Вікові особливості рухового аналізатора

Формування веретен починається з 2,5–3 місяців внутрішньоутробного розвитку Утворюються волокна м’язових веретен, число яких збільшується за рахунок подовжнього їхнього розщеплення, формується капсула веретена, у яку проникають нервові волокна. У немовляти м’язове веретено гарно розвинуте: воно містить майже таке ж, як у дорослих, число інтрафузальних волокон (8–12), нервові волокна входять усередину веретена, у 2–3 місцях вони покриті тонкою мієліновою оболонкою. Однак розвиток м’язових веретен не закінчується до моменту народження дитини. Після народження відбувається збільшення розгалужень нервових волокон, збільшення діаметра мієлінової оболонки, потовщення капсули, збільшується діаметр веретен. Він зростає з 78–100 мкм у немовляти до 150 мкм у 4 – 5 років. Довжина веретен за цей же період часу збільшується з 1 до 2,5 мм. Після 4–6 років діаметр веретена майже не змінюється, зростає лише його довжина і кількість ядер у інтрафузальних волокнах. Структура веретен м’язів дітей 12–15 років не відрізняється від такої в дорослих.

Сухожильні рецептори Гольджі починають формуватися до 3,5– 4 місяців внутрішньоутробного життя, і розвиток їх йде дуже інтенсивно. Це виражається в рості аферентних нервових волокон, їх мієлінизації, в утворенні капсули, формуванні кінцевих тілець, що мають усіляку форму:

кола, овальну, пластинчасту. У немовляти сухожильні рецептори вже цілком структурно оформлені і їх подальший розвиток полягає в основному в збільшенні розмірів, розширенні мережі розгалужень нервових волокон, диференціюванні ядер.

Дозрівання різних ядер рухового аналізатора в головному мозку відбувається в послідовності, характерної для всіх аналізаторів: чим більш філогенетично древнім є той чи інший відділ мозку, тим у більш ранній термін дозрівання його ядер. Так, обсяг ядер рухового аналізатора, розташованих у підкіркових відділах головного мозку, у немовляти займає від 30 до 60% від обсягу їх у дорослої людини, а обсяг його кіркових полів у цьому ж віці складає лише 20%. У 6–7 років обсяг підкіркових утворень зростає до 94–98% від величини його в дорослих, а кіркових до 74–84%. Диференціювання клітин ядер рухового аналізатора, починаючи ще в першій половині внутрішньоутробного періоду розвитку, продовжується і після народження. Уже до 22-го тижня розвитку відзначається виразне диференціювання клітин усіх відділів рухового аналізатора, у тому числі і в його корковому кінці. До цього терміну уже відбувається виділення пірамідних клітин. У немовляти в кіркових центрах рухового аналізатора відбувається поділ полів на більш дрібні ділянки, що мають особливі структурні особливості.

Відповідно дуже ранньому структурному оформленню рухового аналізатора уже на 2–5-му місяці ембріонального розвитку виникають різні пропріорецептивні рефлекси. На 3–4-й тиждень постембріонального розвитку виникають умовні рефлекси на пропріорецептивні подразнення. Так, у цьому віці можливе умовнорефлекторне пасивне згинання чи розгинання кінцівки. Надалі утворюється усе більша і більша кількість різних умовних рефлексів, зв’язаних з діяльністю рухового аналізатора. Слід особливо зазначити велику значимість рухового аналізатора в умовнорефлекторних змінах роботи внутрішніх органів при виконанні м’язової діяльності. При роботі м’язів установлюються зв’язки між відповідними центрами рухового аналізатора і центрами, що регулюють роботу внутрішніх органів. Ступінь збудження коркових кінців рухового аналізатора визначається сигналізацією, що йде від рецепторів м’язів. А від ступеня збудження ядер рухового аналізатора залежить інтенсивність змін у центрах, що регулюють внутрішні органи. Тому після установлення відповідних умовних зв’язків досягається дуже тонке узгодження між роботою рухового апарата і внутрішніх органів, діяльністю яких забезпечується постачання працюючих м’язів усім необхідним поживним матеріалом, киснем і видалення продуктів обміну. Звідси зрозуміло, як необхідне формування в дітей з самого раннього віку різних рухових навичок.