- •Охарактеризувати предмет, завдання та основні методи психології вищої школи
- •2. Обґрунтувати навчально-професійну діяльність студента як провідну.
- •3. Пояснити суперечливості та кризи студентського віку
- •4. Розкрити адаптацію студента до навчання у вищій школі, та психологічні умови її ефективності
- •5. Пояснити зміст поняття творчості як умови самореалізації особистості у вищій школі
- •6. Пояснити психологічні особливості управління навчально-виховним процесом у закладах вищої освіти
- •7. Проаналізувати психологічні особливості студентської групи та її структуру
- •8. Проаналізувати психологічні бар’єри в професійно-педагогічному спілкуванні викладачів і студентів
- •9. Пояснити психологічний зміст і основні прояви професійного стресу та синдрому «професійного вигорання» учасників освітнього процесу закладів вищої освіти
- •10. З’ясувати психологічні передумови успішності та неуспішності студентів у навчально-професійній діяльності
- •11. Андрагогіка як галузь педагогічної науки
- •Мета підготовки фахівця у вищій школі. Мета виховання у вітчизняній і зарубіжній педагогіці
- •Українська етнопедагогіка як джерело розвитку педагогічної науки і практики
- •Поняття і завдання дидактики вищої школи
- •Сутність процесу навчання у вищій школі
- •Методи і засоби навчання у вищому навчальному закладі
- •Формування (виховання, розвиток) фахівця
- •Виховальні відносини викладача і студентів у вищій школі, засоби їх забезпечення
- •Методи і форми виховання у вищому навчальному закладі
- •Тьюторський підхід у діяльності викладача
- •21. Зміст навчання хімії у старшій і вищій школі.
- •22.Методи навчання хімії у старшій і вищій школі.
- •23. Програмоване навчання хімії у старшій і вищій школі.
- •24.Організаційні форми навчання хімії у старшій і вищій школі.
- •25. Лабораторний практикум і його роль в навчанні хімії у старшій і вищій школі.
- •26. Самостійна робота здобувачів освіти у навчанні хімії.
- •27. Засоби навчання хімії.
- •28. Контроль за засвоєнням хімічних знань у старшій і вищій школі.
- •29. Інноваційні технології навчання хімії.
- •30. Сучасні форми і методи оцінювання у старшій і вищій школі.
- •31. Будова атома. Будова матерії.
- •32. Будова молекул і хімічний зв’язок.
- •33. Симетрія молекул.
- •34. Кислоти і основи.
- •35. Окиснення і відновлення. Окисно-відновні потенціали.
- •36. Стереоізомерія.
- •37. Енергетика хімічних реакцій.
- •38. Механізми хімічних реакцій.
- •39. Фізико-хімічні методи дослідження речовин.
- •40. Будова атома Карбону.
- •41. Природа хімічних зв'язків.
- •42. Сучасні уявлення про взаємний вплив атомів у молекулі. Індукційний ефект.
- •Індуктивний (індукційний)ефект
- •43. Мезомерний ефект.
- •44. Ізомерія органічних сполук.
- •45. Кислотно-основні властивості органічних сполук
- •46. Ароматичність
- •47. Гетероциклічні ароматичні системи.
- •48. Основи теорії хімічних перетворень
- •49. Заміщення біля атому Карбону.
- •50. Електрофільне і нуклеофільне заміщення в ароматичному ряду.
- •Електрофільне заміщення в ароматичних сполуках проходить у три етапи.
- •51.Поняття хімічної номенклатури
- •52. Номенклатура неорганічних сполук.
- •53. Номенклатура iupac органічних сполук.
- •54. Сучасний хіміко-аналітичний контроль
- •55. Пробовідбір і пробопідготовка.
- •56. Концентрація і розподіл як стадії пробопідготовки.
- •57. Аналіз вод.
- •58. Аналіз повітря
- •59. Аналіз грунтів та донних відкладень.
- •60.Визначення екотоксикантів
- •61. Аналіз біологічних матеріалів.
- •62. Аналіз геологічних об'єктів.
- •63. Аналіз харчових і сільськогосподарських продуктів.
- •64.Відмінності якісного та кількісного аналізу органічних сполук від аналізу неорганічних речовин
- •65. Підготовка речовини до аналізу
- •66. Визначення фізичних констант
- •67. Елементний аналіз.
- •68.Ідентифікація органічних речовин
- •69. Якісний функціональний аналіз
- •70. Кількісний функціональний аналіз
- •71. Основи класичної теорії хімічної будови
- •72. Фундаментальні складові матеріальних об’єктів
- •73. Симетрія молекулярних систем
- •74. Поляризація молекул
- •75. Електричні та магнітні властивості атомів і малих молекул
- •76. Двохатомні молекули. Багатоатомні молекули
- •77. Будова і властивості твердих тіл
- •78. Математична модель хімічних перетворень
- •79. Молекулярна енергетика горіння
- •80. Каталіз та каталізатори. Вивчення впливу неорганічних каталізаторів та ферментів на перебіг хімічних реакцій.
- •81. Біогенний обмін речовин у біосфері
- •82. Жива речовина біосфери та її біогеохімічні функції
- •83.Газова функція живої речовини та біогенний кугооіг води
- •84. Концентраційна функція живої речовини
- •85. Окисно-відновна функція живої речовини
- •86. Значення хімічних елементів у житті живих організмів
- •87. Вплив геохімічного середовища на розвиток та хімічний склад рослин.
- •88. Біогеохімічне районування
- •89. Біологічний та біогеохімічний кругообіги елементів у біосфері
- •90. Ноосфера як етап розвитку біосфери
70. Кількісний функціональний аналіз
Функціональний аналіз – встановлення наявності функціональних груп в молекулах органічних сполук, наприклад: аміно- (NН2), нітро- (-NО2), гідрокси- (-ОН), карбоксильних (-СООН) та ін. груп. У відповідності із задачами встановлення хімічного складу розрізняють два види аналізу – якісний і кількісний. Ціль кількісного аналізу – знайти кількісні співвідношення між компонентами, знайденими при якісному дослідженні. Часто визначають кількість тільки одного або декількох (не всіх) компонентів проби. Результати аналізу дають можливість встановити хімічні формули синтетичних і природних сполук, оцінити відповідність різних матеріалів потребам виробництва.
Досліджуючи нову або невідому речовину, насамперед, з'ясовують, з яких елементів або іонів вона складається, а потім уже визначають, у яких кількісних співвідношеннях вони складаються. Проте на практиці дуже часто якісний склад аналізованого матеріалу достатньо добре відомий, і це дозволяє відразу приступити до кількісного аналізу, обравши найбільш прийнятний метод. Методи якісного і кількісного аналізу, що дозволяють визначити в аналізованій речовині вміст окремих елементів або іонів, називають елементним аналізом.
Для кількісного аналізу речовини береться точно зважена кількість речовини і непрямим шляхом визначається маса елементів, зв’язаних у речовині.
Якщо речовина складається тільки з Карбону, Гідрогену й Оксигену, то вона повністю окиснюється повітрям або киснем і купрум оксидом до СО2 і Н2О. Вода абсорбується в ємкості, заповненій сухим кальцій хлоридом, а СО2 — в ємкості, заповненій NaOH і скловатою. Збільшення маси в посудинах відповідає масам сполук, що утворюються при згоранні. Завдяки цьому можна розрахувати вміст Карбону і Гідрогену в речовині. Прилад для кількісного визначення Карбону, Гідрогену й Оксигену у складі органічної речовини (апарат Лібіха)
71. Основи класичної теорії хімічної будови
Класична теорія будови речовини була створена у другій половині ХІХ ст. Мікрочасткою в цій теорії є атом, який вважався неподільним. Хімічною часткою є молекула, сукупність яких формує макротіла. Тому предметом вивчення класичної теорії є вивчення будови окремих хімічних часток – молекул. Велике значення у створенні класичної теорії будови речовини відіграв закон кратних відношень. Ця найменша кількість елемента називається атомом, а найменша масова кількість вважається атомною масою.Дальший розвиток вчення про будову речовини був пов’язаний з обгрунтуванням поняття про молекулу, визначенням молекулярних мас і формул речовин.
Структурна формула – цехімічна формула, яка схематично показує порядок сполучення атомів у молекулі.
Молекулярний граф – цеграф з по-різному позначеними (кольорами) вершинами, які представляють атоми різних типів, та по-різному позначеними (кольорами) ребрами, що співвідносяться з різними типами зв'язків, котрий відображає усю сітку зв'язків для даної конфігурації ядер у молекулярній частинці.
Величини, які визначають геометричну конфігурацію молекули: тип гібридизації, число гібридних орбіталей, число неподільних електронних пар, координаційне число, валентний кут, довжина хімічних зв’язків. Види геометричних конфігурацій молекул: лінійна, кутова, трикутна, тетраедрична, тригональна, октаедрична.
Конформація молекули – просторове розташування атомів в молекулі певної конфігурації, обумовлене поворотом навколо однієї або декількох одинарних сигма-зв'язків. Характерна для циклічних сполук.
Види конформацій
Заслоненная конформація Загальмована конформація
а ) конформація «крісло» - має найменший запас енергії;
б) «ванна» - найменш вигідна конформація, найбільше енергії;
в) «твіст» форма
Механічна модель молекули – модель представлена не як електронно-ядерна система, а як система взаємодіючих атомів.
Молекулярна механіка — метод розрахунку геометрії та енергетичних характеристик молекулярних частинок з використанням емпіричних потенціальних функцій, вид яких взято з класичної механіки і в яких враховуються вандерваальсові сили та електростатична взаємодія.
Розглянемо рух вільної частинки, тобто частинки, що рухається у відсутність зовнішніх полів вздовж осі х. Оскільки зовнішні сили на частинку не діють, то її потенційна енергіяі Е = const її можна прирівняти нулю. В такому випадку рівняння Шредінгера для стаціонарних станів матиме вигляд:
де m – маса електрона, ψ – функція, h – стала Планка, Е - енергія
Структурна ізомерія: ізомерія карбонового скелету, ізомерія пов’язана з розміщенням гетероатомів, замісників, кратних зв’язків.
Оптичні ізомери – це просторові ізомери, молекули яких відносяться між собою як предмет і несумісне з ним дзеркальне відображення.