58. Аналіз повітря

Для лабораторних методів використовується аспіраційний метод відбору проб, сутність якого полягає у протягуванні за допомогою водяного аспіратора, пилососа, чи електроаспіратора певного об'єму повітря через елективні поглинаючі розчини, вміщені в поглинаючі прилади різних конструкцій. Для експресних методів використовуються універсальний газоаналізатор УГ-2, газоаналізатор ГМК-3. Принцип роботи газоаналізатора – лінійно-колористичний: концентрацію хімічного забруднювача повітря визначають по довжині забарвлення індикаторного кристалічного реактиву в скляній трубці після протягування через нього певного об’єму досліджуваного повітря. Прилад дозволяє визначити 14 хімічних забруднювачів, які зустрічаються в промисловому виробництві: аміак, ацетон, ацетилен, бензин, бензол, ксилол, окис вуглецю, окиси азоту, сірчаний ангідрид, сірководень, толуол, вуглеводні нафти, хлор, етиловий ефір.Відбір проб повітря методом обміну. Досліджуване повітря багаторазово продувають через газову піпетку або калібрувальний бутель. Досліджуване повітря продувають через суху газову піпетку або калібрувальний бутель в десятикратній кількості по відношенню до об’єму посудини.

Вакуумний метод відбору проб повітря. У товстостінному калібрувальному бутлі створюють розрідження за допомогою насоса Комовського. Повітря відкачують із бутля до залишкового тиску 10-15 мм рт. ст., загвинчують затискач на гумовій трубці, від’єднують бутель від насоса і в кінець гумової трубки вставляють скляну паличку. В місці відбору проби бутель відкривають, і він швидко заповнюється повітрям через різницю тиску. Після відбору проби загвинчують затискач і в отвір гумової трубки вставляють скляну паличку.

Відбір проб повітря методом виливання. Газову піпетку або калібрувальний бутель наповнюють рідиною, яка не реагує з досліджуваною речовиною і не розчиняє її.Повітря має такий хімічний склад: азоту - 78,00 %, кисню - 20,94 %, інертних газів - 0,94 %, діоксиду вуглецю - 0,04 %. Ці показники в приземному шарі можуть коливатися в незначних межах. Головним чином людині потрібен кисень, без якого вона не зможе жити, як і решта живих організмів. Але зараз вивчено і доведено, що інші складові частини повітря також мають велике значення.З метою санітарної охорони атмосферного повітря розробляються і науково обгрунтовуються гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих хімічних речовин, вони після перевірки одобрюються Комітетом з гігієнічного нормування і затверджуються Міністерством охорони здоров’я України, які набувають статусу закону і є обов'язковими для виконання всіма фізичними і юридичними особами країни. У ході здійснення санітарного нагляду за дотриманям ГДК атмосферних забруднень визначають:а) максимально разову концентрацію речовин (відбір проби повітря проводять протягом 30 хв);б) середньодобову концентрацію речовин (відбір проб повітря проводять протягом доби).

59. Аналіз грунтів та донних відкладень.

Хімічні інградієнти, які входять до складу грунтів і донних можна розділити на 3 групи:

1 - компоненти, які складають основну мінеральну частину цих об'єктів, а також С і N2 органічних сполук. Для їх визначення тверду пробу необхідно повністю перевести в розчин. 2 - складають біологічно активні і доступні для рослин компоненти, які витягують з грунтів і донних відкладень дією певних розчинників. 3 - входять неорганічні і органічні речовини токсичної групи, які є антропогенними забруднювачами грунтів і донних відкладень. Для визначення цих сполук їх також переводять в розчинений стан обробкою спеціальними розчинниками. При цьому необхідно враховувати те, що один і той же інгредієнтів може одночасно входити в різні групи.

Відбір проб і їх підготовка до аналізу

На відміну від природних вод і повітря хімічний склад грунтів і донних відкладень є найбільш стабільним. Виходячи з цього, немає необхідності для визначення таких компонентів часто відбирати проби в багатьох місцях. для визначення цих компонентів проби відбирають з більшої кількості місць на поверхні і з різних глибин. Час відбору проб необхідно узгодити з етапами вегетації сухостійних і водних рослин. Для визначення антропогенних забруднювачів проби грунтів і донних відкладень відбирають в районах найбільш інтенсивного забруднення.

Відібраний грунт висушують на повітрі протягом декількох діб. Донні відкладення відбирають за допомогою спеціальних пристроїв – грунтовідбірників. Однак необхідно враховувати, що при висушуванні змінюється рН, гідролітична кислотність, зміст Виходячи з цього, при спеціальних дослідженнях аналізують свіжий відібраний грунт або свіжі донні відкладення.

Підготовка проби до аналізу. грунт або донні відкладення масою 600 - 750 г розмішують на чистому папері і видаляють коріння рослин, каміння та інші включення. Великі грудки грунту розтирають у фарфоровій ступці і перемішують з основною масою.

середню пробу готують до аналізу способом квартування. Для цього ретельно перемішують пробу розміщують на чистому папері у вигляді квадрата і шпателем ділять по діагоналі на 4 рівні частини. Дві протилежні частини об'єднують і з них відбирають проби для аналізу, а ін.

Для отримання однорідних зразків, середню пробу перед аналізом просівають крізь сито з діаметром відп. 0,25 мм. Частинки, що залишилися на ситі, розтирають у ступці і знову просівають. Просіювання через грунтові сита необхідно проводити із закритою кришкою і відкривати її не раніше ніж через 2 - 3 хв. після завершення просіювання, для осадження Таку підготовку середньої проби виконують для проведення валового аналізу.

Основні етапи аналізу: Аналіз ґрунтів і донних відкладень включає наступні основні етапи: визначення валового складу, катіонообмінної ємності, доступних для рослин форм азоту, фосфору і калію (NPK), мікроелементів, рухомих форм кремнієвої кислоти і, аналіз водної витяжки та визначення антропогенних забруднень .

Групу мікроелементів, Які найбільш часто визначають в грунтах та донних відкладеннях складають такі біометали як Mn, Cu, Zn, Co, Mo і В. В залежність від цілей дослідження аналіз проводять на загальний вміст мікроелементів після повного розчинення проби або на утримання рухомих, доступних для рослин форм елементів в кислотних або буферних витяжках.