- •Охарактеризувати предмет, завдання та основні методи психології вищої школи
- •2. Обґрунтувати навчально-професійну діяльність студента як провідну.
- •3. Пояснити суперечливості та кризи студентського віку
- •4. Розкрити адаптацію студента до навчання у вищій школі, та психологічні умови її ефективності
- •5. Пояснити зміст поняття творчості як умови самореалізації особистості у вищій школі
- •6. Пояснити психологічні особливості управління навчально-виховним процесом у закладах вищої освіти
- •7. Проаналізувати психологічні особливості студентської групи та її структуру
- •8. Проаналізувати психологічні бар’єри в професійно-педагогічному спілкуванні викладачів і студентів
- •9. Пояснити психологічний зміст і основні прояви професійного стресу та синдрому «професійного вигорання» учасників освітнього процесу закладів вищої освіти
- •10. З’ясувати психологічні передумови успішності та неуспішності студентів у навчально-професійній діяльності
- •11. Андрагогіка як галузь педагогічної науки
- •Мета підготовки фахівця у вищій школі. Мета виховання у вітчизняній і зарубіжній педагогіці
- •Українська етнопедагогіка як джерело розвитку педагогічної науки і практики
- •Поняття і завдання дидактики вищої школи
- •Сутність процесу навчання у вищій школі
- •Методи і засоби навчання у вищому навчальному закладі
- •Формування (виховання, розвиток) фахівця
- •Виховальні відносини викладача і студентів у вищій школі, засоби їх забезпечення
- •Методи і форми виховання у вищому навчальному закладі
- •Тьюторський підхід у діяльності викладача
- •21. Зміст навчання хімії у старшій і вищій школі.
- •22.Методи навчання хімії у старшій і вищій школі.
- •23. Програмоване навчання хімії у старшій і вищій школі.
- •24.Організаційні форми навчання хімії у старшій і вищій школі.
- •25. Лабораторний практикум і його роль в навчанні хімії у старшій і вищій школі.
- •26. Самостійна робота здобувачів освіти у навчанні хімії.
- •27. Засоби навчання хімії.
- •28. Контроль за засвоєнням хімічних знань у старшій і вищій школі.
- •29. Інноваційні технології навчання хімії.
- •30. Сучасні форми і методи оцінювання у старшій і вищій школі.
- •31. Будова атома. Будова матерії.
- •32. Будова молекул і хімічний зв’язок.
- •33. Симетрія молекул.
- •34. Кислоти і основи.
- •35. Окиснення і відновлення. Окисно-відновні потенціали.
- •36. Стереоізомерія.
- •37. Енергетика хімічних реакцій.
- •38. Механізми хімічних реакцій.
- •39. Фізико-хімічні методи дослідження речовин.
- •40. Будова атома Карбону.
- •41. Природа хімічних зв'язків.
- •42. Сучасні уявлення про взаємний вплив атомів у молекулі. Індукційний ефект.
- •Індуктивний (індукційний)ефект
- •43. Мезомерний ефект.
- •44. Ізомерія органічних сполук.
- •45. Кислотно-основні властивості органічних сполук
- •46. Ароматичність
- •47. Гетероциклічні ароматичні системи.
- •48. Основи теорії хімічних перетворень
- •49. Заміщення біля атому Карбону.
- •50. Електрофільне і нуклеофільне заміщення в ароматичному ряду.
- •Електрофільне заміщення в ароматичних сполуках проходить у три етапи.
- •51.Поняття хімічної номенклатури
- •52. Номенклатура неорганічних сполук.
- •53. Номенклатура iupac органічних сполук.
- •54. Сучасний хіміко-аналітичний контроль
- •55. Пробовідбір і пробопідготовка.
- •56. Концентрація і розподіл як стадії пробопідготовки.
- •57. Аналіз вод.
- •58. Аналіз повітря
- •59. Аналіз грунтів та донних відкладень.
- •60.Визначення екотоксикантів
- •61. Аналіз біологічних матеріалів.
- •62. Аналіз геологічних об'єктів.
- •63. Аналіз харчових і сільськогосподарських продуктів.
- •64.Відмінності якісного та кількісного аналізу органічних сполук від аналізу неорганічних речовин
- •65. Підготовка речовини до аналізу
- •66. Визначення фізичних констант
- •67. Елементний аналіз.
- •68.Ідентифікація органічних речовин
- •69. Якісний функціональний аналіз
- •70. Кількісний функціональний аналіз
- •71. Основи класичної теорії хімічної будови
- •72. Фундаментальні складові матеріальних об’єктів
- •73. Симетрія молекулярних систем
- •74. Поляризація молекул
- •75. Електричні та магнітні властивості атомів і малих молекул
- •76. Двохатомні молекули. Багатоатомні молекули
- •77. Будова і властивості твердих тіл
- •78. Математична модель хімічних перетворень
- •79. Молекулярна енергетика горіння
- •80. Каталіз та каталізатори. Вивчення впливу неорганічних каталізаторів та ферментів на перебіг хімічних реакцій.
- •81. Біогенний обмін речовин у біосфері
- •82. Жива речовина біосфери та її біогеохімічні функції
- •83.Газова функція живої речовини та біогенний кугооіг води
- •84. Концентраційна функція живої речовини
- •85. Окисно-відновна функція живої речовини
- •86. Значення хімічних елементів у житті живих організмів
- •87. Вплив геохімічного середовища на розвиток та хімічний склад рослин.
- •88. Біогеохімічне районування
- •89. Біологічний та біогеохімічний кругообіги елементів у біосфері
- •90. Ноосфера як етап розвитку біосфери
38. Механізми хімічних реакцій.
Механізм реакцій розглядає всі зіткнення індивідуальних частинок, які відбуваються одночасно або послідовно. Реакція газоподібних водню з йодом Н2 (г) + I2 (г) = 2НI (г) є прикладом бімолекулярний реакції другого порядку, вона має складний характер і складається з 3 елементарних реакцій: I2 = 2I; 2I = I2; 2I + H2 = 2HI. Хоча реакція формально може бути віднесена до тримолекулярного, її швидкість описується кінетичним рівнянням, що нагадує рівняння реакції другого порядку.
Паралельними реакціями називають реакції, що мають одні й ті ж вихідні реагенти, яким відповідають різні продукти. Швидкість паралельних реакцій дорівнює сумі швидкостей окремих реакцій. Це правило застосовується і для молекулярних паралельних хімічних реакцій.
Послідовно-паралельними реакціями називають реакції, що мають одні й ті ж вихідні реагенти, які можуть реагувати по двох шляхах (механізмам) і більше, в тому числі з різною кількістю проміжних стадій.
Сполученими реакціями називають складні реакції, в яких одна реакція протікає тільки в присутності іншої. У сполучених реакціях проміжне речовина служить зв’язуючою ланкою між первинним і вторинним процесами і обумовлює протікання обох.
Ланцюгова реакція називають хімічні і ядерні реакції, в яких поява активної частки (вільного радикала або атома в хімічних, нейтрона в ядерних процесах) викликає велике число (ланцюг) послідовних перетворень неактивних молекул або ядер. За ланцюговому механізму протікають багато фотохімічні реакції, процеси окислення (горіння, вибух), полімеризації, крекінгу. Розрізняють два типи ланцюгових реакцій: реакції з нерозгалуженими і з розгалуженими ланцюгами. Особливість ланцюгових реакцій полягає в тому, що один первинний акт активації приводить до перетворення величезної кількості молекул вихідних речовин. Біохімічні реакції вільно-радикального окислення є ланцюговими.
Періодичними реакціями називають складні багатостадійні реакції за участю декількох речовин, в яких відбувається періодичне коливання концентрацій окисленої і відновленої форм. Частота і форма коливань залежать від концентрацій вихідних речовин, кислотності, температури. Прикладом таких реакцій може бути взаємодія броммалоновой кислоти з броматом калію в кислому середовищі, каталізатором служить сіль церію (III). Періодичні реакції мають велике значення для біологічних об’єктів, де реакції подібного роду широко поширені.
Реакції твердофазного горіння (реакції високотемпературного синтезу, СВС) Суть методу полягає в тому, що після локального ініціювання реакції взаємодії реагентів фронт реакції горіння мимовільно поширюється по всій системі завдяки теплопередачі від гарячих продуктів до вихідних речовин, ініціюючи протікання в них реакції взаємодії. Таким чином, здійснюється процес горіння, який є і причиною, і наслідком протікання реакції. Механізм протікання реакцій СВС є досить складним і включає в себе процеси реакційної дифузії. Термін «реакційна дифузія» визначає сукупність явищ, що відбуваються при взаємодії двох хімічно різних компонентів, здатних утворювати хімічні сполуки у вигляді твердих фаз. Продукти хімічної взаємодії утворюють суцільний шар, що відрізняється за своєю будовою від вихідних компонентів, але не заважає протіканню подальшої взаємодії.