- •Анатомія і фізіологія дитячого організму
- •В ступ
- •Розділ і розвиток організму людини період ембріонального розвитку організму
- •Коротка характеристика різних видів тканин
- •Вікові зміни показників фізичного розвитку
- •Розділ іі морфологічний і функціональний розвиток відділів центральної нервової системи нервова система
- •Загальний план будови нервової системи. Нервова система людини складається з двох основних відділів: центрального і периферичного.
- •Головний мозок. Головний мозок міститься в порожнині черепа має масу біля 1350 г і поділяється на п’ять відділів: середній, проміжний, кінцевий.
- •Загальні закономірності морфологічного і функціонального розвитку
- •Ріст і розвиток спинного мозку
- •Ріст і розвиток довгастого мозку і моста
- •Ріст і розвиток мозочка
- •Ріст і розвиток середнього мозку
- •Ріст і розвиток проміжного мозку і базальних ядер
- •Розвиток кори великих півкуль головного мозку
- •Вища нервова діяльність людини і її особливості
- •Вища нервова діяльність дітей до 1 року
- •Вища нервова діяльність дітей у віці від 1 до 3 років
- •Вища нервова діяльність дітей дошкільного віку
- •Вища нервова діяльність дітей шкільного віку
- •Розділ ііі аналізатори структура і значення аналізаторів
- •Загальні властивості і закономірності діяльності рецепторних утворень
- •Зоровий аналізатор
- •Слуховой аналізатор
- •Нюховий аналізатор
- •Смаковий аналізатор
- •Шкірний аналізатор
- •Вестибулярний аналізатор
- •Руховий аналізатор
- •Розділ іvморфологічний і функціональний розвиток аналізаторів вікові особливості зорового аналізатора
- •Вікові особливості слухового аналізатора
- •Вікові особливості вестибулярного аналізатора
- •Вікові особливості смакового і нюхового аналізаторів
- •Вікові особливості шкірного аналізатора
- •Вікові особливості рухового аналізатора
- •Розділ vопорно-руховий апарат значення і будова опорно-рухового апарату
- •Будова кістяка
- •Кістяк голови включає мозковий і лицьовий череп.
- •Будова і властивості кістякових м’язів
- •Розділ vі вікові особливості опорно-рухового апарату вікові особливості кістяка
- •Вікові особливості кістякової мускулатури
- •Розділ vіі ендокринні залози структура і функції ендокринних залоз
- •Щитовидна залоза
- •Паращитовидні залози
- •Наднирники
- •Статеві залози
- •Вилочкова залоза
- •Підшлункова залоза
- •Розділ vііі вікові особливості структури і функції ендокринних залоз вікові особливості гіпофіза
- •Вікові особливості щитовидної залози
- •Вікові особливості наднирників
- •Вікові особливості статевих залоз
- •Вікові особливості паращитовидних залоз
- •Вікові особливості вилочкової залози й епіфіза
- •Вікові особливості підшлункової залози
- •Розділ іх кров
- •Значення крові
- •Склад і властивості плазми крові
- •Еритроцити
- •Лейкоцити
- •Тромбоцити
- •Імунні властивості крові
- •Руйнування й утворення кров’яних тілець
- •Розділ х вікові особливості системи крові вікові особливості кровотворення
- •Зміни з віком кількості і властивостей еритроцитів
- •Зміни з віком кількості і властивостей тромбоцитів
- •Зміни з віком кількості і властивостей лейкоцитів
- •Вікові особливості імунних реакцій і складу плазми
- •Розділ хі серцево-судинна система значення серцево-судинної системи в організмі
- •Основні особливості будови серцево-судинної системи
- •Цикл серцевих скорочень
- •Властивості серцевого м'язу
- •Зовнішні прояви діяльності серця
- •Систолічний і хвилинний об’єкти серця. Робота серця
- •Рух крові по судинах
- •Нервова і гуморальна регуляція діяльності серця
- •Нервова і гуморальна регуляція тонусу судин
- •Саморегуляція серцево-судинної системи
- •Вплив кори великих півкуль на діяльність серцево-судинної системи
- •Розділ хіі вікові особливості серцевосудинної системи особливості морфологічного розвитку серцево-судинної системи
- •Тривалість окремих фаз серцевого циклу (у сек.) у дітей різних вікових груп (по б. Л. Комарову)
- •Вікові особливості систолічного і хвилинного об`ємів серця
- •Вікові особливості руху крові по судинах
- •Вікові особливості регуляції діяльності серцево-судинної системи
- •Розділ хііі дихальна система значення дихання. Будова органів дихання
- •Зовнішнє дихання
- •Склад повітря (у %)
- •Перенесення газів кров’ю
- •Обмін газів у легенях і тканинах
- •Регуляція дихання
- •Залежність величини легочнол вентиляції від вмісту со2, у вдихуваному і альвеолярному повітрі (у %)
- •Рефлекторна регуляція дихання
- •Роль кори великих півкуль головного мозку в регуляції дихання
- •Розділ хіvвікові особливості структури і функції органів дихання морфологічний розвиток органів дихання
- •Вікові особливості зовнішнього дихання
- •Зміни зовнішнього дихання з віком
- •Зміна величини дихального об’єму легень з віком
- •Вікові особливості транспорту газів
- •Вікові особливості регуляції дихання
- •Розділ хv травлення значення травлення. Будова органів травлення
- •Методи вивчення функцій органів травлення
- •Функціональні особливості органів травлення
- •Травлення в кишечнику
- •Печінка, її будова і функції
- •Рухова функція шлунково-кишкового тракту
- •Розділ хvі вікові особливості травлення
- •Формування морфологічної структури органів травлення
- •Розвиток залоз травної системи
- •Вікові функціональні особливості травної системи
- •Розділ хvіі обмін речовин і енергії в організмі значення обміну речовин, його основні етапи
- •Ферменти
- •Обмін вуглеводів
- •Зв’язок і взаємозалежність обміну речовин в організмі
- •Обмін води і мінеральних речовин
- •Енергетичний обмін
- •Норми харчування
- •Нервова регуляція обміну речовин
- •Терморегуляція
- •Основні механізми терморегуляції
- •Розділ хvііі вікові особливості обміну речовин особливості обміну білків
- •Особливості обміну вуглеводів
- •Особливості обміну ліпідів
- •Особливості обміну мінеральних речовин
- •Вікові особливості обміну енергії
- •Вікові особливості терморегуляції
- •Розділ хіх виділення значення і будова видільної системи
- •Механізм сечоутворення
- •Регуляція функцій органів виділення
- •Розділ хх вікові особливості органів сечоутворення і сечовиділення вікові особливості структури нирок
- •Зміни з віком величини нирок
- •Вікові особливості функції нирок
- •Добова кількість мінеральних речовин, необхідна для грудних де.ЕД і дорослих (на 1 кг маси тіла)
- •Вікові особливості регуляції функції нирок
- •Розділ ххі будова і функції шкіри
- •Значення шкірного покрова, його функції
- •Будова шкіри людини
- •Деякі похідні шкіри
- •Вікові особливості шкіри
- •АнатомIя I фIзIологIя дитячого органIзму Навчальний посібник
- •01030, М. Київ, вул. Пирогова, 9, кім. 221-а, тел. 239-30-85
- •01030, М. Київ, вул. Пирогова, 9, кім. 221-а, тел. 239-30-85
Вплив кори великих півкуль на діяльність серцево-судинної системи
Яскравим показником коркової регуляції серцево-судинної системи є зміна діяльності серця і судин під впливом різних емоцій. Почуття гніву, сорому, радості незмінно супроводжуються зміною частоти серцевих скорочень і просвіту судин, наслідком чого є збліднення чи почервоніння шкіри. Нерідко навіть спогади про якусь подію досить для того, щоб відбулася зміна діяльності серця і судин., що супроводжувала його.
Зміна стану серцево-судинної системи носить і умовно-рефлекторний характер. Можна сполучити будь-яке зовнішнє подразнення з фактором, що змінює просвіт судин чи діяльність серця, і після декількох сполучень це стороннє подразнення стає сигналом до такої ж зміни стану серця і судин. Так, якщо сполучити зі звуком дзвоника болюче подразнення, то виробляється умовно-рефлекторне прискорення частоти серцевих скорочень і звуження судин. Сполучення будь-якого байдужного подразника з введенням у кров адреналіну також приводить до виникнення умовного рефлексу (збільшення частоти серцевих скорочень і звуження судин) і т.д.
Про вплив кори великих півкуль на серцево-судинну систему говорить і передстартове збільшення частоти і сили серцевих скорочень у спортсменів. Воно також носить умовно-рефлекторний характер. Сигналом, що викликає ці зміни, є все навколишнє оточення.
Розділ хіі вікові особливості серцевосудинної системи особливості морфологічного розвитку серцево-судинної системи
Розвиток серцево-судинної системи в антенатальному періоді.
Серце утворюється з клітин мезенхіми, воно закладається в шийній ділянці дуже рано – наприкінці другого тижня розвитку ембріона (його довжина в цей час 1,5 мм}. Спочатку з’являються дві подовжньо спрямовані ендотеліальні трубки. Вони. наближаються один до одного, а потім зливаються й утворюється одна серцева трубка, що інтенсивно росте з третього тижня розвитку ембріона. З внутрішньої оболонки цієї трубки утвориться ендокард, а з зовнішнього шару пізніше розвивається міокард. Такий зачаток серця уже скорочується і проштовхує кров.
У процесі онтогенетичного розвитку серця розрізняють три періоди: диференцієровки, стабілізації й інволюції. Під час диферанціювання клітинних елементів відбувається збільшення кількості міофібрил і збагачення міоцитів саркоплазмою. Клітини провідної системи серця диференціюються швидше, ніж скорочувальні. До двох місяців у м’язових клітинах з’являються міофібрили з поперечною посмугованістю, що йдуть у різних напрямках.
У 7 місяців у плоду немає ще виразного диференціювання клітин стінок серця. У цей період вони ще посилено поділяються (особливо м’язові). Диференціювання клітинних елементів серця не завершується і до моменту народження, вона продовжується протягом тривалого часу і закінчується тільки до 16–20 років.
Період стабілізації серця триває від 20 до 30 років при нормальному навантаженні серця.
Після 30–40 років виникають зміни м’язових волокон серця, з’являються жирові клітини – це начало періоду інволюції.
Первинна серцева трубка росте дуже швидко і нерівномірно, тому вона згинається. У ній утворюються передсердя і шлуночок, розмежовані клапанами (стадія двокамерного серця). Протягом шостого тижня розвитку плоду передсердя здобуває остаточну форму і розділяється подовжньою перетинкою на праве і ліве. До цього періоду серце переміщається із шийної області в грудну порожнину. При цьому відбувається поворот серця: шлуночок, що розташовувався попереду, переміщається ліворуч, а передсердя, що знаходилися позаду, зміщується праворуч. До кінця другого місяця шлуночок подовжньою перетинкою розділяється на правий і лівий. Серце з двокамерного перетворюється в чотирикамерне.
Аорта, що виходить з шлуночка, подовжньо розділяється на дві судини: легеневу артерію й аорту. Потім відбувається подальше перетворення судин. У плоду легенева артерія з’єднана з аортою судиною, що називають боталловою протокою.
Протягом перших місяців внутрішньоутробного розвитку плоду утворюється біля серцева сумка – перикард.
Серце в плоду відносно велике по розмірах; у 7-місячного плоду воно має довжину 2,2 см і ширину 3 см (у хлопчиків). До дев’яти місяців довжина збільшується до 3 см, а ширина – до 3,85 см.
Маса серця також відносно велика. У 10-тижневого зародка вона складає 10% маси тіла.
Розміри і маса збільшуються в основному за рахунок м’язової маси. Особливо інтенсивне серце росте в плоду. Про це говорять такі цифри: в ембріона масою 1 г маса серця дорівнює 10 мг (що складає 1/100 маси тіла). До моменту народження маса серця досягає 20 г, тобто за період внутрішньоутробного розвитку серце збільшується в 2000 разів. Наступні темпи розвитку значно менше. Середня маса серця дорослого 300 г, – виходить, від народження і до дорослого стану воно збільшується тільки в 15 разів.
Відмінною рисою будови серця плоду є наявність овального отвору (розміром 6х8 мм) між правим і лівим передсердями. шлуночки і сосочкові м’язи серця розвиті слабко.
Будова і розташування серця в плоду пристосовані до умов його подиху. На розвиток серця і його функції в плоду впливають відсутність функціонування легеневого кола кровообігу і мала величина тиску крові.
Кровообіг плоду. У процесі внутрішньоутробного розвитку розрізняють період лакунарного, а потім плацентарного кровообігу. На дуже ранніх стадіях розвитку ембріона між війками хоріона утворюються лакуни, у які безупинно надходить кров з артерій стінки матки. Ця кров не змішується з кров’ю плоду. З неї через стінку судин плоду відбувається виборче всмоктування живильних речовин і кисню. Також із крові плоду в лакуни надходять продукти розпаду, що утворюються в результаті обміну речовин, і вуглекислий газ. З лакун кров відтікає по венах у систему кровообігу матері.
Обмін речовин, що здійснюється через лакуни, не може довгостроково задовольняти потреби організму, що бурхливо розвивається. На зміну лакунарному приходить плацентарний кровообіг, що встановлюється на другому місяці внутрішньоутробного розвитку.
Венозна кров від плоду до плаценти надходить по пупковим артеріям. У плаценті вона збагачується живильними речовинами і киснем і стає артеріальною. Артеріальна кров до плоду надходить по пупочній вені, що направляється до печінки плоду, поділяється на дві галузі. Одна. з галузей впадає в нижню порожню вену, а інша йде через печінку й у її тканинах поділяється на капіляри, в яких відбувається обмін газами, після чого змішана кров надходить у нижню порожню вену і потім у праве передсердя, куди потрапляє також венозна кров з верхньої порожньої вени.
Менша частка крові з правого передсердя йде в правий шлуночок і з нього у легеневу артерію. У плоду легеневе коло кровообігу не-функціонує в зв’язку з відсутністю легеневого дихання, і тому в нього надходить незначна кількість крові. Основна частина крові, що йде по легеневій артерії, зустрічає великий опір у легенях, що спалися вона надходить в аорту по боталлову протоку, що впадає в неї нижче місця відхождення судин до голови і верхніх кінцівок. Тому ці органи одержують менш змішану кров, що містить більше кисню, чим кров, що йде до тулуба і нижніх кінцівок. Це забезпечує краще харчування мозку і більш інтенсивний його розвиток.
Велика частина крові з правого передсердя надходить через овальний отвір у ліве передсердя. Сюди ж попадає і невелика кількість венозної крові з легеневих вен.
З лівого передсердя кров надходить у лівий шлуночок, з нього в аорту і йде по судинах великого кола кровообігу, від артерій якого відгалужуються дві пупкові артерії, що йдуть до плаценти.
Швидкість кровообігу збільшується при рухах плоду (його ворушіннях), що виникають у другій половині вагітності.
Зміни кровообігу в немовляти. Акт народження дитини характеризується переходом його до зовсім інших умов існування. Зміни, що настають в серцево-судинній системі, зв’язані насамперед із включенням легеневого дихання.
↓ Голова ↑
↓ Шия ↑
↓ верхні кінцівки ____↑
↓ грудь праве → овальний отвір → ліве → лівий │
↓ передсердя передсердя шлуночок
АОРТА таз ↑ →правий легенева ↑__________
↑ нижні кінцівки ---------------→ нижня шлуночок → артерія →легені→леген.
↑ порожня вена ↑ вени
↑ живіт → ворітна вена →печінка → ↑
↑ ↑
↑ пупкові ↑ ↑
↑ артерії → плацента →пупкова вена → венозний канал ↑
-----------------------------------------------------------артеріальний канал--------------------------------↑
Схема, що показує рух крові по судинах плода (по Андронеску).
Рис. 86. Форма серця немовляти (по Ф. І. Валькеру).
Розширені, майже порожні судини легень мають велику ємність і мають низький тиск крові. Тому вся кров із правого шлуночка по легеневій артерії спрямовується в легені. Боталлова протока поступово заростає. У зв’язку з тиском крові, що змінився, овальне віконечко в серці закривається складкою ендокарда, що поступово приростає, і створюється суцільна перетинка між передсердями. З цього моменту розділяються велике і мале кола кровообігу, у правій половині серця циркулює тільки венозна кров, а в лівої – тільки артеріальна.
У той же час перестають функціонувати судини пупкового канатика, вони заростають, перетворюються в зв’язки. Так у момент народження система кровообігу плоду здобуває всі риси її будови в дорослого.
Положення, будова і розміри серця дітей в постнатальний період. Серце немовляти відрізняється від серця дорослого за формою, відносною масою і розташуванням. Воно має майже кулясту форму, його ширина трохи більше довжини. Стінки правого і лівого шлуночків однакові по товщині.
У немовляти серце розташовується дуже високо через високе положення зводу діафрагми. До кінця першого року життя в зв’язку з опусканням діафрагми і переходом дітей до вертикального положення (дитина сидить, стоїть) серце займає косе положення. До 2–3 років його верхівка доходить до 5-го лівого ребра, до 5 років вона зміщається до п’ятого лівого міжребер`я. У 10-річних дітей границі серця майже такі ж, як і в дорослих.
Рис. 87. Положення серця немовляти.
Маса серця немовляти в середньому дорівнює 23,6 г (коливання можливі від 11,4 до 49,5 г) і складає 0,89% від маси тіла (у дорослого цей відсоток коливається від 0,48 до 0,52%). З віком маса серця збільшується, особливо маса лівого шлуночка. Протягом перших двох років життя серце посилено росте, причому правий шлуночок трохи відстає в рості від лівого.
До 8 місяця життя маса серця збільшується вдвічі, до 2–3 років – у 3 рази, до 5 років – у 4 рази, до 6 – у 11 разів. Від 7 до 12 років ріст серця сповільнюється і трохи відстає від росту тіла. У 14– 15 років – у період статевого дозрівання – знову настає посилений ріст серця. Маса серця в хлопчиків більша, ніж у дівчаток. Але в 11 років у дівчаток настає період посиленого росту серця (у хлопчиків він починається в 12 років), і до 13–14 років його маса стає більше, ніж у хлопчиків. До 16 років серце в хлопчиків знову стає важче, ніж у дівчаток.
Вікові зміни частоти серцевих скорочень і тривалості серцевого циклу. У плоду частота серцевих скорочень коливається від 130 до 150 ударів у хвилину. У різний час доби вона може в того самого плоду відрізнятися на 30–40 скорочень. У момент ворушіння плоду вона збільшується на 13– 14 ударів у хвилину. При короткочасній затримці подиху в матері частота серцевих скорочень плоду збільшується на 8–11 ударів у хвилину. М’язова робота матері не впливає на частоту серцевих скорочень плоду.
У немовляти частота серцевих скорочень близька до її величини в плоду і складає 120–140 ударів у хвилину. Лише протягом декількох перших днів спостерігається тимчасове уповільнення серцевих скорочень до 80–70 ударів у хвилину.
Велика частота серцевих скорочень у немовлят зв’язана з інтенсивним обміном речовин і відсутністю впливів блукаючих нервів. Але якщо в плоду ритм серцевих скорочень відрізняється відносною сталістю, то в немовляти він легко змінюється під впливом різних подразників, що діють на рецептори шкіри, органів зору і слуху, нюхові, смакові і на рецептори внутрішніх органів.
З віком частота серцевих скорочень зменшується, і в підлітків вона наближається до величини дорослих.
Зменшення числа серцевих скорочень з віком зв’язано з впливом блукаючого нерва на серце. Відзначено статеві відмінності в частоті серцевих скорочень: у хлопчиків вона рідше, ніж у дівчаток того ж віку.
Характерна риса діяльності серця дітей – наявність дихальної аритмії: у момент вдиху настає частішання ритму серцевих скорочень, а під час видиху – уповільнення. У раннім дитинстві аритмія зустрічається рідко і слабко виражена. Починаючи з дошкільного віку і до 14 років вона значна. У віці 15–16 років зустрічаються лише одиничні випадки дихальної аритмії.
Таблиця
Зміна частоти серцевих скорочень у дітей з віком (за А. Ф. Туру)
вік |
Частота серцевих скорочень |
вік |
Частота серцевих скорочень |
Новонароджений 6 місяців 1 рік 2 роки 3 роки 4 роки 5 років 6 років 7 років |
120-140 130-135 120-125 110-115 105-110 100-105 98-100 90-95 85-90 |
8 років 9 років 10 років 11 років 12 років 13 років 14 років 15 років |
80-85 80-85 78-85 78-84 75-82 72-80 72-78 70-76
|
У дітей частота серцевих скорочень піддається великим змінам під впливом різних факторів. Емоційні впливи приводять, як правило, до збільшення ритму серцевої діяльності. Вона значно збільшується при підвищенні температури зовнішнього середовища і при фізичній роботі і зменшується при зниженні температури. Частота серцевих скорочень під час фізичної роботи збільшується до 180–200 ударів у хвилину. Це пояснюється недостатнім розвитком механізмів, що забезпечують збільшення споживання кисню під час роботи. У дітей старшого віку більш розвинені регуляторні механізми, що забезпечують швидку перебудову серцево-судинної системи відповідно до фізичного навантаження.
У зв’язку з великою частотою серцевих скорочень у дітей тривалість усього циклу скорочень значно менше, ніж у дорослих. Якщо в дорослого вона складає 0,8 сек., то в плоду – 0,46 сек., у новонародженої дитини – 0,4–0,5 сек., у 6–7-річних дітей тривалість серцевого циклу дорівнює 0,63 сек., у дітей 12-річного віку – 0,75 сек., тобто його величина майже така, як і в дорослих.
Відповідно до зміни тривалості циклу серцевих скорочень змінюється і тривалість його окремих фаз. В кінці вагітності в плоду тривалість систоли шлуночків складає 0,3–0,5 сек., а діастоли–0,15–0,24 сек. Фаза напруги шлуночків у немовляти триває 0,068 сек., а в грудних дітей – 0,063 сек. Фаза вигнання в немовлят здійснюється за 0,188 сек., а в грудних дітей – за 0,206 сек. Зміни тривалості серцевого циклу і його фаз в інших вікових групах показані в таблиці.
Таблиця