87. Вплив геохімічного середовища на розвиток та хімічний склад рослин.

У залежності від реакції на геохімічне середовище (на вміст хімічних елементів або їх концентрацію) виділяють дві великі групи рослин:

1. рослини, що адаптувались до зміни концентрації хімічних елементів;

2. рослини, що не адаптувались до зміни концентрації хімічних елементів.

Рослини, що адаптовані до змін концентрації хімічних елементів у середовищі, як правило, розвиваються нормально. Але в процесі їх еволюційного розвитку серед них можуть з’явитися нові форми, які називаються фізіологічними формами. У цих форм зовнішні морфологічні ознаки можуть бути зміненими.

Особливу групу серед нових фізіологічних форм рослин складають ендемічні види або “ендеміки” – види (або різновиди) рослин, які мають дуже вузький ареал розповсюдження, обмежений геохімічним середовищем, яке відрізняється підвищеною концентрацією одного (або декількох) хімічних елементів. Ендемічні види характеризуються стійкими морфологічними ознаками, які властиві тільки їм. У понятті “морфологічна мінливість” мається на увазі як характер змін зовнішніх форм, так і порушення фізіологічних функцій. Морфологічна мінливість проявляється по-різному. Наприклад, це може бути поліморфізм квітів (розсічення або махровість пелюстків) – під впливом свинцю, цинку або молібдену або порушення чи зміна пігментації – Mo, Ni, Hg, Zn, Cu, Mn, I.

Хімічний склад організмів, як правило, відображає фоновий вміст хімічних елементів у ландшафтах (грунті, водах). Вважається, що середній хімічний склад живої речовини – це систематична ознака ландшафту. Так, рослини, що ростуть на солончаках, завжди збагачені Na, Cl, S. Лісова рослинність збагачена Fe, Al, збіднена на Ca. Степова, навпаки, багата на Са і збіднена на Al, Fe. Більшість видів рослин і тварин у процесі еволюційного розвитку виробили здатність до зберігання свого середнього хімічного стану. Тому, в деяких видах хімічний склад організму характеризується підвищеним вмістом якихось окремих елементів, а деяких ні.

У залежності від розповсюдження хімічних елементів по органам рослин, їх класифікують на дві групи:

1) базипетальні – найбільший вміст хімічних елементів у листі;

2) акропетальні – найбільше накопичення хімічних елементів у коренях.

Біоіндикатор — організм, вид або біоценоз, за наявністю і станом якого можна судити про властивості середовища, в тому числі про присутність і концентрацію забруднювачів.По присутності деяких стійких до забруднення видів та відсутності нестійких видів (наприклад, лишайників) визначається рівень забруднення атмосфери міст. Здатність деяких видів біоіндикаторів акумулювати забруднюючі речовини дозволила Швеції виявити наслідки аварії на Чорнобильській АЕС при аналізі лишайників. Береза і осика можуть сигналізувати про підвищений вміст барію та стронцію в навколишньому середовищі неприродно зеленим кольором листя. Аналогічно в ареалі розсіювання урану навколо родовищ пелюстки іван-чаю стають білими (в нормі — рожеві), у лохини темно-сині плоди набувають білий колір