Зовнішні прояви діяльності серця

Про скорочувальну діяльність серця, його функціональному стані судять по ряду зовнішніх проявів, що реєструють з поверхні тіла. При цьому можна прослухати і записати серцевий поштовх, тони серця, його біоелектричні зміни й ін.

Серцевий поштовх. Під час систоли серце напружується, його верхівка піднімається вгору і надавлює на грудну клітку. При цьому в ділянки п'ятого лівого межребер'я виникає серцевий поштовх. Його легко можна відчути, приклавши руку до п'ятого межребер'я, і записати на кімографі за допомогою кардіографа.

Тони серця. Скорочувальну діяльність серця супроводжують звукові коливання, серед яких розрізняють два основних звуки, що одержали назву тонів серця (перший і другий тони).

Перший тон – систолічний– виникає під час систоли шлуночків і зв'язаний зі скороченням їх м'яза, коливаннями стулок атриовентрикулярних клапанів і прикріплених до них сухожильних ниток. Його тривалість коливається у дорослих від 0,1 до 0,17 сек. По своїй фізичній характеристиці перший тон глухий, протяжливий і низький.

Другий тон – діастолічний – виникає на початку діастоли і характеризує коливання напівмісячних клапанів, що виникають у момент їх закриття, коли після здійснення фази вигнання тиск у шлуночках стає менше, ніж в аорті і легеневій артерії. При цьому кров направляється назад у серце, заповнює кишені клапанів і вони із силою зачиняються. Тривалість другого тону в дорослих коливається в межах 0,06–0,08 сек. Другий тон високий, короткий, дзвінкий. Тони серця можна записати у виді кривих, якщо використовувати мікрофон, з'єднаний з підсилювачем і осцилографом. Цю методику реєстрації тонів серця називають фонокардіографією. Така реєстрація тонів серця дозволяє більш детально аналізувати його діяльність.

Електрокардіографія. Електричні зміни, що супроводжують діяльність серця, можуть бути за реєстровані з поверхні тіла.

Рис. 74. Поширення по тілу зрушень потенціалів, що виникають при проходженні збудження уздовж електричної осі серця (АА).

Це можливо внаслідок того, що при виникненні різниці потенціалів між збудженою і не збудженою ділянками серця електричні силові лінії поширюються по поверхні тіла. У серцевому м'язі при поширенні потенціалу дії, що виникли в синоатриальном вузлі, по всьому серцю в кожний даний момент його діяльності виникає велика кількість позитивно і негативно заряджених ділянок, що чергуються. Записаний з поверхні тіла потенціал дії серця являє собою алгебраїчну суму всіх позитивних і негативних зарядів серця. Таким чином, приклавши до визначених ділянок тіла електроди, ми реєструємо сумарний потенціал дії серця, що являє собою складну криву, що одержала назву електрокардіограми.

Методика реєстрації потенціалів дії серця одержала назву методики електрокардіографії.

В електрокардіограмі розрізняють п'ять основних зубців, що позначають буквами латинського алфавіту Р, Q, R, S і Т. Зубець Р відбиває збудження передсердь; частина кривої, спрямована вгору, характеризує стан правого передсердя, а спрямована вниз – лівого. Інтервал між зубцями Р і Q характеризує проведення збудження від передсердь до шлуночків. Він дорівнює 0,12–0,16 сек. Комплекс QRST відбиває діяльність шлуночків, причому QRS – початок діяльності і дорівнює 0,06–0,09 сек., а Т – її завершення. Зубець Q зв'язаний з діяльністю сосочкового м'яза правого шлуночка, міжшлуночкової перетинки і верхівки правого і лівого шлуночків.

Рис. 75. Схема накладення електродів при стандартних відведеннях ЕКГ і криві (1, 2, 3), одержані при цих відведеннях.

Зубець R відбиває поширення збудження по підставі лівого шлуночка і по поверхні обох шлуночків. Зубець S реєструється в той момент, коли оба шлуночка охоплені збудженням і воно зменшується за величиною. Зубець Т відбиває залишкове збудження волокон, що збуджуються повільно, і характеризує процеси кінцевої реполяризації. Він особливо чутливо реагує на зміну обмінних процесів у серцевому м'язі.

Існує кілька позицій для відведення електрокардіограми. Виділяють три стандартних і 16 грудних відведень. При стандартних відведеннях три основних електроди накладаються на праву і ліву руку і ліву ногу. При I відведенні ЕКГ записується від правої і лівої руки, при II відведенні – від правої руки і лівої ноги, при III – від лівої руки і лівої ноги.

Електрокардіографія – один з найважливіших методів клінічної діагностики, що дозволяє судити про збудження діяльності серця. Крім того, він широко використовується у фізіологічному експерименті. Звичайно електрокардіограма знімається в стані спокою (лежачи) недалеко від приладу. В теперішній час уведена методика телеелектрокардіографії, що дозволяє реєструвати ЕКГ на відстані. При цьому електроди, розташовані на тілі, з'єднуються з радіопередавачем, що знаходиться в кишені чи шоломі досліджуваного. Сигнал від радіопередавача сприймається радіоприймальним пристроєм телеелектрокардіографа і записується у виді кривих. Ця методика дозволяє спостерігати роботу серця в динаміці при різних трудових процесах і спортивних навантаженнях.