Рухова функція шлунково-кишкового тракту

Ковтання. У порожнині рота пережована й оброблена слиною їжа завдяки ковтанню направляється в стравохід. Ковтання – це складнорефлекторний акт, що здійснюється частково довільно, а частково автоматично. Людина може дуже довго тримати їжу в порожнині рота і не ковтати її. Але як тільки харчова грудка надходить у глотку, акт ковтання стає мимовільним – їжа звідси не може повернутися в порожнину рота: вона надходить у стравохід унаслідок скорочення м’язів ковтки.

Акт ковтання неможливий під час відсутності їжі, чи рідини слини в порожнині рота. Він виникає внаслідок подразнення харчовою масою закінчень трійчастого, язикоглоткового і верхнього гортанного нервів, що знаходяться в порожнині рота. По аферентним волокнам цих нервів збудження приходить у ковтальний центр довгастого мозку, а від нього йде по еферентним волокнам V, IX, Х и XI пар черепно-мозкових нервів до м’язів, що здійснюють ковтання. Одночасне збудження йде до центра блукаючого нерва, що регулює просування їжі по стравоходу.

Рух стравоходу. По стравоходу просування харчової грудки здійснюється завдяки послідовним скороченням його м’язів: лежачі вище харчової грудки м’язи скорочуються, а лежачі нижче – розслаблюються, наче підготовляються до прийому їжі. Ці рухи називають перистальтичними. При проходженні їжі по стравоходу відбувається рефлекторне розслаблення входу в шлунок.

Рухова активність шлунка і її регуляція. Шлунок у голодному стані не має порожнини, його скорочені і стовщені стінки стикаються один з одним. Під час акта їжі рефлек-торно гальмується тонус м’язів стінок шлунка, вони розслаблюються, і харчова грудка надходить у його фундальну частину.

Рухова активність шлунка починається через 20-30 хв піся потрапляння їжі в шлунок, що є подразником, що викликає рефлекторні скорочення гладкої мускулатури стінки шлунка. Спочатку виникають перистальтические рухи, що забезпечують перемішування їжі. Харчова кашка надходить у пілоричну частину і скороченням її м’язів знову відкидається у фундальну. Це відбувається доти, поки не здійсниться належна обробка їжі шлунковим соком. Потім виникає поступово розвивається хвиля скорочень, вона в два рази підсилюється в пілоричній частині, що забезпечує відкриття пілоричного сфінктера і перехід хімуса в дванадцятипалу кишку.

Моторна діяльність шлунка регулюється блукаючим і симпатичним нервами. У звичайних умовах діяльності блукаючий нерв стимулює, а симпатичний гальмує рухову активність м’язів шлунка. Вона регулюється також гуморально.

Кислий вміст шлунку, потрапивши в дванадцятипалу кишку, викликає рефлекторне скорочення м’язів пілоричного сфінктера, унаслідок чого припиняється надходження хімуса в кишку. Сфінктер залишається закритим доти, поки вміст дванадцятипалої кишки не нейт рализується.

Рис. 109. Вплив подразнення блукаючого (угорі) і симпатичного (унизу) нервів на моторну діяльність кишки.

При нейтральній чи слабколужній реакції середовища в дванадцятипалій кишці сфінктер відкривається і нова порція хімуса надходить у кишку. Так порціями харчова кашка переходить зі шлунка в кишку протягом тривалого часу (від 2-3 до 8-10год.).

Рух кишечнику. У кишечнику розрізняють рухи, що забезпечують перемішування хімуса (маятникоподібні і ритмічна сегментація) і спрямовані на його пересування (перистальтичні).

Гладка мускулатура кишечнику знаходиться в постійній тонічній напрузі, на тлі якої здійснюються маятникоподібні рухи (на короткій ділянці кишка то коротшає то подовжується внаслідок скорочення її подовжніх чи кільцевих м’язових волокон) чи ритмічна сегментація (одна ділянка кишки скорочується, а та, що лежить поруч розслаблюється, потім розслаблена ділянка скорочується, а інша розслаблюється; так повторюється багаторазово). Маятникоподібні рухи здійснюються до 20 разів у 1 хв у верхніх відділах кишечнику вони можуть здійснюватися навіть при перерізанні всіх нервів, що регулюють кишечник.

Перистальтичинй рух має рефлекторне походження. Він виникає унаслідок механічного і хімічного подразнення рецепторів стінки кишечнику і здійснюються за участю нейронів сплетень Ауербаха і Мейснера. Як правило блукаючий нерв стимулює, а симпатичний гальмує моторну діяльність кишечнику.

Перистальтика товстої кишки значно слабкіше, ніж тонкої, тому Хімус у ній може затримуватися майже на добу. Її стимулюють парасимпатичні волокна, що йдуть від крижових сегментів спинного мозку.

При поширенні перистальтичної хвилі відкриваються сфінктери, розташовані між різними відділами кишок, і хімус поступово просувається в пряму кишку.

При скупченні калових мас у прямій кишці подразнюються рецептори її слтзової оболонки і збудження від них йде в центр дефекації, розташований у поперековому відділі спинного мозку. Від нього імпульси по різним еферентним волокнам знову приходять до сфінктерів і викликають їх розслаблення. Так виникає акт дефекації – звільнення товстої кишки від калових мас. Цей акт може бути довільно затриманий, що говорить про його регуляцію корою великих півкуль.