3. Томас Гоббс

(1588-1679)

Англійський філософ, який отримав освіту в Оксфорді, де займався класичними мовами, переклав Фукідіда на англійську і Гомера на латинську мову. Був секретарем у Ф. Бекона і водночас потерпав від гонінь, жив то в Англії, то на континенті.

Життя та діяльність Гоббса співпали з однією з перших європейських смут – Англійською революцією XVII століття, коли людські голови цінували не більше капустяного качану і сікли, як кочережки, безстрасно й нещадно. Автор “Левіафана” був занадто відомим на європейському континенті, а в рідній Англії прізвисько “гоббіст” стало синонімом “атеїста”. Це йому належить безжалісна характеристика первинного та натурального стану будь-якої суспільної інформації, яка й досі викликає тремтіння – “війна всіх проти всіх”.

Як і багато інших великих мислителів, Гоббса безперервно травили при житті й не залишили у спокої після смерті. Справу всього його життя трактат “Левіфан” було публічно спалено – саме у центрі європейської науки та культури – Оксфордському університеті, який колись закінчив і сам автор крамольної книги.

Левіафан – біблейський персонаж. У Біблії так називається величезне і страшне морське чудовисько нез’ясованого походження.

Страх, на думку Гоббса, має неодмінно викликати інший Левіафан – Держава. Книга, у назву якої винесена ця страшна назва, має логічно бездоганну структуру. Дослідники не втомлюються відзначати прямо-таки залізну логіку англійського філософа, для якого, як і для багатьох інших його сучасників, зразком наукової суворості виступали “Початки” Евкліда.

Держава – державою, але вона ніщо без людських взаємин, які її утворюють, і первинної клітинки будь-якої суспільної структури – Людини. Для Гоббса це аксіома. Отже, і Левіафан – Держава зображується ним як “штучна людина” – лише крупніша за розмірами та сильніша, ніж людина природна, для охорони та захисту якої і створюються державні структури. У природі та суспільстві все діє за простими механічними законами. І людський організм, і державний – всього лише автомати, що рухаються за допомогою пружин та коліс, як годинник. Насправді, говорить Гоббс, що таке серце, якщо не пружина? Що таке нерви, якщо не зв’язуючі ниті? А суглоби – як не ті ж самі колеса, що повідомляють рух усьому тілу? Аналогічним чином і з державою, де верховна влада, що дає життя і рух всьому тілу, є штучна душа; посадові особи, представники судової та виконавчої влади – штучні суглоби; нагороди та покарання представляють собою нерви; добробут і багатство – силу; державні радники – пам’ять; справедливість та закон – розум і волю; громадянський мир – здоров’я; смута – хвороба; громадянська війна – смерть тощо.

Симптоматично, як свідок братовбивчої громадянської війни Гоббс назвав її смертю для держави. Суспільство взагалі переповнено злом і жорстокістю. “Людина людині – вовк”, – це латинське прислів’я любив повторювати автор “Левіафана”. Щоб приборкати людські пристрасті й упорядкувати суспільний хаос, до якого вони можуть призвести, їм необхідна державна влада.

Державник до мозку кісток – Гоббс всебічно обґрунтовує природність та неминучість появи самого феномену держави. Природність – взагалі те гасло, яке написано на прапорі англійського філософа. Природне право, природній закон, природна воля – його найулюбленіші категорії, що нерідко визначаються одна через іншу. Так, природне право визначається як свобода будь-якої людини використовувати власні сили на свій вибір для збереження своєї власної природи, тобто, власного життя. При цьому свобода має на увазі “відсутність зовнішніх перешкод, які часто можуть позбавити людину можливості роботи те, що вона хотіла б, але не можуть заважати використовувати залишену людині владу згідно тому, що диктується їй думкою й розумом”.

Геометрія у Гоббса перетворюється на стержневий науковий метод вивчення природи. Особливо авторитетні судження Гоббса у соціально-філософських питаннях. Він вважав себе Евклідом у сфері суспільних наук.

Вивчення суспільних явищ дає основу філософії “політичного тіла”. За Гоббсом, якщо розкласти структуру суспільства на окремі частини, можна впевнитися, що суттєвою частиною суспільства є людина, громадянин, тобто людина у державі.

Гоббс вважає можливим проводити аналогію між державою та машиною, “штучним тілом”, яке створене людиною для збереження свого життя. Держава – це “механічне чудовисько”, яке володіє незвичайною і страшною силою: воно може захистити інтереси людини, інтереси партій і великої суспільної групи. У своєму творі “Левіафан” Гоббс уподібнює цьому “земному Богу” державу, оскільки вона не залежить від волі окремих людей або бажання партій – вона встановлюється навічно. У той же час цю державу він називає “Левіафаном”, тобто штучною людиною.

Як розповідають біографи Гоббса, він народився передчасно, тому що його мати була стривожена звістками про те, що іспанська армія Армада наблизилася до Англії. Не дивлячись на це, він дожив до похилого віку – 91 року, зберіг ясність розуму до кінця своїх днів.

Третя подорож на континент у 1634-1636 році мала для нього особливо важливе значення. Гоббс входив до складу філософського гуртка, який був осереддям передових наукових ідей того часу. Достатньо назвати такі імена, як Ферма, Паскаль, Декарт, Гюйгенс, Гассенді. Мерсені познайомив Гоббса зі своїми відомими друзями. У Флоренції Гоббс зустрічається з Галілеєм і розмовляє з ним.

Томас Гоббс, простолюдин від народження, жив протягом багатьох років у родині англійських аристократів, постійно спілкувався з представниками вищої знаті, серед яких у нього було чимало друзів і знайомих. Все це не могло, звичайно, не відбитися на політичних поглядах і орієнтаціях Гоббса. Але, примкнувши на початку революції до аристократів, філософ не став послідовним захисником королівських прерогатив і беззастережним прихильником абсолютизму Стюартів. У подальшому ж відбувся розрив Гоббса з роялістами.

У 1640 році Гоббс створює перші спроби майбутньої філософської системи. Твір, що отримав назву “Основи права”, стосується як питань про людину та її природу, так і політичних проблем. У ньому доводяться, зокрема, переваги абсолютної влади. Проте захист суверенних прав верховної влади Гоббс будує на принципах теорії природного права і договірного походження держави. Твір поширився у рукописних списках, став відомим у придворних колах, і прихильникам парламенту. Зрозуміло, що парламентські лідери не могли схвалити політичні симпатії Гоббса. Побоюючись, що його можуть притягти до відповідальності як захисника єдиновладдя короля, Гоббс їде з Англії.

У 1654 році книга Гоббса “Про громадянина” була внесена до католицького “Індексу заборонених книг”. Така ж доля чекала на головний твір Гоббса “Левіафан”.

У Англії до влади прийшли індепенденти, партія середньої торгівельно-промислової буржуазії і середніх прошарків нового дворянства. Індепенденська республіка правила від імені “народу Англії”. Насправді ж вся влада була зосереджена в руках лорда-протектора Олівера Кромвеля. Відомо, що Кромвель використовував деякі ідеї “Левіафана” у своїх виступах та листах.

Згідно Гоббсу, всі люди рівні від природи. Однак, оскільки вони – егоїсти і прагнуть не тільки зберегти власну свободу, але й підкорити одне одного, то виникає ситуація “війна проти усіх”. Це робить життя “безпросвітним, звіриним та коротким”. У подібному суспільстві людина людині – вовк. Щоб вижити у цій війні, люди поєднуються, передаючи повноваження центральній владі. Таким чином, держава постає як результат дії суспільного договору. Договір між людьми закінчується вибором правителя або верховного органу – від цього залежить форма правління, – який допомагає покласти кінець війні. Оскільки держава відображає бажання всіх поєднаних, то проти неї не в змозі боротися окремі люди. Настає мир.

Без влади держави всі заклики до моралі перетворюються на пустий звук. Лише держава вносить порядок у безладний потік людських пристрастей та інстинктів, за допомогою закону приборкує їх, щоб люди не могли шкодити одне одному.

Необмежена влада держави поширювалася Гоббсом, як на поведінку людини, так і на її погляди. Державній владі підкоряється також і церковна влада. Нападки філософа на церкву викликали обурення англійського духовенства. Автор “Левіафана” був оголошений безбожником. Почалося переслідування філософа. До цієї кампанії приєдналися й прихильники королівської партії, які знаходилися в еміграції. Роялісти ставили Гоббсу у провину, що він заперечує божественний характер влади монархів і королівські прерогативи. Вони не могли пробачити заклики до покірності республіці.

Результатом всього цього стало видалення Гоббса від двору та його розрив з емігрантськими колами, що добилися відновлення у Англії монархії Стюартів.

Активної участі у політичному житті Гоббс не брав, але не міг залишитися байдужим до подій культурного життя, підтримував тісні контакти з науковими колами. До цього часу відноситься знайомство Гоббса з видатним англійським лікарем Гарвеєм, який відкрив кровообіг. У своєму духовному подвижництві Гоббс зумів реалізувати свій ідеал свободи. На могильному камені він наказав вибити епітафію, яку сам написав: “Тут лежить істинно філософський камінь”.