- •Анатомія і фізіологія дитячого організму
- •В ступ
- •Розділ і розвиток організму людини період ембріонального розвитку організму
- •Коротка характеристика різних видів тканин
- •Вікові зміни показників фізичного розвитку
- •Розділ іі морфологічний і функціональний розвиток відділів центральної нервової системи нервова система
- •Загальний план будови нервової системи. Нервова система людини складається з двох основних відділів: центрального і периферичного.
- •Головний мозок. Головний мозок міститься в порожнині черепа має масу біля 1350 г і поділяється на п’ять відділів: середній, проміжний, кінцевий.
- •Загальні закономірності морфологічного і функціонального розвитку
- •Ріст і розвиток спинного мозку
- •Ріст і розвиток довгастого мозку і моста
- •Ріст і розвиток мозочка
- •Ріст і розвиток середнього мозку
- •Ріст і розвиток проміжного мозку і базальних ядер
- •Розвиток кори великих півкуль головного мозку
- •Вища нервова діяльність людини і її особливості
- •Вища нервова діяльність дітей до 1 року
- •Вища нервова діяльність дітей у віці від 1 до 3 років
- •Вища нервова діяльність дітей дошкільного віку
- •Вища нервова діяльність дітей шкільного віку
- •Розділ ііі аналізатори структура і значення аналізаторів
- •Загальні властивості і закономірності діяльності рецепторних утворень
- •Зоровий аналізатор
- •Слуховой аналізатор
- •Нюховий аналізатор
- •Смаковий аналізатор
- •Шкірний аналізатор
- •Вестибулярний аналізатор
- •Руховий аналізатор
- •Розділ іvморфологічний і функціональний розвиток аналізаторів вікові особливості зорового аналізатора
- •Вікові особливості слухового аналізатора
- •Вікові особливості вестибулярного аналізатора
- •Вікові особливості смакового і нюхового аналізаторів
- •Вікові особливості шкірного аналізатора
- •Вікові особливості рухового аналізатора
- •Розділ vопорно-руховий апарат значення і будова опорно-рухового апарату
- •Будова кістяка
- •Кістяк голови включає мозковий і лицьовий череп.
- •Будова і властивості кістякових м’язів
- •Розділ vі вікові особливості опорно-рухового апарату вікові особливості кістяка
- •Вікові особливості кістякової мускулатури
- •Розділ vіі ендокринні залози структура і функції ендокринних залоз
- •Щитовидна залоза
- •Паращитовидні залози
- •Наднирники
- •Статеві залози
- •Вилочкова залоза
- •Підшлункова залоза
- •Розділ vііі вікові особливості структури і функції ендокринних залоз вікові особливості гіпофіза
- •Вікові особливості щитовидної залози
- •Вікові особливості наднирників
- •Вікові особливості статевих залоз
- •Вікові особливості паращитовидних залоз
- •Вікові особливості вилочкової залози й епіфіза
- •Вікові особливості підшлункової залози
- •Розділ іх кров
- •Значення крові
- •Склад і властивості плазми крові
- •Еритроцити
- •Лейкоцити
- •Тромбоцити
- •Імунні властивості крові
- •Руйнування й утворення кров’яних тілець
- •Розділ х вікові особливості системи крові вікові особливості кровотворення
- •Зміни з віком кількості і властивостей еритроцитів
- •Зміни з віком кількості і властивостей тромбоцитів
- •Зміни з віком кількості і властивостей лейкоцитів
- •Вікові особливості імунних реакцій і складу плазми
- •Розділ хі серцево-судинна система значення серцево-судинної системи в організмі
- •Основні особливості будови серцево-судинної системи
- •Цикл серцевих скорочень
- •Властивості серцевого м'язу
- •Зовнішні прояви діяльності серця
- •Систолічний і хвилинний об’єкти серця. Робота серця
- •Рух крові по судинах
- •Нервова і гуморальна регуляція діяльності серця
- •Нервова і гуморальна регуляція тонусу судин
- •Саморегуляція серцево-судинної системи
- •Вплив кори великих півкуль на діяльність серцево-судинної системи
- •Розділ хіі вікові особливості серцевосудинної системи особливості морфологічного розвитку серцево-судинної системи
- •Тривалість окремих фаз серцевого циклу (у сек.) у дітей різних вікових груп (по б. Л. Комарову)
- •Вікові особливості систолічного і хвилинного об`ємів серця
- •Вікові особливості руху крові по судинах
- •Вікові особливості регуляції діяльності серцево-судинної системи
- •Розділ хііі дихальна система значення дихання. Будова органів дихання
- •Зовнішнє дихання
- •Склад повітря (у %)
- •Перенесення газів кров’ю
- •Обмін газів у легенях і тканинах
- •Регуляція дихання
- •Залежність величини легочнол вентиляції від вмісту со2, у вдихуваному і альвеолярному повітрі (у %)
- •Рефлекторна регуляція дихання
- •Роль кори великих півкуль головного мозку в регуляції дихання
- •Розділ хіvвікові особливості структури і функції органів дихання морфологічний розвиток органів дихання
- •Вікові особливості зовнішнього дихання
- •Зміни зовнішнього дихання з віком
- •Зміна величини дихального об’єму легень з віком
- •Вікові особливості транспорту газів
- •Вікові особливості регуляції дихання
- •Розділ хv травлення значення травлення. Будова органів травлення
- •Методи вивчення функцій органів травлення
- •Функціональні особливості органів травлення
- •Травлення в кишечнику
- •Печінка, її будова і функції
- •Рухова функція шлунково-кишкового тракту
- •Розділ хvі вікові особливості травлення
- •Формування морфологічної структури органів травлення
- •Розвиток залоз травної системи
- •Вікові функціональні особливості травної системи
- •Розділ хvіі обмін речовин і енергії в організмі значення обміну речовин, його основні етапи
- •Ферменти
- •Обмін вуглеводів
- •Зв’язок і взаємозалежність обміну речовин в організмі
- •Обмін води і мінеральних речовин
- •Енергетичний обмін
- •Норми харчування
- •Нервова регуляція обміну речовин
- •Терморегуляція
- •Основні механізми терморегуляції
- •Розділ хvііі вікові особливості обміну речовин особливості обміну білків
- •Особливості обміну вуглеводів
- •Особливості обміну ліпідів
- •Особливості обміну мінеральних речовин
- •Вікові особливості обміну енергії
- •Вікові особливості терморегуляції
- •Розділ хіх виділення значення і будова видільної системи
- •Механізм сечоутворення
- •Регуляція функцій органів виділення
- •Розділ хх вікові особливості органів сечоутворення і сечовиділення вікові особливості структури нирок
- •Зміни з віком величини нирок
- •Вікові особливості функції нирок
- •Добова кількість мінеральних речовин, необхідна для грудних де.ЕД і дорослих (на 1 кг маси тіла)
- •Вікові особливості регуляції функції нирок
- •Розділ ххі будова і функції шкіри
- •Значення шкірного покрова, його функції
- •Будова шкіри людини
- •Деякі похідні шкіри
- •Вікові особливості шкіри
- •АнатомIя I фIзIологIя дитячого органIзму Навчальний посібник
- •01030, М. Київ, вул. Пирогова, 9, кім. 221-а, тел. 239-30-85
- •01030, М. Київ, вул. Пирогова, 9, кім. 221-а, тел. 239-30-85
Розділ vопорно-руховий апарат значення і будова опорно-рухового апарату
Значення опорно-рухового апарату. До опорно-рухового апарату відносять м’язи і кістяк, що складає 10% від загальної маси тіла. Кістяк виконує опорну функцію, захищає від механічних ушкоджень мозок і внутрішні органи, бере участь у здійсненні рухів. Кістяк сприяє підтримці на визначеному рівні мінерального складу крові. Кістки є місцем розташування червоного кісткового мозку, що відноситься до кровотворних органів.
М’язи, прикріплюючись до кісток, при скороченні переміщають їх відносно один одного, що забезпечує рух. М’язи виконують опорну функцію, підтримують визначене положення тіла. Захисна функція м’язів виявляється в тім, що вони входять до складу стінок, які обмежують порожнини тіла і захищають внутрішні органи. М’язова стінка не є твердою структурою і забезпечує можливість зміни обсягу порожнини.
У процесі онтогенезу м’язи стимулюють дозрівання центральної нервової системи. Це має особливо важливе значення в період ембріогенезу, коли організм, що розвивається, знаходиться в умовах обмеженої кількостіподразнень. При рухах плоду подразнюються рецептори м’язів і імпульси від них, направляючись в центральну нервову систему, сприяють росту і диференціюванню її клітин. Стимулюючі впливи двостороні: центральна нервова система направляє ріст і розвиток м’язів, а активність м’язів є чинником, що впливає на формування структури і функції нервової системи.
Хімічний склад, будова і з’єднання кісток.
Кістки складаються з неорганічної речовини й органічної. Неорганічна речовина складає 65–70 % сухої маси кісти, органічна, представлена оссеїном,– 30 – 35 %.
У кістяку дорослої людини міститься близько 1200 г Са, 530 г Р, 11 г Mg. На кісткову тканину приходиться 99 % Са, 87 % Р и 58 % Mg від загальної їх кількості, що міститься в організмі. Мінеральні речовини кісток представлені в основному кристалами гидрооксиапатиту.
Крім Са, Р, Mg, кістки містить більш 30 інших різних елементів. Вміст їх у кістковій тканині дуже невеликий (до 0,001%), тому вони одержали назву мікроелементів. До них відносяться Al, F, Se, Zn, Cu, Ba та ін. Усі мікроелементи необхідні для нормального функціонування кісткової тканини. Так, наприклад, недостатня кількість міді спричиняє скривлення і ламкість кісток.
Кісткова тканина містить близько 70% лимонної кислоти від загальної кількості її, що є в організмі. Лимонна кислота має здатність розчиняти солі кальцію. Від цього залежить її вплив на процеси формування і розсмоктування кісткової тканини.
Органічну речовину кісток складає в основному (95%) фібрилярний білок – колаген. Колаген складається з трьох поліпептидних ланцюжків, закручених один біля одного по спіралі.
До органічних речовин кістяка відносяться, крім колагену, вуглеводи і нуклеїнові кислоти. Видалення з кісток шляхом прожарювання на вогні органічної речовини робить їх дуже тендітними, а видалення неорганічного (витримування в кислоті) – м’якими.
Будова кісток. Кістки за формою розрізняють довгі, широкі, короткі і змішані. Прикладом довгих кісток є кістки плеча, передпліччя, стегна і гомілки. У цих кістках середню частину називають диафізом, кінці – епіфізами. Кісти мозкового черепа, лопатка – приклад широких кісток. До коротких кісток відносять кістки зап’ястя, передплесни. Кістка, що лежить у підставі черепа,– клиноподібна, чи основна,– змішана. Кісткова тканина, будучи одним з видів сполучної тканини, складається з клітин і міжклітинної речовини. Розрізняють три види клітин кісткової тканини: остеоцити, остеобласти й остеокласти. У найбільшій кількості в кістковій тканині знаходяться остеоцити. Вони розташовані в особливих кісткових порожнинах, довжина яких коливається від 22 до 55 мкм, а ширина – від 6 до 14 мкм. Це клітини, що формують кісткову тканину як під час росту організму, так і в період відновлення кісти після її ушкодження. Для цих клітин характерна висока активність синтезу органічних речовин. Остеокласты – клітини, що руйнують звапнений хрящ і кістки. Їх лізосоми містять високоактивні ферменти, що, виділяючись з клітини, здійснюють розсмоктування (резорбцію) міжклітинної речовини кісток.
Міжклітинна речовина кісткової тканини складається з основної речовини, у якій знаходяться колагенові чи осеїнові волокна і неорганічні солі. Кристали гідрооксиапатиту можуть входити до складу фібрил і розташовуватися навколо них. При цьому довгі осі кристалів і фібрил звичайно збігаються.
Рис.28. Будова кістки: А – структура компактної і губчатої речовини стегнової кістки: 1 – губчата речовина; 2 – компактна речовина; 3 – кістковомозкова порожнина; Б – схема розташування перекладин у губчатій речовині; В – мікроструктура компактної речовини: 1 – остеони: 2 – канал остеона; 3 – судини; 4 – кісткомозкова порожнина.
Кісткові клітини і міжклітинна речовина формують пластинчасту кісткову тканину, що складається з окремих пластинок. В одній і тій же пластинці волокна йдуть паралельно один одному, а напрямок їх у різних пластинках по-різному. Це додає велику міцність кісткам. Так, стегнова кістка у вертикальному положенні витримує тиск 1,5 т, а велика гомілкова –1,8 т.
Розрізняють компактну і губчату речовину кістки (Рис.28, А). Губчата речовина знаходиться в епіфізах довгих трубчастих кісток, у коротких кістках, у деяких змішаних і плоских. Вона складається з тонких кісткових пластинок. Їхнє розташування визначається функцією кісткової тканини (Рис.28, Б). Вони мають напрямок, рівнобіжний лініям максимальних навантажень. Це забезпечує Їхню функцію при найменшій витраті структурного матеріалу.
Компактна речовина покриває тонким шаром епіфізи, знаходиться в діафізах, у деяких плоских кістках. У компактній речовині пластинки утворюють три шари. Пластинки середнього шару формують структурну одиницю компактної речовини кістки – остеом (Рис.28, В). Він представлений системою вставлених один в одного циліндрів (від 5 до 20) з каналом, що йде в центрі остеона – гаверсовим. Остеони відділені один від одного за допомогою вставних пластинок.
Упорядкована структура кісткової тканини забезпечує виконання її складної біологічної функції.
На поверхні кістка покрита окістям – це сполучно – тканинна оболонка, через яку всередину кістки проникають судини і нерви.
З’єднання кісток. Розрізняють декілька типів з’єднання кісток: безперервні, з’єднання за допомогою суглобів і напівсуглобів (Рис.29 ).
Рис. 30. Різні суглоби: А – плечевий суглоб: 1 – суглобна сумка; 2 – суглобна порожнина; 3 – суглобні хрящі; Б - ліктьовий суглоб: 1-плечова кіста; 2-променева; 3 – ліктьова; В – колінний суглоб:1 – стегнова кіста; 2 - гомілка; 3 – надколінок; 4 – мала гомілкова кістка.
Безперервні з’єднання – синартроз – характеризуються тим, що кістки нерухомо (чи майже нерухомо) з’єднані між собою за допомогою сполучної тканини, чи хряща кісткової тканини (шви черепа, крижових хребців). Суглоб-діартроз – утворюється зчленуванням двох чи більшої кількості кісток (Рис.30). У суглобі поверхні кісток, що зчленовуються, мають форму, що забезпечує їх найкраще співпадіння. Так, голівці однієї кісти відповідає западина іншої. Рух відбувається за рахунок обертання суглобних поверхонь одна відносно іншої. У більшості суглобів можливий рух у декількох площинах, тобто рух у них має декілька ступенів волі. До країв суглобних поверхонь прикріплена суглобна сумка. Простір між нею і суглобними поверхнями кісток називається суглобною порожниною. У ній знаходиться невелика кількість рідини, що полегшує ковзання суглобних поверхонь. Більшість з’єднань кісток здійснюється за цим принципом (плечовий суглоб, тазостегновий, скоковий і т.д.).
Напівсуглоб відрізняється тим, що хрящова прокладка між кістками має порожнину, а суглобна сумка відсутня (з’єднання лонних кісток тазу).