Головний мозок. Головний мозок міститься в порожнині черепа має масу біля 1350 г і поділяється на п’ять відділів: середній, проміжний, кінцевий.

Довгастий мозок – є безпосереднім продовженням спинного мозку довжиною біля 28 мм. Сіра речовина займає внутрішнє положення як і в спинному мозку і утворює численні ядра, як соматичні так і вегетативні. Від головного мозку відходять 12 пар мозкових нервів, чотири пари яких мають свої ядра в довгастому мозку. Тут розміщуються також життєво важливі центри регуляції дихання, серцево-судинної діяльності, функцій травних органів. Біла речовина довгастого мозку формує численні провідні шляхи. Вище довгастого мозку знаходяться міст і мозочок. Міст як і довгастий мозок складається з сірої і білої речовини.

Мозочок – крупний мозковий утвір масою до 150 г, складається з двох півкуль з’єднаних спайкою, що зветься черв’ячком. Сіра речовина мозочка знаходиться на поверхні, утворюючі його кору. За будовою вона тришарова. Товщина її 1-2,5 мм. Поверхня мозочка має численні борозни. Біла речовина займає внутрішнє положення. Вона забезпечує зв’язок між різними частинами мозочка, а також утворює три пари ніжок, які зв’язують мозочок з іншими відділами мозку. В білій речовині міститься чотири ядра.

Мозочок регулює тонус скелетних м’язів і координує їх скорочення.

Середній мозок – складається з ніжок і чотирігорбкового тіла. В середньому мозку знаходиться скупчення сірої речовини у вигляді ядер чотирігорбкового тіла, ядер нервів, що регулюють скорочення м’язів ока, червоне ядро і чорна субстанція. Червоне ядро регулює м’язовий тонус, а ядра чотирігорбкового тіла викликають орієнтовні рухові рефлекси на світло і звук.

Проміжний мозок – включає підбугрову ділянку (гіпоталамус) і зорові бугри (таламус). Гіпоталамус є вищим вегетативним центром. Регулює обмін речовин, температуру тіла, відчуття голоду і спраги, діяльність всіх внутрішніх органів. Через таламус проходять всі нервові чутливі шляхи до кінцевого мозку. З нервовими центрами проміжного мозку, зокрема з гіпоталамусом тісно пов’язана головна залоза внутрішньої секреції – гіпофіз.

Кінцевий мозок складається з двох півкуль з”єднаних між собою в основі мозолистим тілом. В свою чергу вони включають кору, яка знаходиться на поверхні півкуль і розміщених в середині них підкоркових (базальних ядер).

Кора великих півкуль є філогенетична найбільш молодим утвором центральної нервової системи. Кора є вищим центром регуляції всіх видів діяльності організму. Вона формує поверхню великих півкуль товщиною 1,5-3 мм. Загальна поверхня кори півкуль у дорослої людини 1500-2000 см ². В корі нараховується до 50 млрд. нервових клітин, які утворюють в різних ділянках півкуль від 5 до 9 шарів. Загальна поверхня кори збільшується за рахунок численних борозен, які поділяють поверхню півкуль на опуклі звивини і долі. Три головні борозни (центральна, бічна і тім’яно – потилична) поділяють кожну півкулю на чотири долі: лобну, тім’яну, потиличну, скроневу. Біла речовина півкуль розміщується під корою і утворює три види волокон: асоціативні, що зв’язують окремі ділянки в межах кожної півкулі; комісуральні – зв’язують симетричні частини обох півкуль і проходять через мозолисте тіло; проекційні – зв’язують півкулі з нище розміщеними відділами мозку (стовбур) і периферією.

Рис. 6. В. Права півкуля. Борозни і звивини