3.2. Соціально-трудове планування
В умовах ринкової економіки соціально-трудові відносини є основою життєдіяльності всіх людей, окремих професійних груп і цілих професій. Зростає роль економічних розрахунків планів по праці, чисельності і заробітній платі – одного з найважливіших розділів оперативного планування.
При розробці оперативних планів розраховуються:
показники продуктивності праці;
фонд оплати праці;
чисельність працівників;
підготовка і підвищення кваліфікації кадрів;
поставляється план соціального розвитку колективу.
Вихідними даними для розробки оперативних планів є річний план підприємства (промфінплан або стройфінплан), плановий обсяг реалізації і виробнича програма; потреба в кадрах; план технічного розвитку і організації виробництва, норми і нормативи витрат праці і заробітної плати.
3.2.1. Планування продуктивності праці
Планування продуктивності праці в ефективній діяльності будь-якого підприємства займає центральне місце.
Продуктивність праці – це ефективність праці, що визначається кількістю продукції виробленої в одиницю часу (виробкою) або витратами праці на одиницю продукції – трудомісткістю.
(3.7)
де: В – вироблення;
Тр – трудомісткість;
V – обсяг продукції в натуральному або грошовому вираженні;
t – кількість робочого часу витраченого на виконання робіт.
Показник рівня продуктивності праці визначається за різні одиниці часу (продуктивність за годину, змінна, денна, місячна, квартальна, з початку періоду, річна).
Виробка одного працівника за визначений період часу складе:
(3.8)
де: Т – кількість робочих днів у визначеному періоді, дн;
К – коефіцієнт рівня використання робочого часу, обумовлений відношенням фактично відпрацьованого часу до календарного;
–
тривалість робочого дня (зміни);
–
нормативний час на виконання одиниця
об'єму продукції, ч.
Приклад 3.1.
Визначити
місячну (22 дня) виробку робітника по
улаштуванню цегельної кладки, при
коефіцієнті рівня використання робочого
часу К=0,95 і нормативному часі виконання
одиниця об'єму кладки
=
4,4 години.
У=22*0,95*8/4,4=38
Найбільше правильно характеризує продуктивність праці трудомісткість продукції або робіт. Розрізняють: нормативну, планову і фактичну трудомісткість.
Нормативна – визначається на основі виробничих норм на весь комплекс або обсяг робіт створення продукції або її переділів шляхом складання калькуляцій.
Планова – на підставі нормативної, з урахуванням перевиконання норм на підставі впровадження різних заходів.
Фактична – визначається розподілом фактичних витрат робочого часу на обсяг виконаної продукції або робіт.
3.2.2. Планування фонду оплати праці
Плановий фонд оплати праці – це сума коштів, які передбачаються в плановому періоді для виплати заробітної плати працівникам, що входять і не вхідним у штатний склад по тарифних ставках, окладам і відрядним розцінкам, а також премій і усіх видів доплат до основної заробітної плати.
До складу фонду оплати праці включається основна заробітна плата, розрахована за виконаний обсяг робіт або відпрацьований час на підставі діючих норм і розцінок, тарифних ставок і додаткових виплат. Додаткова зарплата визначається відповідно до діючого законодавства про працю.
У фонд заробітної плати робітників включається:
основна заробітна плата обумовлена калькуляціями;
різні премії за виконання виробничих завдань;
доплата за сполучення професій;
понаднормову роботу;
оплати за простій не з вини робітників;
інші надбавки і т.д.
У додаткову заробітну плату входить:
зарплата за простої, зв'язані з кліматичними й іншими природними умовами;
доплати бригадирам;
виплати по державних обов'язках;
оплата відпусток і компенсацій при його невикористанні і т.д.
Вихідними даними для планування фонду оплати праці в той або інший період являються:
обсяг планованої до випуску продукції або виконуваних робіт;
дані про трудомісткість продукції і її розцінок;
тарифна система;
чисельність робітників по категоріях із указівкою професійного і кваліфікаційного складу робітників;
штатний розклад;
застосовувані форми і система заробітної плати і т.д.
Рішуче значення при визначенні фонду оплати праці належить технічному нормуванню і тарифікації.
Приклад 3.2.
Визначити плановий фонд оплати праці за квітень 2003 р. у якому 21 робочий день, якщо відомо, що обліковий склад працівників організації 77 чоловік, у тому числі адміністративно-управлінського персоналу (АУП) – 8 чол. Ст. виконроб – 1 чол., виконроб – 1 чол., майстрів – 2 чол., бригадирів – 3, робітників – 62 чол. Система оплати праці для робітників відрядно-преміальна, запланована середня ставка заробітної плати робітників відповідно до розробленої калькуляції 12 грн./дн. Доплата бригадирам 20% від середньоденної зарплати. Оклад майстра, виконроба, ст. виконроба, згідно штатного розкладу відповідно 350, 350, 460 грн. Після 100% виконання місячного завдання і при 100% якості виплачується премія: робітникам до нарахованої заробітної плати 15%, бригадирам 18%, майстрам, виконробові і старшому виконробові й АУП – 25%, додаткова заробітна плата від основної в даному прикладі прийнята 5%. Фонд АУП складає 20% від фонду зарплати робітників і лінійного персоналу. Податок на місячний фонд оплати праці в організації – 39,27 %.
Визначення фонду оплати праці здійснимо в наступному порядку:
1. Фонд заробітної плати робітників складе: 21*12*62*1,15=17968 грн.
2. Фонд заробітної плати бригадирів: 21*12*1,2*3*1,18=1070 грн.
3. Фонд заробітної плати лінійних працівників: (350*2+380+460)*1,25=1850 грн.
4. Фонд АУП: (17968+1070+1850)*0,2=4178 грн.
5. Основний фонд заробітної плати складе: (17968+1070+1850+4178)=25066 грн.
6. Додаткова зарплата: 25066*0,05=1253 грн.
7. Місячний фонд оплати праці в організації: 25066+1253=26319 грн.
8. Загальний фонд оплати праці за місяць з урахуванням податку складе: 26319+26319*0,3927=36654 грн.