Нюховий аналізатор

Будова нюхового аналізатора. Периферична частина нюхового аналізатора розташована в слизовій оболонці верхнього носового ходу і протилежній частині носової перетинки (Рис. 22, А). Вона представлена нюховими й опорними клітинами. Навколо кожної опорної клітини розташовано 9–10 нюхових (Рис.22,Б). Нюхові клітини покриті волосками, що являють собою нитки довжиною 20–30 мкм. Вони згинаються і розгинаються зі швидкістю 20–50 разів у 1 хв. Всередині волосків розташовані фібрили, що звичайно заходять у стовщення – ґудзичок, що міститься на кінці волоска. У тілі нюхової клітини й у її периферичному відростку розташована велика кількість мікротрубочок діаметром 20 Å, припускають, що вони здійснюють зв’язок між різними органоїдами клітини.

Рис. 22. Периферичний відділ нюхоаого аналізатора: А – схема будови носової порожнини: 1 – нижній носовий хід; 2 – нижня, 3 – середня та 4 – верхня носові раковини; 5 – верхній носовий хід; Б – схема будови нюхового епітелію; 1 – тіло нюхової клітини; 2 – підпорна клітина; 3 – булава; 4 – мікроворсинки; 5 – нюхові нитки.

Нюхова клітина має два відростки. Один з них через отвори продірявленої пластинки ґратчастої кісти направляється в порожнину черепа до нюхових цибулин, у яких збудження передається на розташовані там нейрони. Їхні волокна утворюють нюхові шляхи, що підходять до різних відділів стовбура мозку. Кірковий відділ нюхового аналізатора знаходиться в гіппокамповій звивині й в амоновому розі.

Другий відросток нюхової клітини має форму палички шириною 1 мкм, довжиною 20–30 мкм і закінчується нюховим пухирцем – булавою, діаметр якої 2 мкм. На нюховому пухирці розташовано 9–16 війочок.

Нюхові рецептори мають дуже велику чутливість. Для збудження однієї нюхової клітини людини досить від 1 до 8 молекул пахучої речовини (бутилмеркаптану).

Біопотенціали виникають у булаві і поширюються далі по нюхових шляхах до кори головного мозку.

Смаковий аналізатор

Будова смакового аналізатора. Периферичний відділ смакового аналізатора представлений смаковими цибулинами, що розташовані головним чином у сосочках язика. Розрізняють сосочки жолобоваті, листоподібні і грибоподібні. У меншій кількості смакові цибулини зустрічаються на м’якому небі і задній стінці глотки. Смакова цибулина має овальну форму і складається з підпорних і рецепторних смакових клітин. Смакові клітини засіяні на своєму кінці мікровійками, що називають ще смаковими волосками. Довжина мікровійок – близько 2 мкм. діаметр – близько 0,2 мкм. Вони виходять на поверхню язика через смакові пори.

На смаковій клітині міститься велике число синапсів, що утворюють волокна барабанної струни і язикоглоточного нерва. Волокна барабанної струни (гілка язичного нерва) підходять до всіх грибоподібних сосочків, а волокна язикоглоточного нерва – до жолобоватих і листоподібних. Корковий кінець смакового аналізатора знаходиться в гиппокампі, парагиппокамповій звивині й у нижній частині задне-центральной звивини.

Смакові клітини безупинно поділяються і безупинно гинуть. Особенно швидко відбувається заміщення клітин, розташованих у передній частині язика, де вони лежать більш поверхностно. Заміна клітин смакової бруньки супроводжується утворенням нових синаптических структур.

Сприйняття смакових подразників. Мікроворсинки смакових клітин є утвореннями, що безпосередньо сприймають смаковий подразник.

Виявилося, що різні смакові клітини мають різну чутливість до різних смакових речовин, які поділяються на чотири групи: кисле, солоне, солодке, гірке. Кожна клітина відповідає завжди більш ніж на одну смакову речовину, іноді навіть на всі чотири, але найбільшою чутливістю володіє до одного з них. Відповідно в залежності від розташування клітин з особливо високою чутливістю до того чи іншого смакового подразника різні ділянки язика мають також різну чутливість. Кінчик язика найбільш чутливий до солодкого, корінь язика – до гіркого.

Рис. 23. Будова смакового аналізатора.

Для смакових клітин характерні коливання порога подразнення і різний у різних умовах характер відповіді на ті самі подразники. Їх збудливість залежить від постійних впливів один на одного, а також від стану рецепторів травного тракту, нюхових і ін. У нормі існує визначене «настроювання» смакових рецепторів відповідно до стану організму, зокрема зі станом ситості.