- •Охарактеризувати предмет, завдання та основні методи психології вищої школи
- •2. Обґрунтувати навчально-професійну діяльність студента як провідну.
- •3. Пояснити суперечливості та кризи студентського віку
- •4. Розкрити адаптацію студента до навчання у вищій школі, та психологічні умови її ефективності
- •5. Пояснити зміст поняття творчості як умови самореалізації особистості у вищій школі
- •6. Пояснити психологічні особливості управління навчально-виховним процесом у закладах вищої освіти
- •7. Проаналізувати психологічні особливості студентської групи та її структуру
- •8. Проаналізувати психологічні бар’єри в професійно-педагогічному спілкуванні викладачів і студентів
- •9. Пояснити психологічний зміст і основні прояви професійного стресу та синдрому «професійного вигорання» учасників освітнього процесу закладів вищої освіти
- •10. З’ясувати психологічні передумови успішності та неуспішності студентів у навчально-професійній діяльності
- •11. Андрагогіка як галузь педагогічної науки
- •Мета підготовки фахівця у вищій школі. Мета виховання у вітчизняній і зарубіжній педагогіці
- •Українська етнопедагогіка як джерело розвитку педагогічної науки і практики
- •Поняття і завдання дидактики вищої школи
- •Сутність процесу навчання у вищій школі
- •Методи і засоби навчання у вищому навчальному закладі
- •Формування (виховання, розвиток) фахівця
- •Виховальні відносини викладача і студентів у вищій школі, засоби їх забезпечення
- •Методи і форми виховання у вищому навчальному закладі
- •Тьюторський підхід у діяльності викладача
- •21. Зміст навчання хімії у старшій і вищій школі.
- •22.Методи навчання хімії у старшій і вищій школі.
- •23. Програмоване навчання хімії у старшій і вищій школі.
- •24.Організаційні форми навчання хімії у старшій і вищій школі.
- •25. Лабораторний практикум і його роль в навчанні хімії у старшій і вищій школі.
- •26. Самостійна робота здобувачів освіти у навчанні хімії.
- •27. Засоби навчання хімії.
- •28. Контроль за засвоєнням хімічних знань у старшій і вищій школі.
- •29. Інноваційні технології навчання хімії.
- •30. Сучасні форми і методи оцінювання у старшій і вищій школі.
- •31. Будова атома. Будова матерії.
- •32. Будова молекул і хімічний зв’язок.
- •33. Симетрія молекул.
- •34. Кислоти і основи.
- •35. Окиснення і відновлення. Окисно-відновні потенціали.
- •36. Стереоізомерія.
- •37. Енергетика хімічних реакцій.
- •38. Механізми хімічних реакцій.
- •39. Фізико-хімічні методи дослідження речовин.
- •40. Будова атома Карбону.
- •41. Природа хімічних зв'язків.
- •42. Сучасні уявлення про взаємний вплив атомів у молекулі. Індукційний ефект.
- •Індуктивний (індукційний)ефект
- •43. Мезомерний ефект.
- •44. Ізомерія органічних сполук.
- •45. Кислотно-основні властивості органічних сполук
- •46. Ароматичність
- •47. Гетероциклічні ароматичні системи.
- •48. Основи теорії хімічних перетворень
- •49. Заміщення біля атому Карбону.
- •50. Електрофільне і нуклеофільне заміщення в ароматичному ряду.
- •Електрофільне заміщення в ароматичних сполуках проходить у три етапи.
- •51.Поняття хімічної номенклатури
- •52. Номенклатура неорганічних сполук.
- •53. Номенклатура iupac органічних сполук.
- •54. Сучасний хіміко-аналітичний контроль
- •55. Пробовідбір і пробопідготовка.
- •56. Концентрація і розподіл як стадії пробопідготовки.
- •57. Аналіз вод.
- •58. Аналіз повітря
- •59. Аналіз грунтів та донних відкладень.
- •60.Визначення екотоксикантів
- •61. Аналіз біологічних матеріалів.
- •62. Аналіз геологічних об'єктів.
- •63. Аналіз харчових і сільськогосподарських продуктів.
- •64.Відмінності якісного та кількісного аналізу органічних сполук від аналізу неорганічних речовин
- •65. Підготовка речовини до аналізу
- •66. Визначення фізичних констант
- •67. Елементний аналіз.
- •68.Ідентифікація органічних речовин
- •69. Якісний функціональний аналіз
- •70. Кількісний функціональний аналіз
- •71. Основи класичної теорії хімічної будови
- •72. Фундаментальні складові матеріальних об’єктів
- •73. Симетрія молекулярних систем
- •74. Поляризація молекул
- •75. Електричні та магнітні властивості атомів і малих молекул
- •76. Двохатомні молекули. Багатоатомні молекули
- •77. Будова і властивості твердих тіл
- •78. Математична модель хімічних перетворень
- •79. Молекулярна енергетика горіння
- •80. Каталіз та каталізатори. Вивчення впливу неорганічних каталізаторів та ферментів на перебіг хімічних реакцій.
- •81. Біогенний обмін речовин у біосфері
- •82. Жива речовина біосфери та її біогеохімічні функції
- •83.Газова функція живої речовини та біогенний кугооіг води
- •84. Концентраційна функція живої речовини
- •85. Окисно-відновна функція живої речовини
- •86. Значення хімічних елементів у житті живих організмів
- •87. Вплив геохімічного середовища на розвиток та хімічний склад рослин.
- •88. Біогеохімічне районування
- •89. Біологічний та біогеохімічний кругообіги елементів у біосфері
- •90. Ноосфера як етап розвитку біосфери
69. Якісний функціональний аналіз
Належність органічних речовин до певних класів встановлюється функціональним аналізом, їх чистота – хроматографією, будова – усіма існуючими фізико-хімічними методами.
Якісний елементний аналіз дозволяє визначити, з атомів яких елементів побудовані молекули органічної речовини; кількісний елементний аналіз встановлює елементний склад сполуки та емпіричну формулу.
При виконанні елементного аналізу органічні речовини “мінералізують” і подальше визначення проводять звичайними методами аналітичної хімії.
Функціональна група |
Основні якісні реакції |
Спостереження |
Подвійний зв’язок |
1. Розчин Br2/CCl4 (жовтий розчин). 2. Розчин KMnO4 (малиновий розчин). |
Знебарвлення. Знебарвлення. |
Потрійний зв’язок Кінцевий потрійний зв’язок |
1. Розчин Br2/CCl4 (жовтий розчин). 2. Розчин KMnO4 (малиновий розчин). Амоніачний розчин [Cu(NH3)2]Cl, або[Ag(NH3)2]OH. |
Знебарвлення. Знебарвлення. Осад купрум ацетиленіду або осад арґентум ацетиленіду. |
Ароматичні системи |
1. CHCl3, AlCl3. 2. HNO3, H2SO4. |
Забарвлені продукти. Нітросполука жовтого кольору. |
Галогени (крім Флуору) |
1. Проба Бейльштейна. 2. Сплавлення з натрієм, потім додавання розчину AgNO3. |
Забарвлення полум’я газового пальника у зелений колір. Осад: білий AgCl, жовтуватий AgBr, жовтий AgI. |
Гідроксильна група в спиртах |
1. Проба Лукаса ZnCl2+HCl. 2. Окиснення хромовою сумішшю K2Cr2O7+H2SO4. |
Спирти: первинні - не реагують; вторинні - помутніння через 10 хв; третинні - помутніння на протязі 3-5 хв. Спирти: первинні - зелене забарвлення; вторинні - зелене забарвлення; третинні - не реагують. |
Гідроксильна група в фенолах |
1. Розчин FeCl3. 2. Бромна вода. 3. Реакція з діазосполуками. |
Фіолетове чи синє забарвлення (червоне, зелене). Осад. Забарвлені сполуки. |
Карбонільна група в альдегідах |
1. 2,4-динітрофенілгідразин. 2. Семікарбозид. 3. NaHSO3. 4. [Ag(NH3)2]OH (реакція срібного дзеркала, реакція Толленса), нагрівання 5. Реактив Фелінга, нагрівання 6. Фуксиносірчиста кислота |
Жовтий або червоний осад 2,4-динітрофенілгідразину карбонільної сполуки. Осад семікарбозону карбонільної сполуки. Осад гідроген сульфатних (ІV) похідних карбонільної сполуки. Металічне срібло у вигляді дзеркального шару. Жовтий або червоний осад Cu2O (ароматичні альдегіди цю реакцію не дають). Інтенсивно рожево-фіолетове забарвлення. |
Карбоксильна група (карбонові кислоти) |
1. Індикатор. 2. Насичений розчин натрій гідргенкарбонату NaHCO3. 3. Одержання похідних: взаємодія зі спиртами у кислому середовищі, нагрівання. |
Зміна кольору індикатора або індикаторного паперу. Виділення бульбашок вуглекислого газу. Утворення естерів зі специфічним запахом. |
Аміногрупа Первинні аміни Первинні аліфатичні Первинні ароматичні Вторинні аміни Третинні аміни |
1. Індикатор. 2. Ізонітрильна проба (NaOH+CHCl3) , нагрівання. 3. HNO2 (NaNO2+HCl). 4. HNO2 (NaNO2+HCl+нафтол). 5. HNO2 (NaNO2+HCl). 6. HNO2 (NaNO2+HCl
|
Аміногрупа Первинні аміни Первинні аліфатичні Первинні ароматичні Вторинні аміни Третинні аміни аліфатичні і чисто ароматичні Третинні аміни жирноароматичні Третинні аміни |