- •Охарактеризувати предмет, завдання та основні методи психології вищої школи
- •2. Обґрунтувати навчально-професійну діяльність студента як провідну.
- •3. Пояснити суперечливості та кризи студентського віку
- •4. Розкрити адаптацію студента до навчання у вищій школі, та психологічні умови її ефективності
- •5. Пояснити зміст поняття творчості як умови самореалізації особистості у вищій школі
- •6. Пояснити психологічні особливості управління навчально-виховним процесом у закладах вищої освіти
- •7. Проаналізувати психологічні особливості студентської групи та її структуру
- •8. Проаналізувати психологічні бар’єри в професійно-педагогічному спілкуванні викладачів і студентів
- •9. Пояснити психологічний зміст і основні прояви професійного стресу та синдрому «професійного вигорання» учасників освітнього процесу закладів вищої освіти
- •10. З’ясувати психологічні передумови успішності та неуспішності студентів у навчально-професійній діяльності
- •11. Андрагогіка як галузь педагогічної науки
- •Мета підготовки фахівця у вищій школі. Мета виховання у вітчизняній і зарубіжній педагогіці
- •Українська етнопедагогіка як джерело розвитку педагогічної науки і практики
- •Поняття і завдання дидактики вищої школи
- •Сутність процесу навчання у вищій школі
- •Методи і засоби навчання у вищому навчальному закладі
- •Формування (виховання, розвиток) фахівця
- •Виховальні відносини викладача і студентів у вищій школі, засоби їх забезпечення
- •Методи і форми виховання у вищому навчальному закладі
- •Тьюторський підхід у діяльності викладача
- •21. Зміст навчання хімії у старшій і вищій школі.
- •22.Методи навчання хімії у старшій і вищій школі.
- •23. Програмоване навчання хімії у старшій і вищій школі.
- •24.Організаційні форми навчання хімії у старшій і вищій школі.
- •25. Лабораторний практикум і його роль в навчанні хімії у старшій і вищій школі.
- •26. Самостійна робота здобувачів освіти у навчанні хімії.
- •27. Засоби навчання хімії.
- •28. Контроль за засвоєнням хімічних знань у старшій і вищій школі.
- •29. Інноваційні технології навчання хімії.
- •30. Сучасні форми і методи оцінювання у старшій і вищій школі.
- •31. Будова атома. Будова матерії.
- •32. Будова молекул і хімічний зв’язок.
- •33. Симетрія молекул.
- •34. Кислоти і основи.
- •35. Окиснення і відновлення. Окисно-відновні потенціали.
- •36. Стереоізомерія.
- •37. Енергетика хімічних реакцій.
- •38. Механізми хімічних реакцій.
- •39. Фізико-хімічні методи дослідження речовин.
- •40. Будова атома Карбону.
- •41. Природа хімічних зв'язків.
- •42. Сучасні уявлення про взаємний вплив атомів у молекулі. Індукційний ефект.
- •Індуктивний (індукційний)ефект
- •43. Мезомерний ефект.
- •44. Ізомерія органічних сполук.
- •45. Кислотно-основні властивості органічних сполук
- •46. Ароматичність
- •47. Гетероциклічні ароматичні системи.
- •48. Основи теорії хімічних перетворень
- •49. Заміщення біля атому Карбону.
- •50. Електрофільне і нуклеофільне заміщення в ароматичному ряду.
- •Електрофільне заміщення в ароматичних сполуках проходить у три етапи.
- •51.Поняття хімічної номенклатури
- •52. Номенклатура неорганічних сполук.
- •53. Номенклатура iupac органічних сполук.
- •54. Сучасний хіміко-аналітичний контроль
- •55. Пробовідбір і пробопідготовка.
- •56. Концентрація і розподіл як стадії пробопідготовки.
- •57. Аналіз вод.
- •58. Аналіз повітря
- •59. Аналіз грунтів та донних відкладень.
- •60.Визначення екотоксикантів
- •61. Аналіз біологічних матеріалів.
- •62. Аналіз геологічних об'єктів.
- •63. Аналіз харчових і сільськогосподарських продуктів.
- •64.Відмінності якісного та кількісного аналізу органічних сполук від аналізу неорганічних речовин
- •65. Підготовка речовини до аналізу
- •66. Визначення фізичних констант
- •67. Елементний аналіз.
- •68.Ідентифікація органічних речовин
- •69. Якісний функціональний аналіз
- •70. Кількісний функціональний аналіз
- •71. Основи класичної теорії хімічної будови
- •72. Фундаментальні складові матеріальних об’єктів
- •73. Симетрія молекулярних систем
- •74. Поляризація молекул
- •75. Електричні та магнітні властивості атомів і малих молекул
- •76. Двохатомні молекули. Багатоатомні молекули
- •77. Будова і властивості твердих тіл
- •78. Математична модель хімічних перетворень
- •79. Молекулярна енергетика горіння
- •80. Каталіз та каталізатори. Вивчення впливу неорганічних каталізаторів та ферментів на перебіг хімічних реакцій.
- •81. Біогенний обмін речовин у біосфері
- •82. Жива речовина біосфери та її біогеохімічні функції
- •83.Газова функція живої речовини та біогенний кугооіг води
- •84. Концентраційна функція живої речовини
- •85. Окисно-відновна функція живої речовини
- •86. Значення хімічних елементів у житті живих організмів
- •87. Вплив геохімічного середовища на розвиток та хімічний склад рослин.
- •88. Біогеохімічне районування
- •89. Біологічний та біогеохімічний кругообіги елементів у біосфері
- •90. Ноосфера як етап розвитку біосфери
61. Аналіз біологічних матеріалів.
Правила відбору проб біологічних рідин людини
Якість аналізу залежить від багатьох операій, у тому числі від правильності відбору проби. Взяття проби повинно проводитися у присутності відповідального персоналу процедурного кабінету (лікаря, медичної сестри тощо) .
Ємність, яка містить біопробу (кров, сечу, змиви), має бути ретельно закупорена і підписана із зазначенням прізвища, імені, по батькові, віку, статі досліджуваного, сполуки, хіміко-токсикологічний аналіз якої передбачається провести.
Сечу відбирають у чисту суху посудину в кількості не менше 200 мл, при дослідженні на вміст алкоголю достатньо 8–10 мл сечі. Зразу ж проводять попередні дослідження: вимірювання температури сечі скляним ртутним термометром (не пізніше ніж через 3–4 хвилини після забору проби); визначення
ПАР — це будь-яка хімічна речовина, що здатна при одноразовому прийомі спричинити зміну стану свідомості з ейфорією або іншими бажаними, з точки зору споживача, психотропними ефектами, а при систематичному прийомі — психічну і фізичну залежність.Основними об’єктами дослідження серед біологічних матеріалів є сеча, кров (плазма, сироватка), слина, а також змиви
Сеча.Сечі надається перевага серед інших біологічних рідин при проведенні скринінгового тесту на зловживання ПАР тому, що проба її для дослідження може бути отримана у достатній кількості, Важливою характеристикою сечі як об’єкта аналізу є величина рН. При рН нижче 6–7 з сечею ефективно виводяться речовини основного (лужного) характеру, а при рН вище 7 — речовини кислого характеру. При зберіганні сечі її рН збільшується під впливом дії бактеріальної флори, виділяється аміак, що небажано. Із потенційних ендогенних сполук слід враховувати низькомолекулярні продукти метаболізму білків, амінокислот і цукрів (аміни, сечовина, солі карбонової кислоти та ін.), невеликі кількості пептидів і цукрів, стероїдів, пігменту уробіліну тощо. Ізоляцію наркотичних речовин із сечі проводять за схемою .
КровКров є найбільш зручним біологічним субстратом для кількісного визначення ПАР і подальшої інтерпретації отриманих результатів шляхом їх співставлення з відомими даними про терапевтичну, токсичну і смертельну концентрацію цих споук. Терапевтичні концентрації ПАР у крові досить низькі і складають від 5 нг/мл до 5 мг/мл Методика лікарського моніторингу заснована на комбінуванні даних вимірювання концентрації препарату в сироватці крові і клінічної фармакокінетики.
СлинаВизначення концентрації ПАР у слині є новою методикою. Забір проби — процес неінвазивний, а сам біологічний субстрат дозволяє отримати як кількісну, так і якісну інформацію про вміст ПАР в організмі досліджуваного. Відібрану пробу слини слід зразу відцентрифугувати і заморозити для уповільнення її ферментативної активності. Оскільки наркотична речовина, яка знаходиться у водному розчині плазми, пасивно дифундує у слину, існує кореляція між концентрацією наркотиків у слині і плазмі. У слині знаходяться білкові сполуки (альбуміни, ліпопротеїди та ін.), які можуть брати участь у зв’язуванні наркотичних засобів
ВолоссяОдин з нових біологічних методів виявлення ПАР — оцінка волосяного покрову голови. Очевидною його перевагою є те, що він дозволяє отримати інформацію за більш тривалий період часу порівняно з аналізами сечі, крові та слини. ПАР у волоссі містяться в дуже низьких концентраціях, звичайно від 10 нг/мл до 10 мг/мл. Фізико-хімічні властивості конкретної сполуки відіграють важливу роль у процесі включення її в структуру волосся.