- •Анатомія і фізіологія дитячого організму
- •В ступ
- •Розділ і розвиток організму людини період ембріонального розвитку організму
- •Коротка характеристика різних видів тканин
- •Вікові зміни показників фізичного розвитку
- •Розділ іі морфологічний і функціональний розвиток відділів центральної нервової системи нервова система
- •Загальний план будови нервової системи. Нервова система людини складається з двох основних відділів: центрального і периферичного.
- •Головний мозок. Головний мозок міститься в порожнині черепа має масу біля 1350 г і поділяється на п’ять відділів: середній, проміжний, кінцевий.
- •Загальні закономірності морфологічного і функціонального розвитку
- •Ріст і розвиток спинного мозку
- •Ріст і розвиток довгастого мозку і моста
- •Ріст і розвиток мозочка
- •Ріст і розвиток середнього мозку
- •Ріст і розвиток проміжного мозку і базальних ядер
- •Розвиток кори великих півкуль головного мозку
- •Вища нервова діяльність людини і її особливості
- •Вища нервова діяльність дітей до 1 року
- •Вища нервова діяльність дітей у віці від 1 до 3 років
- •Вища нервова діяльність дітей дошкільного віку
- •Вища нервова діяльність дітей шкільного віку
- •Розділ ііі аналізатори структура і значення аналізаторів
- •Загальні властивості і закономірності діяльності рецепторних утворень
- •Зоровий аналізатор
- •Слуховой аналізатор
- •Нюховий аналізатор
- •Смаковий аналізатор
- •Шкірний аналізатор
- •Вестибулярний аналізатор
- •Руховий аналізатор
- •Розділ іvморфологічний і функціональний розвиток аналізаторів вікові особливості зорового аналізатора
- •Вікові особливості слухового аналізатора
- •Вікові особливості вестибулярного аналізатора
- •Вікові особливості смакового і нюхового аналізаторів
- •Вікові особливості шкірного аналізатора
- •Вікові особливості рухового аналізатора
- •Розділ vопорно-руховий апарат значення і будова опорно-рухового апарату
- •Будова кістяка
- •Кістяк голови включає мозковий і лицьовий череп.
- •Будова і властивості кістякових м’язів
- •Розділ vі вікові особливості опорно-рухового апарату вікові особливості кістяка
- •Вікові особливості кістякової мускулатури
- •Розділ vіі ендокринні залози структура і функції ендокринних залоз
- •Щитовидна залоза
- •Паращитовидні залози
- •Наднирники
- •Статеві залози
- •Вилочкова залоза
- •Підшлункова залоза
- •Розділ vііі вікові особливості структури і функції ендокринних залоз вікові особливості гіпофіза
- •Вікові особливості щитовидної залози
- •Вікові особливості наднирників
- •Вікові особливості статевих залоз
- •Вікові особливості паращитовидних залоз
- •Вікові особливості вилочкової залози й епіфіза
- •Вікові особливості підшлункової залози
- •Розділ іх кров
- •Значення крові
- •Склад і властивості плазми крові
- •Еритроцити
- •Лейкоцити
- •Тромбоцити
- •Імунні властивості крові
- •Руйнування й утворення кров’яних тілець
- •Розділ х вікові особливості системи крові вікові особливості кровотворення
- •Зміни з віком кількості і властивостей еритроцитів
- •Зміни з віком кількості і властивостей тромбоцитів
- •Зміни з віком кількості і властивостей лейкоцитів
- •Вікові особливості імунних реакцій і складу плазми
- •Розділ хі серцево-судинна система значення серцево-судинної системи в організмі
- •Основні особливості будови серцево-судинної системи
- •Цикл серцевих скорочень
- •Властивості серцевого м'язу
- •Зовнішні прояви діяльності серця
- •Систолічний і хвилинний об’єкти серця. Робота серця
- •Рух крові по судинах
- •Нервова і гуморальна регуляція діяльності серця
- •Нервова і гуморальна регуляція тонусу судин
- •Саморегуляція серцево-судинної системи
- •Вплив кори великих півкуль на діяльність серцево-судинної системи
- •Розділ хіі вікові особливості серцевосудинної системи особливості морфологічного розвитку серцево-судинної системи
- •Тривалість окремих фаз серцевого циклу (у сек.) у дітей різних вікових груп (по б. Л. Комарову)
- •Вікові особливості систолічного і хвилинного об`ємів серця
- •Вікові особливості руху крові по судинах
- •Вікові особливості регуляції діяльності серцево-судинної системи
- •Розділ хііі дихальна система значення дихання. Будова органів дихання
- •Зовнішнє дихання
- •Склад повітря (у %)
- •Перенесення газів кров’ю
- •Обмін газів у легенях і тканинах
- •Регуляція дихання
- •Залежність величини легочнол вентиляції від вмісту со2, у вдихуваному і альвеолярному повітрі (у %)
- •Рефлекторна регуляція дихання
- •Роль кори великих півкуль головного мозку в регуляції дихання
- •Розділ хіvвікові особливості структури і функції органів дихання морфологічний розвиток органів дихання
- •Вікові особливості зовнішнього дихання
- •Зміни зовнішнього дихання з віком
- •Зміна величини дихального об’єму легень з віком
- •Вікові особливості транспорту газів
- •Вікові особливості регуляції дихання
- •Розділ хv травлення значення травлення. Будова органів травлення
- •Методи вивчення функцій органів травлення
- •Функціональні особливості органів травлення
- •Травлення в кишечнику
- •Печінка, її будова і функції
- •Рухова функція шлунково-кишкового тракту
- •Розділ хvі вікові особливості травлення
- •Формування морфологічної структури органів травлення
- •Розвиток залоз травної системи
- •Вікові функціональні особливості травної системи
- •Розділ хvіі обмін речовин і енергії в організмі значення обміну речовин, його основні етапи
- •Ферменти
- •Обмін вуглеводів
- •Зв’язок і взаємозалежність обміну речовин в організмі
- •Обмін води і мінеральних речовин
- •Енергетичний обмін
- •Норми харчування
- •Нервова регуляція обміну речовин
- •Терморегуляція
- •Основні механізми терморегуляції
- •Розділ хvііі вікові особливості обміну речовин особливості обміну білків
- •Особливості обміну вуглеводів
- •Особливості обміну ліпідів
- •Особливості обміну мінеральних речовин
- •Вікові особливості обміну енергії
- •Вікові особливості терморегуляції
- •Розділ хіх виділення значення і будова видільної системи
- •Механізм сечоутворення
- •Регуляція функцій органів виділення
- •Розділ хх вікові особливості органів сечоутворення і сечовиділення вікові особливості структури нирок
- •Зміни з віком величини нирок
- •Вікові особливості функції нирок
- •Добова кількість мінеральних речовин, необхідна для грудних де.ЕД і дорослих (на 1 кг маси тіла)
- •Вікові особливості регуляції функції нирок
- •Розділ ххі будова і функції шкіри
- •Значення шкірного покрова, його функції
- •Будова шкіри людини
- •Деякі похідні шкіри
- •Вікові особливості шкіри
- •АнатомIя I фIзIологIя дитячого органIзму Навчальний посібник
- •01030, М. Київ, вул. Пирогова, 9, кім. 221-а, тел. 239-30-85
- •01030, М. Київ, вул. Пирогова, 9, кім. 221-а, тел. 239-30-85
Ріст і розвиток мозочка
Морфологічний розвиток мозочка.Мозочок розвивається з 4-го мозкового міхура. В ембріональному періоді розвитку спочатку формується хробак, як найбільш древня частина мозочка, а потім – його півкулі. У новонародженого хробак мозочка виявляється більш розвинутим, ніж півкулі. На 4 – 5-му місяці внутрішньоутробного розвитку розростаються поверхневі відділи мозочка, утворяться борозни і звивини.
Маса мозочка в немовляти складає 20,5–23 г, у 3 місяці вона подвоюється, а в 6-місячної дітейи дорівнює 62–65 г.
Найбільш інтенсивно мозочок росте в перший рік життя, особливо з 5-го по 11-й місяць, коли дітейа учиться сидіти і ходити. В однорічної дітейи маса мозочка збільшується в 4 рази й у середньому складає 84–95 г. Після цього настає період повільного росту мозочка, до 3 років розміри мозочка наближаються до його розмірів у дорослого. До 6 років його маса досягає нижньої границі маси мозочка в дорослого. У 15-літньої дітейи маса мозочка – 149 г. Інтенсивний розвиток мозочка відбувається й у період статевого дозрівання.
Сіра і біла речовина мозочка розвивається неоднаково. У дітей ріст сірої речовини здійснюється відносно повільніше, ніж білої. Так, від періоду новонародженості до 7 років кількість сірої речовини збільшується приблизно в 2 рази, а білої – майже в 5 разів. Мієлінізація волокон мозочка здійснюється приблизно до 6 місяців життя, останніми мієлінізуються волокна кори мозочка.
З ядер мозочка раніш інших формується зубчасте ядро. Починаючи від періоду внутрішньоутробного розвитку і до перших років життя дітей ядерні утворення виражені краще, ніж нервові волокна. У дітей шкільного віку, так само як і в дорослих, біла речовина переважає над ядерними утвореннями.
Клітинна будова кори мозочка в немовляти значно відрізняється від дорослого. Її клітини у всіх шарах відрізняються за формою, розмірами і кількостю відростків. У немовляти ще не цілком сформовані клітини Пуркіньє, у них не розвинута нісслівська речовина, ядро майже цілком займає клітину, ядерце має неправильну форму, дендрити клітин слаборозвинуті. Повне формування клітинних структур мозочка здійснюється до 7–8 років.
У період новонародження і перших днів життя руйнування клітин мозочка суттєво не відбивається на регульованих ним функціях. Завершення розвитку ніжок мозочка, установлення їх зв’язків з іншими відділами центральної нервової системи здійснюється в період від 1 до 7 років життя дітейи.
Становлення рефлекторної функції мозочка зв’язано з формуванням довгастого, середнього і проміжного мозку.
Ріст і розвиток середнього мозку
Морфологічний розвиток середнього мозку. Ріст і функціональний розвиток середнього мозку пов’язані з розвитком інших відділів мозкового стовбура і формуванням його шляхів до мозочка і кори великих півкуль головного мозку.
У немовляти маса середнього мозку складає 2,5 г. Його форма і будова майже не відрізняються від середнього мозку дорослого. Ядро окорушного нерва добре розвито, його волокна мієлінізовані. Добре розвинуте червоне ядро, його зв’язки з іншими відділами мозку формуються раніше, ніж пірамідна система. Крупноклітинна частина червоного ядра, що забезпечує передачу імпульсів з мозочка до мотонейронів спинного мозку, розвивається раніше, ніж дрібноклітинна, через яку передається збудження від мозочка до підкіркових утворень мозку і до кори великих півкуль. Про це говорить той факт, що в немовляти пірамідні волокна мієлінізовані, а шляху, що йде до кори, ще немає. Вони починають мієлінізуватися з 4-го місяця життя.
Пігментація червоного ядра починається з 2-літнього віку і закінчується до 4 років.
У немовляти чорна субстанція являє собою добре виражене утворення, клітини якого диференційовані і їх відростки мієлінізовані. Мієлінізовані і волокна, що зв’язують чорну субстанцію з червоним ядром. Але значна частина клітин чорної субстанції не має характерного пігменту (меланину), що з’являється з 6 місяців життя і максимального розвитку досягає до 16 років. Розвиток пігментації знаходиться в прямій залежності з удосконаленням функцій чорної субстанції.
Функціональний розвиток середнього мозку. Ряд рефлексів, що здійснюються за участю середнього мозку, формується в період внутрішньоутробного розвитку. Уже на ранніх етапах ембріонального розвитку відзначені тонічні і лабіринтові рефлекси, оборонні й інші рухові реакції у відповідь на різні подразнення.
За 2–3 місяці до народження в плоду спостерігаються рухові реакції у відповідь на звукові, температурні, вібраційні та інші подразнення. На різкі звукові подразнення плід відповідає виникненням рухової активності. Але повторення того самого звуку приведе до зменшення і припинення відповідної рухової реакції.
У перші дні життя дітейи з’являється рефлекс Моро, який виражається в тім, що у відповідь на голосний раптовий звук у дітейи розгинаються руки в сторони під прямим кутом до тулуба, розгинаються пальці і часто тулуб і голова. Цей рефлекс зникає до 4-му місяця життя дітейи. Він зберігається у розумово відсталих дітей, і його вважають зв’язаним з незрілістю мозку.
Рефлекс Моро змінюється протилежною реакцією. Вона характеризується тим, що при такому ж різкому подразненні в дітейи виникає загальна рухова реакція з перевагою сгинаючих рухів. Вона нерідко супроводжується рухом голови й очей, зміною дихання чи затримкою смоктального рефлексу. Ця реакція названа реакцією переляку або здригування і розглядається як перший прояв орієнтовного рефлексу. При повторних подразненнях цей рефлекс зникає. З віком відповідь на подразнення стає менш узагальненою, з 2-й тижня життя з’являється зосередження на звуці, а на 3-му місяці виникає типово орієнтована реакція, що виражається в повороті голови убік подразника. Початкові стадії цієї реакції пов’язані з раннім формуванням рецепторів внутрішнього вуха, провідних шляхів і чотиригір’я, її удосконалення – з розвитком колінчатих тіл і коркового відділу слухового аналізатора.
До народження у плода добре розвинуті структури, що лежать в основі рефлексів, які виникають у відповідь на зорові подразнення. Первісною формою відповідних реакцій є захисні рефлекси. У новонароджених дітей дотик до вій, повік, конъюнктиви, роговиці або подув викликає негайно ж змикання вік. Зона цього рефлексу в немовляти ширше – у нього закриваються очі і при дотику до кінчика носа і чола. При освітленні сплячої дітейи повіки її стуляються сильніше. Рефлекторне миготіння (відповідь на швидке наближення предмета до очей) з’являється у 1,5 – 2 місяці життя.
У немовляти добре розвинений зіничний рефлекс. Зіничні рефлекси є навіть у недоношених дітей. Розширення зіниць на звукові і шкірні подразники з’являється з 10-й тижня життя дітейи. У 7 – 9-місячному віці ця реакція на шкірні подразники спостерігається в 64% обстежених дітей. Зіничний рефлекс на шкірні подразники спостерігається в 20% 2-місячних дітей, а в 6-місячних – у 87% випадків. Деякі дослідники при сильному подразненні шкіри спостерігали цю реакцію у всіх обстежених немовлят.
Протягом першого півріччя життя в більшості дітей виявляється тонічний рефлекс з очей на м’язи шиї. Він виражається в тому, що у вертикальному положенні тіла дітейи (не підтримуючи голову) при освітленні очей голова швидким рухом відкидається назад, тіло при цьому впадає в опістотонус (стан, при якому тіло вигинається назад унаслідок підвищення тонусу м’язів-розгиначів). Реакція зберігається доти, поки очі освітлені. Цей рефлекс особливо добре виражений у новонароджених дітей.
Лабіринтовий, чи настановний рефлекс на голову, унаслідок якого правильне положення в просторі займає спочатку голова, а потім усе тіло, у немовлятвідсутній. Цей рефлекс пов’язаний з формуванням вестибулярного апарату і червоних ядер. У новонароджених він виявляється в поодиноких випадках при похилому положенні тіла вниз головою. Цей рефлекс добре виражений з 2 – 3 місяців життя дітейи.
Лабіринтові рефлекси, що виникають при обертанні (відхилення голови й очних яблук убік, протилежну обертанню), за данным більшості дослідників, визначаються відразу після народження, вони добре виражені з 7-го дня життя дітейи. З перших днів життя спостерігається і ліфтна реакція, що у дітейи виражається в підніманні рук догори при швидкому опусканні тіла (рух «падіння»).
Рефлекси положення тіла в просторі, що залежні від правильного розподілу тонусу м’язів і суглобів, статичні, настановні і випрямні рефлекси формуються після народження, хоча рецептори, при подразненні яких вони виникають, в основному сформовані (зорові, шкірні, пропріорецептори м’язів і суглобів, рецептори внутрішнього вуха та ін.).
Їхнє формування пов’язане з подальшим розвитком головного мозку і кори великих півкуль. При цьому відбувається зміна найпростіших рефлекторних актів на більш складні. Так, вроджені попередні локомоторні акти – рефлекторні крокуючі, плавальні, плазуючі й інші в 4–5 місяців життя дітейи зникають. Першим зникає рефлекс з очей на шию (у 3 місяці), потім вестибулярна реакція на кінцівки (у 4–5 місяців); скорочення привідних м’язів протилежної ноги, що супроводжують колінний рефлекс, згасає до 7 місяців, перехресний сгинальний рефлекс у 7–12 місяців, а ручний і ніжний хапальний рефлекс переходить у довільне хапання до кінця першого року життя. До цього часу майже цілком зникає рефлекс Бабинского. Протягом першого року життя дітейа вчиться перевертатися на живіт, плазувати на животі і на колінах, сидіти, вставати і під кінець року ходити.
Протягом першого року життя великі півкулі усе більше впливають на діяльність інших відділів центральної нервової системи. У зв’язку з цим з 4 – 5 місяців з’являються довільні рухи, керовані кірковими центрами через пірамідні шляхи. Рухи в цей час мало загальмовані і виявляються сильніше, ніж у наступний період. Гальмування, що з’являється, пов’язують з розвитком смугастих тіл і кори великих півкуль.