- •Охарактеризувати предмет, завдання та основні методи психології вищої школи
- •2. Обґрунтувати навчально-професійну діяльність студента як провідну.
- •3. Пояснити суперечливості та кризи студентського віку
- •4. Розкрити адаптацію студента до навчання у вищій школі, та психологічні умови її ефективності
- •5. Пояснити зміст поняття творчості як умови самореалізації особистості у вищій школі
- •6. Пояснити психологічні особливості управління навчально-виховним процесом у закладах вищої освіти
- •7. Проаналізувати психологічні особливості студентської групи та її структуру
- •8. Проаналізувати психологічні бар’єри в професійно-педагогічному спілкуванні викладачів і студентів
- •9. Пояснити психологічний зміст і основні прояви професійного стресу та синдрому «професійного вигорання» учасників освітнього процесу закладів вищої освіти
- •10. З’ясувати психологічні передумови успішності та неуспішності студентів у навчально-професійній діяльності
- •11. Андрагогіка як галузь педагогічної науки
- •Мета підготовки фахівця у вищій школі. Мета виховання у вітчизняній і зарубіжній педагогіці
- •Українська етнопедагогіка як джерело розвитку педагогічної науки і практики
- •Поняття і завдання дидактики вищої школи
- •Сутність процесу навчання у вищій школі
- •Методи і засоби навчання у вищому навчальному закладі
- •Формування (виховання, розвиток) фахівця
- •Виховальні відносини викладача і студентів у вищій школі, засоби їх забезпечення
- •Методи і форми виховання у вищому навчальному закладі
- •Тьюторський підхід у діяльності викладача
- •21. Зміст навчання хімії у старшій і вищій школі.
- •22.Методи навчання хімії у старшій і вищій школі.
- •23. Програмоване навчання хімії у старшій і вищій школі.
- •24.Організаційні форми навчання хімії у старшій і вищій школі.
- •25. Лабораторний практикум і його роль в навчанні хімії у старшій і вищій школі.
- •26. Самостійна робота здобувачів освіти у навчанні хімії.
- •27. Засоби навчання хімії.
- •28. Контроль за засвоєнням хімічних знань у старшій і вищій школі.
- •29. Інноваційні технології навчання хімії.
- •30. Сучасні форми і методи оцінювання у старшій і вищій школі.
- •31. Будова атома. Будова матерії.
- •32. Будова молекул і хімічний зв’язок.
- •33. Симетрія молекул.
- •34. Кислоти і основи.
- •35. Окиснення і відновлення. Окисно-відновні потенціали.
- •36. Стереоізомерія.
- •37. Енергетика хімічних реакцій.
- •38. Механізми хімічних реакцій.
- •39. Фізико-хімічні методи дослідження речовин.
- •40. Будова атома Карбону.
- •41. Природа хімічних зв'язків.
- •42. Сучасні уявлення про взаємний вплив атомів у молекулі. Індукційний ефект.
- •Індуктивний (індукційний)ефект
- •43. Мезомерний ефект.
- •44. Ізомерія органічних сполук.
- •45. Кислотно-основні властивості органічних сполук
- •46. Ароматичність
- •47. Гетероциклічні ароматичні системи.
- •48. Основи теорії хімічних перетворень
- •49. Заміщення біля атому Карбону.
- •50. Електрофільне і нуклеофільне заміщення в ароматичному ряду.
- •Електрофільне заміщення в ароматичних сполуках проходить у три етапи.
- •51.Поняття хімічної номенклатури
- •52. Номенклатура неорганічних сполук.
- •53. Номенклатура iupac органічних сполук.
- •54. Сучасний хіміко-аналітичний контроль
- •55. Пробовідбір і пробопідготовка.
- •56. Концентрація і розподіл як стадії пробопідготовки.
- •57. Аналіз вод.
- •58. Аналіз повітря
- •59. Аналіз грунтів та донних відкладень.
- •60.Визначення екотоксикантів
- •61. Аналіз біологічних матеріалів.
- •62. Аналіз геологічних об'єктів.
- •63. Аналіз харчових і сільськогосподарських продуктів.
- •64.Відмінності якісного та кількісного аналізу органічних сполук від аналізу неорганічних речовин
- •65. Підготовка речовини до аналізу
- •66. Визначення фізичних констант
- •67. Елементний аналіз.
- •68.Ідентифікація органічних речовин
- •69. Якісний функціональний аналіз
- •70. Кількісний функціональний аналіз
- •71. Основи класичної теорії хімічної будови
- •72. Фундаментальні складові матеріальних об’єктів
- •73. Симетрія молекулярних систем
- •74. Поляризація молекул
- •75. Електричні та магнітні властивості атомів і малих молекул
- •76. Двохатомні молекули. Багатоатомні молекули
- •77. Будова і властивості твердих тіл
- •78. Математична модель хімічних перетворень
- •79. Молекулярна енергетика горіння
- •80. Каталіз та каталізатори. Вивчення впливу неорганічних каталізаторів та ферментів на перебіг хімічних реакцій.
- •81. Біогенний обмін речовин у біосфері
- •82. Жива речовина біосфери та її біогеохімічні функції
- •83.Газова функція живої речовини та біогенний кугооіг води
- •84. Концентраційна функція живої речовини
- •85. Окисно-відновна функція живої речовини
- •86. Значення хімічних елементів у житті живих організмів
- •87. Вплив геохімічного середовища на розвиток та хімічний склад рослин.
- •88. Біогеохімічне районування
- •89. Біологічний та біогеохімічний кругообіги елементів у біосфері
- •90. Ноосфера як етап розвитку біосфери
42. Сучасні уявлення про взаємний вплив атомів у молекулі. Індукційний ефект.
Взаємний вплив атомів в органічних молекулах визначається розподілом електронної густини в молекулі та поляризовністю ковалентних зв’язків. В молекулах органічних речовин під впливом наявних в них різних за своєю природою атомів або атомних груп відбувається перерозподіл електронної густини хімічних зв’язків двох ефектів: індукційнго (по s-зв’язку) та мезомерного (по p-зв’язку).
Індуктивний (індукційний)ефект
Унаслідок різної електронегативності елементів зв'язок sp3-гібридизованого атома Карбону з іншими атомами може поляризуватися. Так, в алкілхлориді електронна густина дещо вища біля атома Хлору, ніж біля атома Карбону, оскільки Хлор більш електронегативний:
Якщо атом Карбону, сполучений із Хлором, сполучається ще й з іншими атомами Карбону, то такий ефект може передаватися по ланцюгу. Зміщення s-електронної густини позначають стрілкою
Більшість атомів і груп, сполучених з атомом Карбону, виявляють такий самий вплив і в тому самому напрямку, що й атом Хлору, тобто вони відтягують електрони від атома Карбону {акцептори електронів) внаслідок більшої, порівняно з ним, електронегативності.
Однак якщо біля одного з атомів Карбону зв'язку С—С міститься атом із цілим або частковим негативним зарядом {донори електронів),
то електрони s-зв'язку С—С зміщуються в протилежному напрямку:
Атоми металів, наприклад у реактивахГриньяра,також є донорами електронів, тобто атом Карбону стає негативно поляризованим
Такий вплив на розподіл електронів у s-зв'язках відомий як індукційний ефект, зумовлений здатністю атома або групи атомів зміщувати s-електрони.
Група атомів (замісник), які відтягують на себе електронну густину, мають негативний індукційний ефект -І-ефект (електроноакцепторний індукційний ефект).
Коли атом або групи атомів (замісник) відштовхує електронну густину від себе, йдеться про позитивний індукційний ефект +І-ефект (електронодонорний індукційний ефект).
Переважна більшість атомів і атомних груп проявляють негативний індуктивний ефект: F, Cl, Br, I, -NO2, -COH, -COOH, -OH, -NH2.
Існують певні правила для визначення знака і величини І-ефекту замісників.
-І-Ефект тим сильніший, чим більша електронегативність відповідногоатома.
Ненасичені замісники виявляють -І-ефект, який зростає зі збільшеннямступеня ненасиченості замісника.
+І-ефект алкільних груп збільшується зі зростанням розгалуженості ланцюга алкілу СН3< СН2СН3< СН(СН3)2< С(СН3)3.
При введенні в молекулу електронодонорних замісників понижується знижується кислотність, а основність посилюється. З електроноакцепторними замісниками навпаки
43. Мезомерний ефект.
Мезомерний ефект(ефект супряження, резонансний ефект) – це зміщення електронної густини по p-зв’язку в напрямку більш елекронегативного атома або групи атомів. Розрізняють позитивний (+М) і негативний (–М) мезомерні ефекти
В залежності від того, які електрони (електронні орбіталі) приймають участь в спряженні, розрізняють: π,π-Спряження відбувається, коли прості і кратні (подвійні чи потрійні) зв’язки розміщуються в молекулі почергово та в ароматичних сполуках – у молекулах бензені та його гомологів.; р,π-Спряження виникає в системі з таким чергуванням фрагментів: подвійний зв’язок – одинарний s-зв’язок – р-орбіталь. Причому, р-орбіталь може містити неподілену електронну пару, один неспарений електрон чи бути вакантною (у хлорвінілі). та s-p-супряження(перекривання s-орбіталі зв’язку С–Н і p-орбіталі).
Мезомерний ефект називають негативним (–М-ефект), якщо атоми або групи атомів приймають електронну густину від p-зв’язку (являються акцепторами електронів).
Позитивний мезомерний ефект властивий електродонорним групам, здатним до часткової або повної передачі пари електронів у загальну спряжену систему. Наприклад, при наявності в бензеновому ядрі замісників першого роду (–ОН, –NH2, –R тощо) внаслідок їх електронодонорного характеру електронна густина підвищується у самому ядрі, що призводить до полегшення перебігу реакцій заміщення. При наявності в бензеновому ядрі замісників другого роду (-NO2, -COOH, -SO3H) внаслідок їх електроноакцепторному характеру електронна густина в ядрі зменшується, що утруднює перебіг реакцій заміщення.
Існують правила, що визначають знак і відносну величину М-ефекту:
1. -М-Ефекттимсильніший,чимбільшаелектронегативністьгетероелементав заміснику:
2 . +М-Ефект замісника тим сильніший, чим менша електронегативність відповідногогетероелемента:
Винятком є галогени:
Мезомерний ефект, як і індукційний, зумовлює поляризацію молекул і тому впливає на фізичні властивостісполук.
Теорія резонансу( мезомерії)— спосіб опису електронної будови часток (молекул, радикалів, іонів), яким притаманна суттєва делокалізація електронів. Електронна будова таких часток погано описується структурною формулою із певним розподілом ковалентних зв'язків і неподілених електронних пар. Теорія резонансу спирається на метод валентних зв'язків і фактично є способом візуалізації результатів його застосування. Разом із тим, вона дозволяє наближено передбачити або пояснити хімічні властивості, ґрунтуючись лише на поняттях валентності та електронегативності.
Індуктивний та мезомерний ефекти відрізняються тим, що індуктивний ефект може діяти як у насичених, так і в ненасичених системах, тоді як мезомерний ефект спостерігається тільки в ненасичених і особливо в кон'югованих системах. Індуктивний ефект пов'язаний з електронами s-зв'язків, а мезомерний — з p-електронами і неподіленими електронними парами. Індуктивний ефект передається тільки на відносно короткі відстані в насиченому ланцюгу, тоді як мезомерний — на значно більші відстані за наявності кон'югації.
Кореляційнийаналіз дає більш широке уявлення про ступінь зв'язку між атомами.