26. Самостійна робота здобувачів освіти у навчанні хімії.

Самостійна робота – це така робота, яка виконується без безпосередньої участі вчителя, але за його завданням у спеціально відведений для цього час. При цьому учні свідомо намагаються досягти поставленої у завданні мети, виявляючи зусилля і виражаючи в певній формі результати своїх дій (розумових чи фізичних).

Види самостійної роботи: робота з книгою; спостереження за демонстраційними дослідами і побудова умовиводів; учнівський хімічний експеримент (лабораторні досліди і практичні заняття); складання і розв’язування хімічних вправ і задач; робота під час прослуховування нового матеріалу (складання плану, конспектування і т.п.); творчі завдання (реферати, повідомлення, колекції); письмові роботи тренувального і контрольного характеру.

На уроках хімії самостійні роботи проводяться з різною дидактичною метою – для вивчення нового матеріалу, вдосконалення набутих знань і умінь, перевірки засвоєння їх учнями. Вивчати матеріал в процесі самостійної роботи можна в тому випадку, коли число "опорних" елементів знань перевищує число нових елементів і учні легко можуть встановити зв’язок між ними.

В освіті самостійну роботу організовують у двох основних напрямах:

1. Інтенсифікація самостійної роботи в процесі аудиторних занять. Аудиторна самостійна робота реалізується під час читання лекцій, семінарських і практичних занять, виконання лабораторних завдань, проведення консультацій, колоквіумів та ін.

2.Самостійна робота в позааудиторний час. До основних видів позааудиторної самостійної роботи здобувачів вищої освіти належать: – виконання домашніх завдань різного характеру, індивідуальних навчально-дослідних (розв’язування задач, переклад і переказ текстів, добір і вивчення літературних джерел, розроблення і побудова різних схем, моделей, діаграм, виконання графічних робіт, розрахунків); – підготовка і написання рефератів, доповідей, тез та інших письмових робіт; – виконання курсових проектів і робіт;

З перших уроків хімії у 8 класі слід навчати школярів працювати з підручниками. Їх основні функції: інформаційну, трансформаційну, систематизуючу, функцію закріплення і самоконтролю, розвивальну і виховну та інші.

Інформаційна функція передбачає, щоб у підручнику було зафіксовано той зміст хімічної освіти, який окреслено навчальною програмою, а також способи діяльності, необхідні у процесі навчання хімії.

Трансформаційна функція підручника полягає в педагогічній переробці обсягу хімічних знань, включеного у його зміст. На підставідидактичних принципів науковості та доступності основи хімічнихзнань перетворюються на навчальний матеріал.

Підручник орієнтує учнів на оволодіння прийомами наукової систематизації (дії у певній послідовності, групування хімічних елементів, речовин, хімічних реакцій за певними ознаками тощо) і сприяє формуванню в них логічного, науково-доказового мислення.

Із застосуванням інформаційно-комунікаційних технологій змінюється роль учителя, він стає консультантом-координатором, який допомагає учню правильно спланувати й здійснити навчальну діяльність. Завдання вчителя полягає в доборі відповідних засобів навчання з огляду на зміст програмового матеріалу, вікові та психологічні особливості учнів, рівень їхньої комп’ютерної грамотності. Створюються нові умови пошуку додаткових джерел інформації для вчителя та учнів.