5. Пояснити зміст поняття творчості як умови самореалізації особистості у вищій школі

Самореалізація визначається як прагнення до визнання свого «Я» оточуючими, самостійне створення умов для його повного прояву.

Структура самореалізації особистості студента в навчально-професійної діяльності являє собою сукупність мотиваційно-цільового, змістовного та регулятивного компонентів. Показниками мотиваційно-цільового компонента самореалізації є пізнавальний і професійний інтереси, показниками змістовного компонента самореалізації - дієвість та системність знань, показниками регулятивного компонента - рефлексивність і самостійність.

Самореалізація студентів у навчально-професійної діяльності визначається комплексом таких педагогічних умов:

- змістовно-цільових (актуалізація суб'єктного досвіду студентів і його включення в зміст професійної підготовки, розширення суб'єктних функцій студентів в освітньому процесі, проблематизація особистих професійних норм діяльності та поведінки студентів);

- організаційно-процесуальних (компетентність викладачів, які здійснюють професійну підготовку студентів з метою їх максимальної самореалізації; діалогічна взаємодія суб'єктів навчального процесу; рефлексивне управління діяльністю студентів з боку педагога);

- методико-інструментальних (використання в ході навчання інтерактивних методів і прийомів навчання, залучення студентів у додаткову професійну освіта).

Творча самореалізація супроводжується розвитком внутрішнього світу людини, його креативних, когнітивних, організаційно-діяльнісних і методологічних якостей, а творчої продукцією виступають: по-перше, матеріалізовані результати діяльності студента у вигляді оригінальної ідеї, сценарію і т.п., по-друге, зміни особистих якостей студента, природно розвиваються в процесі професійної підготовки.

Творча самореалізація супроводжується розвитком внутрішнього світу людини, його креативних, когнітивних, організаційно-діяльнісних і методологічних якостей, а творчою продукцією виступають: по-перше, матеріалізовані результати діяльності студента у вигляді оригінальної ідеї, сценарію і т.п., по-друге, зміни особистих якостей студента, природно розвиваються в процесі професійної підготовки.

Методи стимулювання творчої активності:

Індивідуальні

1. Метод спостереження

2. Практичні методи (метод вправ,лабораторний метод, практично‐трудові методи.)

3. Репродуктивні  методи

4. Проблемо‐пошукові методи

5. Методи самостійної роботи

6. Метод проектів та ін..

Групові

1. Метод дискусія

2. Метод круглого столу

3. Метод інсценування

4. Метод аналізу конкретних ситуацій

5. Метод «лабіринту дій»

6. Метод послідовних ситуацій та ін..

6. Пояснити психологічні особливості управління навчально-виховним процесом у закладах вищої освіти

Психологія управління – це галузь психології, що вивчає психологічні закономірності управлінської діяльності. Її основна задача – аналіз психологічних умов і особливостей цієї діяльності з метою підвищення ефективності і якості роботи в системі управління.

Управління навчально-виховним процесом у вищому педагогічному закладі – це планомірний вплив на його зміст, структуру, передумови ефективності з метою забезпечення високого рівня професійного становлення й особистісного зростання майбутнього вчителя й вихователя, його науково-теоретичної та практично-методичної підготовки.

Основними функціями управлінської діяльності є педагогічний аналіз стану навчально-виховного процесу в ВНЗ, планування роботи, організація діяльності ВНЗ, внутрівузівський контроль та регулювання життєдіяльності колективу ВНЗ.

Планування – основний визначальний момент управління, який означає проектування навчально-виховного процесу і процесу керівництва ним, визначення мети й завдань.

Організація внутрівузівського управління є наступною функцією – це приведення в дію управлінського рішення, утілення плану в життя. Ця робота складається з вибору найдоцільніших форм і методів залежно від термінів виконання, розстановки виконавців, їхніх ділових якостей і досвіду та надання настанов.

Контроль – один з головних засобів забезпечення надійної й достовірної інформації про стан навчально-виховної роботи. При проведенні контролю потрібно дотримуватися взаємозв'язку і взаємопогодженості форм і часу зі змістом навчально-виховного процесу, диференційованого підходу до об'єктів, всебічності й глибини охоплення об'єкта контролю, систематичності й послідовності, перевірки виконання й гласності, динамічності форм і методів, залучення до контролю громадськості.

Регулювання — підтримання об'єкта управління на необхідному рівні, перевід його в якісно новий стан. Регулювання буває оперативне (оперативні наради при директорові, заступниках), тематичне (виробничі наради, педагогічні ради), підсумкове (конференції). Функції управління виступають в організаційній єдності, випадання однієї з функцій негативно впливає на перебіг управлінського циклу або призупиняє його виконання.

Науково обґрунтоване керівництво вищими закладами освіти передбачає дотримання таких принципів управління: 1. Принцип державотворення. 2. Принцип науковості. 3. Принцип демократизації.4. Принцип гуманізації. 5. Принцип цілеспрямованості. 6. Принцип компетентності. 7. Принцип оптимізації. 8. Принцип ініціативи й активності. 9. Принцип об'єктивності в оцінюванні виконання працівниками вищого навчального закладу своїх обов’язків. 10. Принцип поєднання колегіальності з персональною відповідальністю. 11. Принцип автономії і самоврядування.

Для оптимізації педагогічної взаємодії викладача і студентів як умови підвищення ефективності навчального процесу управління нею необхідно здійснювати такі напрямки:забезпечення наступності педагогічної взаємодії викладачів і студентів на різних етапах професійного навчання майбутніх педагогів, поступовий обмін між викладачами та студентами соціально-рольовими функціями;аналіз особливостей особистості викладача та студента, які є умовою і результатом їхніх стосунків у процесі навчання;вияв рівня задоволення викладачів і студентів педагогічною взаємодією і виявлення труднощів.