2.4. Показники оперативного планування

В оперативному плануванні в умовах ринкової економіки діє ціла система оперативних показників.

У планах закордонних корпорацій США, Японії, Західної Європи до оперативних цілей або планам відносяться завдання по доданій вартості, інвестиції на одного працюючого, росту продуктивності праці, коефіцієнтові оборотності капіталу, попиту на продукцію, зниженню витрат виробництва та ін.

Оперативні плани на промислових підприємствах містять наступні показники:

- номенклатуру і кількість продукції, що випускається, у натуральних показниках;

- обсяг реалізації продукції (робіт і послуг) у грошовому вираженні;

- чисельність промислово-виробничого персоналу;

- фонд оплати праці і середній рівень заробітної плати;

- запаси матеріалів, незавершеного виробництва і готової продукції;

- обсяги інвестицій по окремих напрямках діяльності;

- основні фінансові показники - собівартість, прибуток, рентабельність і т.д.

2.5. Планування випуску і реалізації продукції

Випуск і реалізація нової продукції визначається двома факторами: попитом споживачів і можливостями підприємства по випуску продукції, виходячи з її потужності.

Вартісне вираження плану виробництва і реалізації продукції на підприємстві визначається показниками реалізованої, товарної, валової продукції. Ці показники оперативно розраховуються в плині аналізованого періоду року, кварталу, місяця.

Товарною продукцією називається кінцева продукція, виготовлена підприємством у той або інший період, що відповідає нормативно-технічній документації (стандартам, технічним умовам, робочим кресленням), прийнята відділом технічного контролю і здана на склад готової продукції.

Реалізована продукція - це продукція, поставлена споживачам і замовникам і цілком оплачена підприємству-виготовлювачеві.

Планований обсяг реалізованої продукції визначається по формулі:

(2.4)

де:

Ср- обсяг реалізованої продукції;

Стов - обсяг товарної продукції;

Сп.н - очікуваний залишок нереалізованої продукції на початок періоду;

Сп.к. - очікуваний залишок нереалізованої продукції на кінець періоду.

Валова продукція – це обсяг усієї продукції, включаючи і незавершену, виражена в грошовому вираженні, і яка виконана за звітний період планованого часу.

Вона дорівнює:

Св = С_тов + (Сн._к. – Сн._н.) (2.5)

де:

Св - обсяг валової продукції;

Стов - обсяг товарної продукції;

Сн.к. - обсяг незавершеного виробництва на кінець планованого періоду;

Сн.н. - обсяг незавершеного виробництва на початок планованого періоду.

Товарна і валова продукція характеризують виконаний обсяг виробництва. Вона включає велику частину вартості, що створена минулою працею і не відображає ефективність роботи окремих підрозділів підприємства. Для усунення цього недоліку застосовують показник чистої продукції, що включає заробітну плату з нарахуваннями плюс прибуток, і може бути нормативом для нарахування фонду зарплати на планований період.

Обсяг реалізованої продукції залежить від попиту і сукупного попиту.

Сукупний попит - це сумарний обсяг попиту на всю продукцію, вироблену підприємством. У ході часу року він непостійний. Для кожного періоду року необхідно знати: скільки продукції треба випускати в даний період, і яка потрібна кількість трудових ресурсів.

Для приведення у відповідність плану випуску продукції з попитом продукції на ринку, а також скорочення витрат виробництва існує кілька стратегій.

При оперативному плануванні виділяють три основні стратегії планування сукупного обсягу.

Перша стратегія – постійний обсяг випуску продукції і постійна чисельність працівників, незалежно від коливань попиту. У цьому випадку різницю між обсягом сукупного попиту й обсягом випуску продукції компенсують шляхом збільшення або зменшення запасу виробничої продукції або портфеля попиту відкладених замовлень (рис. 2.3)

Попит

t

Рис. 2.3

Друга стратегія – перемінний обсяг випуску продукції при постійній чисельності працівників. У цьому випадку розбіжність між обсягом виробництва і чисельністю регулюють шляхом організації понаднормових робіт, представлення відгулів, або передачі робіт субпідрядникам (рис. 2.4)

Попит

Рис. 2.4.

Попит

Попит,

випуск

Звільнення працівників

Крива спросу

Найм працівників

Численність працівників

Звільненні

t

Рис. 2.5

Перша стратегія знаходить застосування на більшості промислових підприємств, друга – у трудомістких і наукомістких галузях (медицині, приладобудуванні і т.п.), де потрібні висококваліфіковані працівники, а створення запасів готової продукції обходиться дорого. Третя застосовується на трудомістких виробництвах, де не потрібні висококваліфіковані працівники, а також на сезонних роботах. (Рис. 2.5)