, які не задовольняються “ледачим життям на крихти думок, які випросили”, а здатні обернути “на справу власні розумові здібності для відшукання та дослідження істини”. Це був “Досвід про людський розум”. Локк працював над нею протягом дев’ятнадцяти років.

Становище Локка у Лондоні після від’їзду з Шефтсберрі стало небезпечним. Філософ намагається знайти притулок в Оксфорді. Але і тут він підлягає переслідуванням. У 1683 році як і Шефтсберрі Локк емігрує до Голландії. Незабаром Шефтсберрі помер у Амстердамі.

Для Локка почалися роки напруженої праці, глибокого вивчення ідей Декарта та Гассенді, знайомства з протестантським рухом у Франції та Голландії. Але це були і роки тривоги.

У 1685 році герцог Монмут зі своєю партією влаштувався у Голландії і почав готувати державний переворот у Англії. Англійське правління, дізнавшись про його зговір, одразу ж послало своє розпорядження своєму посланнику у Гаазі вимагати видачі кількох підозрюваних англійських підданих, у тому числі і Локка. Леклерк, який добре знав Локка, стверджує, що філософ тоді не мав ніяких зв’язків з герцогом Монмутом і не вірив в успіх його справи.

Локк продовжував жити у Амстердамі, проте із обережністю виходив з дому лише вночі. У кінці року він переїхав жити до Генелону, але лише у 1685 році почав знову показуватися вдень, тому що лише у цей час остаточно з’ясувалося, що він не мав нічого спільного з задумами герцога. І у цей смутний час Локк написав і надрукував свої листи “Про віротерпимість”.

Ці листи із захопленням зустріли в Голландії, але оксфордське духовенство відповіло на них памфлетами; на два з памфлетів Локк відповів, захищаючи віротерпимість. Дванадцять років потому після цього з’явився новий памфлет на ті ж самі листи. Локк у той час був сильно хворий. Не дивлячись на це, у відповідь на останній памфлет він почав писати свій четвертий лист, який залишився, проте, незакінченим. Твір Локка “Досвід дослідження людського розуму” також наближувався до завершення. Він сам зробив з нього коротку виписку в кінці 1687 року. Леклерк перевів її на французьку мову і надрукував у своїй “Бібліотеці”. Ця виписка отримала схвалення людей знаючих, друзів істини, і викликала в них сильне бажання бачити надрукованим весь твір.

У 1688 році наступила розв’язка, що поклала кінець монархії Стюартів, а водночас і блуканням Локка. Здійснилася так звана “славна” революція 1688 року – Вільгельм Оранський був проголошений королем Англії на умовах різкого обмеження його влади парламентом. Було закладено основи того політичного режиму конституційної монархії, який існує в Англії досі. Локк, який брав активну участь у підготовці перевороту 1688 року, на початку 1689 року повертається на свою батьківщину.

Першою його друкованою роботою, виданою в Англії у 1689 році, був “Лист про віротерпимість”. Потім видаються “Досвід про людський розум”, “Два трактати про державне правління” та “Другий лист про віротерпимість” (1690), “Третій лист про віротерпимість” (1692), “Деякі думки про виховання” (1693), “Розумність християнства” (1695) з продовженням у вигляді полемічних додатків.

У “Листах про віротерпимість” та “Розумності християнства” він відстоює ідею відокремлення церкви від держави та релігійну віротерпимість. Вона передбачає необхідність розділення між громадянською та релігійною сферами: громадянська влада не може встановлювати закони у релігійній сфері. Що ж стосується релігії, то вона не повинна втручатися у дії громадянської влади, що здійснюється суспільним договором між народом та світською державою.

Поява у світ “Досвіду ... ” викликало справжню сенсацію в Англії. Правління запропонувало Локку посаду міністра торгівлі та колоній. Він займав місце доти, доки його розладжене здоров’я не змусило його покинути Лондон. Припадки застарілої хвороби, астми, настільки посилювалися, що це змусило його просити відставки у короля. Це прохання дуже засмутило Вільгельма. Король часто розмовляв з філософом про державні справи та високо цінував його поради.

Локк користувався довірою короля і в одній з таких задушевних розмов відкрито виказав свою думку щодо університетської освіти, яка у той час дуже потребувала реформи; Локк пояснив королю усі недоліки схоластичного напрямку в науці.

Вільгельм Оранський хоча і був кальвіністом, відрізнявся великою терпимістю, повністю поділяв погляди Локка на цей предмет. У 1695 році Локк написав твір “Про розумність християнської релігії”, який вволікав його знову у політику і збудив знов таки ненависть до нього схоластів. Оксфордський університет постановив за можливість перешкоджати поширенню творів Локка.

Локк у цей час готував до виходу у світ “Досвід” та інші твори. “Досвід...” витримав шість видань ще за життя Локка. Філософ витрачав також багато часу на перепис з друзями, яких у нього було багато в Англії, Голландії та Франції. Він переписувався з Лейбніцем, Ньютоном. Лондонські знайомі нерідко відвідували його у домі Мешем, та частіше за всіх – його колишній учень, філософ Шефтсбері.

Локк помер 28 жовтня 1704 року, на 73 році життя. Друзі поховали філософа неподалік від його останнього житла, і пам’ятник його прикрасили епітафією, написаною латинською мовою: ”Зупинись, перехожий! Тут лежить Джон Локк. Якщо ти запитаєш, що це була за людина, цей пам’ятник відповість тебе: Локк був людиною, яка задовольнялася малим. Він був вихований наукою та зайшов так далеко, що міг служити лише одній істині. Ти запевнишся у цьому, вивчаючи його твори; з них ти довідаєшся про нього більше ніж з хвалебних промов. Його чесноти сперечалися з його скромністю, і він не відважився би поставити себе за зразок тобі: його недоліки поховані разом з ним”.

Рассел у своїй “Історії західної філософії” назвав Дж. Локка найбільш вдалим з усіх філософів, тому що його погляди знаходили розуміння і схвалювалися багатьма його сучасниками. За життя Локка Англія була зайнята радикальними політичними реформами, спрямованими на обмеження влади короля, створення парламентської форми правління, ліквідацію авторитаризму та забезпечення релігійної свободи. Локк – втілення цих сподівань, як у політиці, так і у філософії.

У двох трактатах про державне правління Локк сформулював своє розуміння природного і державного станів. У природному стані люди вільні, рівні та незалежні. Згідно Локку, природній людині притаманна власність та егоїзм, а тому й індивідуалізм. Але при цьому у всіх мають бути однакові права та обов’язки. З цього виходить теза про свободу як результат договору. У суспільстві передує природний закон, згідно якому ніхто не має права обмежувати іншого в житті, здоров’ї, свободі, майні. Влада правителя також залежна від природного закону. І якщо якась сторона порушує договір, наприклад правитель, то інша теж має право відмовитися від прийнятих на себе обов’язків.

Локк першим висунув ідею поділу верховної влади на законодавчу, виконавчу та федеративну. Законодавча влада належить парламенту, виконавча – армії і суду, а федеративна – королю та міністрам. Локк фактично виступає як теоретик конституційних режимів.

Частиною політичної філософії Локка була етика добра і зла як шляху до задоволення або страждання. За Локком, найбільше задоволення і користь досягається за допомогою приватної, особистої власності, права на яку є невіддільні від людини. У приватній власності та праці Локк бачив основу цивілізації.

У своєму “Досвіді... ” Локк стверджував, що добро – це те, що приносить тривале задоволення і зменшує страждання. У цьому і зосереджується щастя людини. У той же час Локк підкреслює, що моральне добро – це добровільне підкорення людської волі законам і суспільства, і природи, які знаходяться у божественній волі – істинної основи моралі. Гармонія між особистими та суспільними інтересами досягається розумною та благочестивою поведінкою.

Філософія Локка здійснила великий вплив на всю інтелектуальну думку Заходу, як при житті філософа, так і в наступні періоди. Під впливом його філософії формувалися погляди Толанда, Кондильяка, французьких матеріалістів.