- •Охарактеризувати предмет, завдання та основні методи психології вищої школи
- •2. Обґрунтувати навчально-професійну діяльність студента як провідну.
- •3. Пояснити суперечливості та кризи студентського віку
- •4. Розкрити адаптацію студента до навчання у вищій школі, та психологічні умови її ефективності
- •5. Пояснити зміст поняття творчості як умови самореалізації особистості у вищій школі
- •6. Пояснити психологічні особливості управління навчально-виховним процесом у закладах вищої освіти
- •7. Проаналізувати психологічні особливості студентської групи та її структуру
- •8. Проаналізувати психологічні бар’єри в професійно-педагогічному спілкуванні викладачів і студентів
- •9. Пояснити психологічний зміст і основні прояви професійного стресу та синдрому «професійного вигорання» учасників освітнього процесу закладів вищої освіти
- •10. З’ясувати психологічні передумови успішності та неуспішності студентів у навчально-професійній діяльності
- •11. Андрагогіка як галузь педагогічної науки
- •Мета підготовки фахівця у вищій школі. Мета виховання у вітчизняній і зарубіжній педагогіці
- •Українська етнопедагогіка як джерело розвитку педагогічної науки і практики
- •Поняття і завдання дидактики вищої школи
- •Сутність процесу навчання у вищій школі
- •Методи і засоби навчання у вищому навчальному закладі
- •Формування (виховання, розвиток) фахівця
- •Виховальні відносини викладача і студентів у вищій школі, засоби їх забезпечення
- •Методи і форми виховання у вищому навчальному закладі
- •Тьюторський підхід у діяльності викладача
- •21. Зміст навчання хімії у старшій і вищій школі.
- •22.Методи навчання хімії у старшій і вищій школі.
- •23. Програмоване навчання хімії у старшій і вищій школі.
- •24.Організаційні форми навчання хімії у старшій і вищій школі.
- •25. Лабораторний практикум і його роль в навчанні хімії у старшій і вищій школі.
- •26. Самостійна робота здобувачів освіти у навчанні хімії.
- •27. Засоби навчання хімії.
- •28. Контроль за засвоєнням хімічних знань у старшій і вищій школі.
- •29. Інноваційні технології навчання хімії.
- •30. Сучасні форми і методи оцінювання у старшій і вищій школі.
- •31. Будова атома. Будова матерії.
- •32. Будова молекул і хімічний зв’язок.
- •33. Симетрія молекул.
- •34. Кислоти і основи.
- •35. Окиснення і відновлення. Окисно-відновні потенціали.
- •36. Стереоізомерія.
- •37. Енергетика хімічних реакцій.
- •38. Механізми хімічних реакцій.
- •39. Фізико-хімічні методи дослідження речовин.
- •40. Будова атома Карбону.
- •41. Природа хімічних зв'язків.
- •42. Сучасні уявлення про взаємний вплив атомів у молекулі. Індукційний ефект.
- •Індуктивний (індукційний)ефект
- •43. Мезомерний ефект.
- •44. Ізомерія органічних сполук.
- •45. Кислотно-основні властивості органічних сполук
- •46. Ароматичність
- •47. Гетероциклічні ароматичні системи.
- •48. Основи теорії хімічних перетворень
- •49. Заміщення біля атому Карбону.
- •50. Електрофільне і нуклеофільне заміщення в ароматичному ряду.
- •Електрофільне заміщення в ароматичних сполуках проходить у три етапи.
- •51.Поняття хімічної номенклатури
- •52. Номенклатура неорганічних сполук.
- •53. Номенклатура iupac органічних сполук.
- •54. Сучасний хіміко-аналітичний контроль
- •55. Пробовідбір і пробопідготовка.
- •56. Концентрація і розподіл як стадії пробопідготовки.
- •57. Аналіз вод.
- •58. Аналіз повітря
- •59. Аналіз грунтів та донних відкладень.
- •60.Визначення екотоксикантів
- •61. Аналіз біологічних матеріалів.
- •62. Аналіз геологічних об'єктів.
- •63. Аналіз харчових і сільськогосподарських продуктів.
- •64.Відмінності якісного та кількісного аналізу органічних сполук від аналізу неорганічних речовин
- •65. Підготовка речовини до аналізу
- •66. Визначення фізичних констант
- •67. Елементний аналіз.
- •68.Ідентифікація органічних речовин
- •69. Якісний функціональний аналіз
- •70. Кількісний функціональний аналіз
- •71. Основи класичної теорії хімічної будови
- •72. Фундаментальні складові матеріальних об’єктів
- •73. Симетрія молекулярних систем
- •74. Поляризація молекул
- •75. Електричні та магнітні властивості атомів і малих молекул
- •76. Двохатомні молекули. Багатоатомні молекули
- •77. Будова і властивості твердих тіл
- •78. Математична модель хімічних перетворень
- •79. Молекулярна енергетика горіння
- •80. Каталіз та каталізатори. Вивчення впливу неорганічних каталізаторів та ферментів на перебіг хімічних реакцій.
- •81. Біогенний обмін речовин у біосфері
- •82. Жива речовина біосфери та її біогеохімічні функції
- •83.Газова функція живої речовини та біогенний кугооіг води
- •84. Концентраційна функція живої речовини
- •85. Окисно-відновна функція живої речовини
- •86. Значення хімічних елементів у житті живих організмів
- •87. Вплив геохімічного середовища на розвиток та хімічний склад рослин.
- •88. Біогеохімічне районування
- •89. Біологічний та біогеохімічний кругообіги елементів у біосфері
- •90. Ноосфера як етап розвитку біосфери
81. Біогенний обмін речовин у біосфері
Система – це сукупність взаємопов'язаних елементів (компонентів). Залежно від кількості елементів (компонентів), що входять в систему, зв'язки між ними можуть бути прості і складні, прямі і зворотні.
Найбільш організованою системою є біосфера. Біосфера – це відкрита, складна, багатокомпонентна, саморегульована система живої речовини і мінеральних сполук, яка утворює зовнішню оболонку системи. Біосфера – це частина планети, в якій відбувається життя. Головна властивість біосфери як природної системи – це виникнення живої речовини і підтримка умов її існування.
Області розповсюдження живої речовини у біосфері обмежуються п'ятьма параметрами і є необхідними умовами існування живої речовини в біосфері:
- певна кількість СО2 і О2;
- наявність води в рідкій фазі;
- термічний режим;
- наявність елементів мінерального живлення;
- солоність природних вод
Головні складові біосфери:
- біомаса живої рослинності, яка здатна шляхом фотосинтезу і зростання організму фіксувати і перетворювати космічну енергію в хімічну потенційну і зберігати її у вигляді органічних сполук;
- ґрунтовий покров, що забезпечує існування рослин: існування кореневої системи, водне, вуглекислотне, азотне, мінеральне живлення, тепловий режим, накопичення запасів енергії у вигляді гумусу;
- біомаса тих організмів, які живуть на ґрунті і у ґрунті консументів і редуцентів (тварин, простих мікроорганізмів), які споживають фітомасу і доводять її до повної мінералізації;
- гідросфера;
- атмосфера;
- літосфера (оболонка біогенних осадочних порід).
У природі відбувається постійний рух і пересування хімічних елементів. Переміщення хімічних елементів в навколишньому середовищі називають міграцією. Виділяють типи міграції хімічних елементів: механічну, фізико-хімічну, біогенну і техногенну.
Механічна міграція полягає в перенесенні хімічних елементів у складі мінералів гірських порід, органічних залишків без їх хімічної зміни. Це знос мінералів по схилах гір, перенесення їх текучими водами у вигляді суспензій, сольових потоків і т. д.
Фізико-хімічна міграція полягає в переміщенні, перерозподілі хімічних елементів у земній корі і на її поверхні.
Біогенна міграція полягає в участі хімічних елементів у малому біологічному кругообігу.
Техногенна міграція – це переміщення хімічних елементів у будь-якому вигляді за результатом діяльності людини (перекачування води, нафти, газів, транспортування вугілля, нафти, руди, деревини та ін.).
82. Жива речовина біосфери та її біогеохімічні функції
Жива речовина – це сукупність організмів планети або якої-небудь її частини, виражена в одиницях маси, енергії, інформації. Жива речовина володіє двома головними особливостями – організацією (структурою) і здатністю функціонувати.
Організація або структура живої речовини включає поняття про кількість елементів (компонентів), що входять в систему, а також взаємодію цих компонентів. Наприклад, дерево – як жива речовина – має декілька рівнів організації. Найнижчий рівень – це клітка; наступний рівень організації – лист, потім гілка і, нарешті, дерево – найбільш високий рівень організації цієї системи. Чим більше компонентів входить в речовину, тим вона складніша і тим більш складною інформацією володіє.
Друга особливість живої речовини – це здатність функціонувати. Функціонування – це сукупність реакцій, що виникають у живому організмі у відповідь на зовнішні дії, які приводять до зміни внутрішніх властивостей речовини, тобто до його саморозвитку. Чим складніша жива речовина, тим більшою інформацією вона володіє, тим складніше йде її функціонування, тим більша кількість процесів в ній відбувається.
Найбільше скупчення живої речовини спостерігається на межі трьох оболонок: атмо-, гідро- і літосфери (у тропічних лісах)
Функціями живої речовини в біосфері є:
газова – вплив живих організмів на газовий склад атмосфери (утворення кисню, виділення вуглекислого газу, фіксація Нітрогену тощо);
концентраційна – поглинання живими організмами певних хімічних елементів і їх накопичення (накопичення молюсками в черепашках Кальцію, діатомовими водоростями, хвощами, злаками – сполук Силіцію, морськими водоростями – Йоду);
окиснювально-відновна – живі організми окиснюють та відновлюють певні сполуки (залізо-, сіркобактерії);
біохімічна – синтез і розщеплення органічних сполук, що обумовлює біологічний колообіг та біогенну міграцію атомів.