- •Охарактеризувати предмет, завдання та основні методи психології вищої школи
- •2. Обґрунтувати навчально-професійну діяльність студента як провідну.
- •3. Пояснити суперечливості та кризи студентського віку
- •4. Розкрити адаптацію студента до навчання у вищій школі, та психологічні умови її ефективності
- •5. Пояснити зміст поняття творчості як умови самореалізації особистості у вищій школі
- •6. Пояснити психологічні особливості управління навчально-виховним процесом у закладах вищої освіти
- •7. Проаналізувати психологічні особливості студентської групи та її структуру
- •8. Проаналізувати психологічні бар’єри в професійно-педагогічному спілкуванні викладачів і студентів
- •9. Пояснити психологічний зміст і основні прояви професійного стресу та синдрому «професійного вигорання» учасників освітнього процесу закладів вищої освіти
- •10. З’ясувати психологічні передумови успішності та неуспішності студентів у навчально-професійній діяльності
- •11. Андрагогіка як галузь педагогічної науки
- •Мета підготовки фахівця у вищій школі. Мета виховання у вітчизняній і зарубіжній педагогіці
- •Українська етнопедагогіка як джерело розвитку педагогічної науки і практики
- •Поняття і завдання дидактики вищої школи
- •Сутність процесу навчання у вищій школі
- •Методи і засоби навчання у вищому навчальному закладі
- •Формування (виховання, розвиток) фахівця
- •Виховальні відносини викладача і студентів у вищій школі, засоби їх забезпечення
- •Методи і форми виховання у вищому навчальному закладі
- •Тьюторський підхід у діяльності викладача
- •21. Зміст навчання хімії у старшій і вищій школі.
- •22.Методи навчання хімії у старшій і вищій школі.
- •23. Програмоване навчання хімії у старшій і вищій школі.
- •24.Організаційні форми навчання хімії у старшій і вищій школі.
- •25. Лабораторний практикум і його роль в навчанні хімії у старшій і вищій школі.
- •26. Самостійна робота здобувачів освіти у навчанні хімії.
- •27. Засоби навчання хімії.
- •28. Контроль за засвоєнням хімічних знань у старшій і вищій школі.
- •29. Інноваційні технології навчання хімії.
- •30. Сучасні форми і методи оцінювання у старшій і вищій школі.
- •31. Будова атома. Будова матерії.
- •32. Будова молекул і хімічний зв’язок.
- •33. Симетрія молекул.
- •34. Кислоти і основи.
- •35. Окиснення і відновлення. Окисно-відновні потенціали.
- •36. Стереоізомерія.
- •37. Енергетика хімічних реакцій.
- •38. Механізми хімічних реакцій.
- •39. Фізико-хімічні методи дослідження речовин.
- •40. Будова атома Карбону.
- •41. Природа хімічних зв'язків.
- •42. Сучасні уявлення про взаємний вплив атомів у молекулі. Індукційний ефект.
- •Індуктивний (індукційний)ефект
- •43. Мезомерний ефект.
- •44. Ізомерія органічних сполук.
- •45. Кислотно-основні властивості органічних сполук
- •46. Ароматичність
- •47. Гетероциклічні ароматичні системи.
- •48. Основи теорії хімічних перетворень
- •49. Заміщення біля атому Карбону.
- •50. Електрофільне і нуклеофільне заміщення в ароматичному ряду.
- •Електрофільне заміщення в ароматичних сполуках проходить у три етапи.
- •51.Поняття хімічної номенклатури
- •52. Номенклатура неорганічних сполук.
- •53. Номенклатура iupac органічних сполук.
- •54. Сучасний хіміко-аналітичний контроль
- •55. Пробовідбір і пробопідготовка.
- •56. Концентрація і розподіл як стадії пробопідготовки.
- •57. Аналіз вод.
- •58. Аналіз повітря
- •59. Аналіз грунтів та донних відкладень.
- •60.Визначення екотоксикантів
- •61. Аналіз біологічних матеріалів.
- •62. Аналіз геологічних об'єктів.
- •63. Аналіз харчових і сільськогосподарських продуктів.
- •64.Відмінності якісного та кількісного аналізу органічних сполук від аналізу неорганічних речовин
- •65. Підготовка речовини до аналізу
- •66. Визначення фізичних констант
- •67. Елементний аналіз.
- •68.Ідентифікація органічних речовин
- •69. Якісний функціональний аналіз
- •70. Кількісний функціональний аналіз
- •71. Основи класичної теорії хімічної будови
- •72. Фундаментальні складові матеріальних об’єктів
- •73. Симетрія молекулярних систем
- •74. Поляризація молекул
- •75. Електричні та магнітні властивості атомів і малих молекул
- •76. Двохатомні молекули. Багатоатомні молекули
- •77. Будова і властивості твердих тіл
- •78. Математична модель хімічних перетворень
- •79. Молекулярна енергетика горіння
- •80. Каталіз та каталізатори. Вивчення впливу неорганічних каталізаторів та ферментів на перебіг хімічних реакцій.
- •81. Біогенний обмін речовин у біосфері
- •82. Жива речовина біосфери та її біогеохімічні функції
- •83.Газова функція живої речовини та біогенний кугооіг води
- •84. Концентраційна функція живої речовини
- •85. Окисно-відновна функція живої речовини
- •86. Значення хімічних елементів у житті живих організмів
- •87. Вплив геохімічного середовища на розвиток та хімічний склад рослин.
- •88. Біогеохімічне районування
- •89. Біологічний та біогеохімічний кругообіги елементів у біосфері
- •90. Ноосфера як етап розвитку біосфери
85. Окисно-відновна функція живої речовини
Окисно-відновні функції складаються з двох взаємопротилежних функцій – окиснення і відновлення.
Окисна функція виконується бактеріями. Окиснюються бідніші киснем сполуки (у ґрунті, в корі вивітрювання, в гідросфері): солі заліза і марганцю, нітрити, H2S, N2 та ін.
Відновна функція виконується специфічними бактеріями і грибами, які обумовлюють розвиток реакцій десульфатації, денітрифікації, з утворенням сірководню, оксидів азоту, сірчистих металів, метану, водню.
Окисно-відновні реакції найбільш поширені і відіграють значну роль у природі. Вони є основою життєдіяльності, адже з ними пов’язані найважливіші функції живої системи – це дихання, обмін речовин, фотосинтез у рослин. Під час дихання органічні речовини окиснюються до кінцевих продуктів- вуглекислого газу і води, використовуючи для цього кисень. А під час фотосинтезу вуглекислий газ відновлюється в органічних сполуках, а кисень вивільняється у повітря.
Процеси гниття, бродіння, тління, утворення перегною; утворення мінеральних солей з перегною в ґрунті - це все окисно-відновні реакціії. Дуже велике значення окисно-відновних реакцій в природі полягає в тому, що за допомогою цих реакцій постійно відбувається кругообіг всіх хімічних елементів, які входять до складу живих організмів: Оксигену, Карбону, Нітрогену, Гідрогену.
Процес фотосинтезу:
6C+4O2-2 + 6H2+1O-2 = C60H12+1O6-2 + 6O20
Денітрифіка́ція — клас мікробіологічних процесів відновлення нітратів до нітритів і далі до газоподібних оксидів і молекулярного азоту. В результаті цих процесів азот повертається до атмосфери і стає недоступним для більшості організмів.
Особливо виділяють асиміляційну денітрифікацію, що приводить до синтезу азотовмісних клітинних компонентів і властива всім рослинам і мікроорганізмам, здатним рости на середовищах з нітратами
86. Значення хімічних елементів у житті живих організмів
Залежно від кількісного вмісту хімічних елементів і їх функціональної значущості в живих організмах виділяють три групи хімічних елементів: макроелементи,мікроелементи, незамінні мікроелементи.
У більшості випадків елементи різних груп виконують різні функції. До макроелементів відносяться елементи органічних і неорганічних субстратів живої речовини; ці елементи необхідні організмам постійно й досить великих кількостях для існування, росту, розвитку, розмноження. Їх вміст становить від 0,001% до 60% маси організму. Макроелементи є, образно кажучи, будівельним матеріалом для організмів. Для рослин особливо біологічно важливими є мікроелементи: Бор, Марганець, Магній, Ферум, Купрум, Цинк, Кобальт, Молібден та ін. Мікроелементи – зазвичай є компонентами гормонів, ферментів і інших життєво важливих сполук. Їх відсутність або нестача негативно позначається на життєдіяльності організму аж до його загибелі. Їх організмові потрібно в значно менших кількостях, а вміст у живій речовині змінюється в межах 10-5– 10-3%.
Мікроелементи, як правило, виконують роль каталізаторів (входять до складу ферментів). У склад багатьох важливих ферментів - біологічних каталізаторів - входять комплексоутворюючі - Cu2+, Co2+ ,Zn2+, Mo2+, Mg2+. Це металвміщуючі ферменти - сполуки з дуже високою специфічністю іонів металів. Наприклад, Со2+ активує білковий обмін і регулює склад крові організму. Мідьвміщуючі ферменти сприяють процесам біологічного окиснення. Іони Fe2+, Mg2+ як комплексоутворювачі, входять до складу найважливіших природних сполук - гемоглобіну і хлорофілу.
Вміст ультрамікроелементів не перевищує 10-5 маси тіла. (Ag, Ca, Ba, Au, Pb, Hg, Ra) Фізіологічну роль їх в організмах ще повністю не з’ясовано. Ультрамікроелементи поки залишаються загадкою як за їх роллю в життєдіяльності організму, так і за їх впливом на еволюцію біосфери.