Висновки
Оперативне планування і управління виробництвом здійснюється з використанням сіткових графіків (методів), що у порівнянні з іншими відображають динаміку всіх процесів виробництва й охоплюють діяльність всіх учасників і весь період життєвого циклу створення продукції.
Сіткове планування може бути застосоване в різних сферах виробничої діяльності, починаючи від маркетингу і закінчуючи випуском, реалізацією й утилізацією продукції.
Сіткове планування сприяє у взаімоув’язці установлювати входячим до складу підприємства підрозділам планові завдання для досягнення мети в планованому періоді; контролювати хід виконання основних етапів робіт, що знаходяться на критичному шляху і приймати необхідні планові й управлінські рішення; ефективно направляти і витрачати при впровадженні робіт ресурси і т.д.
Сітковий графік містить два основних елементи: роботу і подію, що зображуються графічно. Сітковий графік – це сіткова модель із указівкою на ній тривалості виконання кожної роботи. У сітковому графіку всі роботи розташовуються у визначеній послідовності, у якій кінцева подія роботи збігається з початковою подією наступної за нею роботи, називається шляхом сіткового графіка.
У сітковому графіку розрізняють три різновиди шляхів: повний шлях, шлях між подіями, шлях, що випливає за даною подією.
Повний шлях, що має максимум тривалості часу або повний шлях, що не має резерву часу називають критичним шляхом.
Для визначення параметрів сіткового графіка існує кілька способів. Найбільш розповсюдженими з них є табличний, на самому графіку, методом потенціалів і графічний.
Виконані розрахунки основних параметрів сіткового графіка дозволяють використовувати їх при аналізі й оптимізації.
На виробництві оптимізацію сіткових графіків здійснюють двома методами: корегуванням графіків за часом і матеріальними ресурсами.
Питання для самоперевірки
Що являють собою сіткові моделі планування і чим вони відрізняються від лінійних графіків?
Які задачі вирішуються за допомогою сіткового планування?
Назвіть достоїнства і недоліки сіткового планування.
Назвіть основні елементи сіткових графіків.
Які правила побудови сіткових графіків існують?
Як визначається шлях на сітковому графіку, їх різновид?
Що таке критичний шлях?
Які способи визначення параметрів сіткових графіків ви знаєте?
Що таке ранній термін початку робіт?
Що таке ранній термін закінчення робіт?
Що таке пізній термін початку робіт?
Що таке пізній термін закінчення робіт?
Що таке загальний резерв часу?
Що таке приватний резерв часу?
Як визначається коефіцієнт напруженості шляхів і як він знаходиться?
У чому полягає оптимізація сіткових графіків?
Які способи скорочення сіткових шляхів ви знаєте?
Тема 6. Оперативне планування і управління на основі сіткових графіків із застосуванням вузлового методу план
6.1. Сутність вузлового сіткового методу.
6.2. Проектування складу і границь вузлів, їхнє формування.
6.3. Вузлова система планування.
Література (7)
6.1. Сутність вузлового сіткового методу
В попередні роки на будівництві великих промислових об'єктів і комплексів знайшов широке застосування вузловий метод оперативного планування і управління будівельним виробництвом.
Сутність цього методу полягає в членування великого об'єкта або комплексу на конструктивні і технологічно відособлені частини (вузли, півузли), зв'язані між собою технологічними і тимчасовими залежностями і планування на цій основі інженерно-економічної підготовки виробництва.
Головна мета вузлового (поузлового) методу – комплексне виконання БМР і введення об'єктів і потужностей в експлуатацію у встановлений термін при високих техніко-економічних показниках діяльності будівельних і монтажних спеціалізованих організацій.
Вузловий метод дозволяє:
створити надійну автономну основу для: планування виробництва БМР, комплектування об'єктів ресурсами, оперативного управління і диспетчерського контролю за ходом будівництва з використанням економіко-математичних методів, електронно-обчислювальної і комп'ютерної техніки;
підвищити рівень керованості за рахунок забезпечення чіткої організації і координації робіт у межах вузла або підвузла і по об'єкту в цілому;
забезпечити максимальне сполучення робіт по комплексу або об'єкту за рахунок організації на вузлах паралельних потоків;
забезпечити найбільш раціональну концентрацію і використання матеріально-технічних і трудових ресурсів;
скоротити до мінімуму витрати праці фахівців на безперервну оптимізацію сіткових графіків унаслідок виникнення непередбачених обставин їхнього зриву, тому що вони усуваються по окремих вузлах не торкаючись у цілому комплексу;
створити можливість чіткої координації діяльності великого числа учасників (організацій) шляхом призначення відповідальних керівників за вузол і підвузли;
визначити підрозділи генпідрядників і субпідрядних організацій, що протягом усього періоду будівництва здійснюють свої функції по виробництву БМР, у строго заданих границях вузла до технологічної готовності, необхідної для проведення пусконалагоджувальних робіт і випробування агрегатів, механізмів і пристроїв і т.д.
Поузловой метод будівництва застосовується при зведенні об'єктів особливо складні, середньої складності і великих промислових комплексів. Ступінь складності об'єктів визначається нормативними документами в залежності від числа будинків і споруджень, що входять до складу комплексу, рівня уніфікації, типізації і стандартизації проектних рішень, застосування в проекті допоміжних споруджень, установок і пристроїв, різноманітність будівельних процесів, числа підрядних і субпідрядних організацій, що беруть участь у будівництві, а також обсягів робіт.
До особливо складних комплексів відносяться об'єкти складних технологічних процесів, розвиті і складні енергетичні і транспортні мережі і спорудження. До них відносяться прокатні стани, збагачувальні фабрики, коксохімічні і хімічні заводи, доменні печі, конверторні і мартенівські цехи, машини безперервного розливання стали і т.д.
Основними елементами поузлового методу є вузли і підвузли.
Вузол – це конструктивно і технологічно відособлена частина підлягаюча будівництву промислового комплексу (об'єкта), розташована в строго визначених границях, технічна готовність якої після завершення БМР дозволяє провести пусконалагоджувальні роботи і випробування агрегатів, механізмів і пристроїв.
Підвузел – відособлена частина вузла, у межах якої забезпечується виконання БМР до технічної готовності, необхідної для проведення в цілому по вузлі пусконалагоджувальних робіт, і випробування агрегатів, механізмів і пристроїв.
По призначенню вузли і підвузли підрозділяються на технологічні, будівельні загальмайданчикові.
Технологічний вузол – конструктивно відособлена частина технологічної установки (лінії), у границях якої забезпечується виробництво БМР до технічної готовності, необхідної для проведення пусконалагоджувальних робіт, випробування агрегатів, механізмів і пристроїв (наприклад: фундаменти під устаткування, технологічні металоконструкції).
Будівельний вузол – будівля (спорудження) основного виробничого призначення або його конструктивно-відособлена частина, у межах якої здійснюється виробництво БМР до технічної готовності, необхідної для передачі її під механіко-монтажні роботи. Наприклад: фундаменти, каркас будинку, що несе і огороджує конструкції, покрівлі і т.д.
Загальноплощадочний вузол – група однорідних по технологічній ознаці будинків і споруджень обслуговуючого і допоміжного призначення, інженерних мереж і комунікацій, по яких забезпечується виробництво БМР до технічної готовності, що дозволяє проведення випробувань. Наприклад: підготовка будівельного майданчика для будівництва тимчасового будинку і споруди, різні мережі і т.д.
Основною вимогою при формуванні вузлів є визначення границь вузлів, їх склад і обсяги, а також основні техніко-економічні показники (вартість, трудомісткість і тривалість будівництва вузлів з наступним складанням мережі вузла).
На підставі вихідних даних (пускового комплексу, технологічної і будівельної частини проекту, зведеного кошторису, генплану, даних про потужності будівельних і субпідрядних організацій) генпроектувальник або генпідрядник розробляють проект вузлів, що узгоджується з виконавцями і після узгодження затверджується у встановленому порядку.
Проект вузлів включає наступні схеми:
схему розбивки будинків і споруджень пускового комплексу на вузли;
схему вузлів і підвузлів;
схему технологічної взаємоув’язки вузлів.
Процес підготовки і здійснення будівництва об'єктів вузловим методом проходить три стадії планування: попереднє, вихідне і оперативне.
Задачею попереднього планування є визначення:
складу комплексу робіт, взаємозв'язку і послідовності виконання окремих його частин вузлів;
тривалості виконання окремих вузлів;
кооперування організацій виконавців;
попередніх термінів видачі проектно-кошторисної документації і постачання устаткування;
потреби в інвестиціях з розподілом їх по періодах будівництва.
Задачею вихідного планування є визначення виконавців, уточнення термінів виконання будівельно-монтажних робіт і потреби в матеріально-технічних і трудових ресурсах, як по окремих вузлах, так і по зведеному комплексу в цілому.
Задачею оперативного управління є планування, а також контроль за виконанням графіка робіт, виявлення й аналіз виникаючих відхилень, підготовка і здійснення рішень, що забезпечують введення об'єкта в експлуатацію у встановлений термін контрактом.
При організації будівництва вузловим методом розробляється наступна організаційно-технологічна документація:
проект вузлів;
укрупнений повузловий сітковий графік;
директивний повузловий сітковий графік;
робочі вузлові сіткові графіки;
організаційно-технічні заходи;
оперативні плани.
Принципова схема послідовності розробки організаційно-технологічної документації повузлового методу будівництва представлена на рис. 6.1. (7).
Рис. 6.1.