Основні механізми терморегуляції

Регуляція утворення тепла здійснюється рефлекторно:

холодові рецептори сприймають зниження температури навколишнього середовища, що викликає в них збудження, яке проводиться до відповідного центру, а від останнього – до м’язів і викликає мимовільне їх скорочення – тремтіння. При цьому збільшується інтенсивність обмінних процесів, унаслідок чого утворюється більша кількість тепла. Таким чином, тремтіння під час холодної погоди є рефлекторним механізмом підтримки постійної температури тіла. З цим же пов’язаний і пилкомоторный рефлекс, що виражається в появі «гусячої шкіри». Експериментально було показано, що під час тремтіння тепла в організмі може утворитися в два рази більше.

Рефлекторні реакції, що забезпечують регуляцію сталості температури тіла, виникають при подраненні температурних рецепторів, розташованих у шкірі і деяких відділах центральної нервової системи.

У шкірі розташовані рецептори, що сприймають холод, і рецептори, що сприймають тепло. На відкритих ділянках поверхні шкіри їх більше. Теплові рецептори розташовані в більш глибоких шарах шкіри, а холодові – ближче до поверхні. У зв’язку з цим реакція на холод виникає швидше, ніж на тепло.

Температурні рецептори в центральній нервовій системі розташовуються в гіпоталамусі, ретикулярній формації і спинному мозку. У них виникає збудження при зміні температури протікаючої крові.

У гіпоталамусі розташовуються і центри терморегуляції, до яких приходить збудження від температурних рецепторів. У ньому виявлені центри, що регулюють хімічну терморегуляцію (теплотворення) і фізичну (тепловіддачу). Перші знаходяться в задній частині гіпоталамуса, другі – у передній.

При дії холоду відбувається звуження судин і велика частина крові переходить у судини внутрішніх органів і більш глибокі судини шкіри, унаслідок чого віддається менше тепла. Одночасно охолоджена кров контактує з клітинами центру теплотворення в гіпоталамусі, викликає його збудження, що приводить до збільшення утворення тепла в організмі. Так підтримується постійна температура тіла при охолодженні.

При підвищенні температури навколишнього середовища судини шкіри розширюються. Це збільшує віддачу тепла в навколишнє середовище кров’ю, що протікає по судинах. Більш тепла кров викликає збудження центру, що регулює тепловіддачу, унаслідок чого збільшується виділення поту і кількість циркулюючої в організмі крові, що збільшує віддачу тепла. Завдяки цьому й іншому процесам організм не перегрівається і забезпечується збереження постійної температури тіла при підвищенні температури навколишнього середовища.

Поряд з нервовою регуляцією існують і гуморальні механізми терморегуляції. На процеси теплотворення впливають гормони щитовидної залози і наднирників. При охолодженні організму в крові збільшується кількість гормонів щитовидної залози, що стимулюють процеси обміну речовин, що приводить до збільшення утворення тепла в організмі. Гормон наднирників адреналін на процеси терморегуляції впливає шляхом звуження судин і стимулювання процесів теплотворення в м’язах у тканинах.