Висновки

В умовах ринкової економіки своєчасне й у необхідних кількостях забезпечення матеріально-технічними й іншими ресурсами відіграє основну роль у діяльності підприємства.

Оперативне планування здійснюється по усіх видах ресурсів і фінансових показників, шляхом розробки квартальних і місячних планів, якими, на підставі маркетингових досліджень корегуються річні плани і завдання.

Планування матеріально-технічного постачання складається у визначенні потреби в матеріально-технічних ресурсах на той або інший період. Потреба в МТР визначають різними методами: із застосуванням укрупнених вимірників, методом прямого рахунка, методом аналогій, по типовому представнику й ін.

Особливо важливе значення надається оперативному плануванню потреби в матеріальних запасах.

Для рішення задач по підтримці оптимального запасу матеріально-технічних ресурсів застосовують системи керування запасами з фіксованим інтервалом часу і з фіксованим розміром замовлення.

Одним з методів скорочення запасів, підвищення ефективності виробництва став метод виробництва «точно в час», застосовуваний роздільно, а також у сукупності із системою «канбан», що широко практикуються в Японії, США, країнах Західної Європи і інших.

Завершальною стадією планування матеріально-технічних ресурсів є покриття в їхній потребі, що виражається рівністю й оформляється балансом.

Планування трудових ресурсів є основою життєдіяльності кожного підприємства. Воно включає: розробку показників продуктивності праці, фонду оплати праці, середньої заробітної плати, чисельності працівників, підготовку і підвищення кваліфікації кадрів і розробку плану соціального розвитку колективу.

Основним елементом виробництва є люди, трудові ресурси без яких неможлива будь-яка діяльність. При плануванні чисельності визначається потреба працівників по категоріях і професійному складі зі складанням балансу робочого часу. Розрізняють календарний, номінальний і робочий фонд часу одного працівника. Чисельність працівників може бути облікова, явочна, фактична, а також середньосписочна.

Рух чисельності працівників, зв'язаний із прийомом і вибуттям характеризується показниками обороту, змінюваності і плинності кадрів.

Планування продуктивності праці в ефективній діяльності підприємства займає центральне місце.

З цією метою на кожнім підприємстві повинна розроблятися комплексна програма підвищення продуктивності праці, що включає заходи щодо підвищенню організаційно-технічного рівня, удосконалювання технології і управління виробництвом і т.д.

Продуктивність праці характеризується показником рівня продуктивності праці, що визначається за різні одиниці часу, (за годину, змінна, денна, місячна, квартальна, з початку періоду, річна), а також темпом росту і середнім темпом росту продуктивності праці. Зміна виробки і трудомісткості приводить до зміни чисельності.

Важливе місце в росту продуктивності праці займає планування підготовки і підвищення кваліфікації кадрів.

Оплата праці працівників виробляється у виді грошових винагород, у тому числі: заробітна плата, різні види премій і моральних стимулів.

Існує кілька систем оплати праці. Основні з них – відрядна і преміальна. Всі інші є модифікацією основних.

Для своєчасного забезпечення грошових виплат на підприємствах планується створення річного, квартального, місячного фонду оплати праці.

Фонд оплати праці це сума коштів, передбачених у плановому періоді для виплати грошових винагород працівникам вхідним і не вхідним в обліковий склад з урахуванням податкових відрахувань.

Для розрахунку фонду оплати праці застосовуються укрупнений метод, метод прямого рахунка, нормативний і ін. Планування фонду оплати праці методом прямого рахунка використовує середню зарплату. Розрізняють середню зарплату годинну, місячну, річну.

При плануванні середньомісячної, середньорічної заробітної плати необхідно враховувати величину мінімальної зарплати, рівень вартості життя, фінансовий стан підприємства, планове співвідношення між темпами росту заробітної плати і продуктивності праці.

Кінцевими результатами діяльності підприємства є фінансові показники. Їхнє планування спрямоване на організацію виробничо-фінансової діяльності підприємства, з метою задоволення потреб у якісній продукції і одержання прибутку. Основні з них собівартість продукції, прибуток і рентабельність.

Собівартість продукції - це індивідуальні витрати підприємства на виробництво або випуск продукції. Розрізняють кошторисну, планову і фактичну собівартість.

При плануванні собівартості, у тому числі й оперативному, необхідно враховувати як фактори понижуючі, так і фактори підвищувальні.

Основною задачею планування собівартості є виявлення і використання резервів на підприємстві, що знижують витрати на виробництво продукції і збільшують прибуток.

Прибуток – це доход підприємства від його діяльності за винятком витрат. Розрізняють балансовий і чистий прибуток.

Рентабельність виробництва є одним з важливих основних фінансових показників, що виміряється рівнем рентабельності. Найбільше часто використовуваними показниками рівня рентабельності є рентабельність основної діяльності (виробництва продукції), праці, рівня реалізації й ін.

Рівень планової рентабельності визначається наростаючим підсумком місячним, квартальним, піврічним і 9ти місячним.

Фінансовий план підприємства характеризує всі сторони його виробничо-господарської діяльності і є найважливішою частиною оперативного планування. У ньому вирішується дві основні задачі: балансування доходів і витрат і мінімальних виплат по позиках. Процес фінансового планування включає три етапи: аналіз фінансових показників за минулий період, стратегічне й оперативне планування.

Аналізуються наступні основні фінансові показники: ліквідності, активності, прибутковості й ін.

Основою короткострокового (оперативного) планування є складання бюджету готівки. Бюджет – це кошторис доходів і витрат підприємства. План доходів і витрат повинний включати такі показники як обсяг продажів (виручку), собівартість і всі статті витрат. План надходжень і виплат відображає рух грошових потоків на підприємстві.

Основою для складання грошових потоків (бюджету готівки) служать щоденні звіти про готівку.